Рішення № 19345619, 10.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.11р.Справа № 15/5005/13465/2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства "Лариса", с. Володимирівка

про стягнення 366 136,70 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 838/2-10ЮР від 03.06.10р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 27.09.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Лариса" (далі-відповідач), про стягнення 366 136,70 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- 94 294,88 грн. - сума основного боргу;

- 25 885,89 грн. - пеня;

- 188 589,76 грн. - збитки;

- 42 750,46 грн. - проценти за неправомірне користування коштами;

- 14 615,71 грн. - інфляційні витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2011р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 01.11.11р.

01.11.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги не визнає, оскільки не має заборгованості перед позивачем, про що також зазначає у відзиві на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 01.11.2011р. розгляд справи відкладено на 08.11.11р., зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків.

08.11.2011р. у судовому засіданні повноважний представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи: Акт звірки взаєморозрахунків станом на 02.11.11р., відзив на позовну заяву, платіжне доручення № 146 від 01.11.11р. та виписку по рахунку.

Дослідивши матеріали справи, подані документи, заслухавши доводи представників сторін, 08.11.11р. у судовому засідання оголошено перерву до 10.11.11р.

10.11.11р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого, в терміни, визначені Договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки відповідачу, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами - визначені в Договорі та специфікації (додатки №1 та № 1а), складає невід'ємну частину Договору.

Як зазначено в п. 2.1. Договору, вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Згідно п.2.2. Договору, сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідача на виконання ним зобов'язань по Договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини), однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару відповідачем, менший (нижчий) або рівний курс, який був встановлений на день підписання Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що відповідач проводить оплату вартості (ціни) товару та відсотків за користування товарним кредитом, шляхом перерахування коштів в розмірі гривневої суми ціни договору, вирахуваної відповідно до положень п. 2.2., на банківський рахунок позивача. Платіжні реквізити позивача вказані в кінці тексту договору.

Термін оплати вартості (ціни) частини товару, яка оплачується відповідачем авансом, вказаний в додатку №1 до Договору (п.2.4. Договору).

Відповідно п.2.5 Договору, вартість (ціна) частини товару, яка оплачується на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, сплачується відповідачем в наступні терміни:

- перший платіж не пізніше 30 вересня 2008 року;

- другий платіж не пізніше "__"_200_року. Терміни сплати, визначені в цьому пункті, застосовуються в разі, якщо інші терміни оплати відстрочених платежів не будуть встановлені сторонами в додатку № 1а.

Згідно п.2.6. Договору, товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ ), отриманий відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь позивача проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.7-2.12 Договору та в додатку № 1а .

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару відповідачем та закінчується днем, в який згідно Договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються позивачем та підлягають сплаті в термін, визначений Договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання -передачі) послуг товарного кредитування.

Відповідно п. 2.8. Договору, відповідач має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, проценти нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом.

Розмір процентів, які відповідач сплачує на користь позивача за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 12,4 відсотка річних від вартості товару, отриманого відповідачем на умовах товарного кредиту (якщо інакший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до Договору) (п. 2.9. Договору).

Сторони встановлюють, що до процентів застосовується порядок визначення розміру грошових зобов'язань відповідача та їх оплати, встановлений п. 2.2., п. 2.3. (п.2.10. Договору).

Відповідно п. 2.11. Договору, в плату за користування товарним кредитом включається також позитивна різниця між гривневою вартістю товару на день фактичного проведення відповідачем оплати і гривневою вартістю товару на день його отримання, розрахованою відповідно до п. 2.2. Договору та сплаченою відповідачем.

Згідно п.3.5. Договору, відповідач зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку передбаченого п. 2.2 та в наступні терміни:

п.3.5.1. частину вартості (ціни) товару, яка оплачується авансом: в термін, визначений в додатку № 1 до договору в рядку "Дата оплати авансової суми"; в сумі, визначеній в додатку № 1 в рядку "Загальна вартість товару, оплата якої здійснюється авансом";

п. 3.5.2. відстрочені платежі по товарному кредитуванню - в терміни, визначені в тексті договору (якщо інші терміни не передбачені сторонами у відповідній таблиці додатку №1 до договору);

п. 3.5.3. проценти за користування товарним кредитом - в терміни, встановлені в договорі та/або в додатку №1а.

Згідно п.5.1. Договору, господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня підписання його тексту представниками сторін, крім зобов'язань відповідача по оплаті вартості товару, процентів за користування товарним кредитом та відповідальності, які припиняються лише їх належних виконанням (крім випадку, передбаченого п. 9.1 Договору).

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п. 7.3. Договору).

Як зазначено у п. 7.4. Договору, відповідач відшкодовує збитки завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому Договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний чи не повний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Відповідач зобов'язаний у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплатити на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми (п. 7.5. Договору).

Відповідно п.7.6. Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань по цьому договору, припиняється в день виконання стороною зобов'язань, забезпеченого санкцією.

01.10.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено мирову угоду до договору поставки № 8535/026 від 06.03.2008р. (а.с.63), якою було врегульовано питання заборгованості відповідача. Так, в п. 1.3. Мирової угоди зазначено про те, що сума основного боргу 126497,53грн. вважається погодженою, перерахунку не підлягає.

На підставі зазначеної мировою угоди, між сторонами 01.10.2008р. було укладено договір про внесення зміни до договору поставки в частині зміни терміну оплати (далі - Договір про внесення змін), відповідно до умов п.1.1. якого цим договором сторони вносять зміни в Договір поставки № 8535/026 від 06.03.2008 року, укладеного між сторонами (далі - основний договір) в частині, яка стосується терміну оплати відповідачем вартості товару.

Згідно п.1.2. Договору про внесення змін, сторони встановлюють наступні строки та відсотки погашення:

- Строк погашення - 28.02.2009р., сума боргу 50 000,00 грн., відсоток - 8%, кількість днів - 151, сума нарахованих відсотків - 1 654,79 грн.;

- Строк погашення - 31.03.2009р., сума боргу 76 497,53 грн., відсоток - 8%, кількість днів - 182, сума нарахованих відсотків - 3 051,52 грн.

Всього сума боргу у розмірі 126 497,53 грн., сума нарахованих процентів 4 706, 31 грн.

Відповідно п. 1.3. Договору про внесення змін, терміни сплати всіх та будь яких-інших платежів по основному договору, які прив'язані до терміну оплати вартості товару, продовжуються на відповідний період часу.

Цей договір набирає чинності і застосовується до правовідносин сторін з дня його підписання (п. 2.1. Договору про внесення змін ).

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 141 105,19 грн., що в доларовому еквіваленті, на день поставки товару складає 27941,62 доларів США, що підтверджується довіреностями та накладними (а.с. 22-31). Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.3., 3.5.3. Договору та Додатку № 1а до Договору, за користування товарним кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача проценти в сумі 1 121,50 доларів США в строк до 30.09.2008 року.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язався в строк до 30.09.2008 р., сплати на користь позивача вартість (ціну) поставленого товару в сумі - 27 941,62 доларів США та проценти за користування товарним кредитом в сумі 1 121,50 доларів США, що разом складає - 29 063,12 доларів США.

Однак, позивач зазначає про те, що відповідач здійснював оплату вартості (ціни) товару та процентів за користування товарним кредитом без врахування офіційного курсу відповідної валюти на день платежу, тому свій обов'язок по оплаті вартості (ціни) товару виконав частково та перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти, що в еквіваленті до долару США складає - 17 276,26 доларів США. В зв'язку з тим, що сума коштів, яка надійшла від відповідача в рахунок виконання його зобов'язань по договору, недостатня для покриття заборгованості по сплаті процентів та по оплаті вартості (ціни) товару, тому позивач провів зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача по процентах за користування товарним кредитом в сумі - 1 121,50 доларів США, сума коштів, яка залишилась в розмірі 16 154,76 доларів США зарахована в рахунок оплати вартості (ціни) товару.

Тому, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості (ціни) частини товару, з 18.01.2010 року складає (27 941,62 - 16 154,76) - 11 786,86 доларів США.

Як зазначає позивач, офіційний курс долара США, встановлений Національним Банком України станом на 18.01.2010 року складав - 8 грн. 00 коп. за один долар США, тому заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті вартості (ціни) товару (основний борг) з 18.01.2010 року складає (11 786.86 доларів США х 8,00 грн.) - 94 294,88 грн.

Згідно п. 7.4 Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу сума завданих збитків у розмірі 188 589,76 грн.

На підставі п. 7.5. Договору, позивачем було нарахована сума процентів за неправомірне користування коштами позивача, за період 18.01.2010р. по 31.08.2011р., у розмірі 42 750,46 грн.

У відповідності до п. 7.6. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 25 885,89 грн.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані інфляційні витрати у сумі 14 615,71 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 94294,88 грн., пеню у розмірі 25 885,89 грн., збитки у розмірі 188 589,76 грн., проценти за неправомірне користування коштами у розмірі 42 750,46 грн., інфляційні витрати у розмірі 14615,71 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає виходячи з наступного.

В свою чергу, відповідач підтверджує факт поставки позивачем товару на загальну суму 141 105,19 грн., згідно накладних, які знаходяться в матеріалах справи та зобов'язання провести розрахунок за поставлений товар в строк до 30.09.2008р.

Крім того, відповідач зазначає про те, що проводив розрахунки з позивачем наступним чином:

- 07.03.2008 р. перераховано 1 782,00 грн., що підтверджується банківською випискою;

- 30.04.2008 р. було повернуто товар позивачу на суму 12 825,65 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.09.2008 року.

Таким чином, відповідач стверджує, що станом на 01.10.2008 року, заборгованість відповідача перед позивачем складала 126 497,54 грн.

Як зазначає відповідач, відповідно до п. 1.2. Договору про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати від 01.10.2008р., останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу у розмірі 126 497,53 грн. та суму нарахованих відсотків у розмірі 4706,31 грн. в строк до 31.03.2009р.

Відповідач стверджує, що зазначений борг у розмірі 131 203,84 грн. сплатив у повному обсязі, наступним чином:

-06.02.2009 р. - 20 000,00 грн.

-19.02.2009 р. - 30 000,00 грн.

-13.03.2009 р. - 55 000,00 грн.

-18.03.2009 р. - 15 000,00 грн.

-18.01.2010 р. - 10 727,82 грн.

-02.11.2011 р. - 476,02 грн.

Таким чином, відповідач зазначає, що його заборгованість перед позивачем по оплаті вартості товару та відсотків відсутня.

Крім того, відповідач зазначає про те, що за його даними бухгалтерського обліку станом на 31.03.2009 року обліковувалась дебіторська заборгованість за Нікопольською філією позивача у сумі 18 243, 44 грн., саме тому кошти у сумі 10 727,82 грн. відповідачем не були перераховані до 31.03.2009р. Відповідач наголосив, що намагався вияснити причини виникнення заборгованості та вирішити дане питання. Після ліквідації Нікопольської філії позивача було прийняте рішення про погашення боргу окремо за договором № 8535/026 від 06.03.2008р., аби не псувати багаторічні добрі стосунки, що склалися між сторонами. Таким чином, платіжним дорученням № 1 від 04.01.2010р. на адресу позивача було перераховано 10 727,82 грн. (а.с. 52).

Відповідачем зауважено, що позивачем було проведено розрахунок суми боргу, зазначеного в позовній заяві, з урахуванням курсової різниці долара США до гривні, відповідно до п. 2.2. Договору поставки на умовах товарного кредиту.

Однак, як стверджує відповідач, відповідно до п.1.3. Мирової угоди до договору поставки № 8535/026 від 06.03.2008р. сума основного боргу 126 497,53 грн. вважається погодженою, перерахунку не підлягає.

Таким чином, як вважає відповідач, розрахунок суми основного боргу, що визначений шляхом множення грошового еквівалента боргу в доларах США на офіційний курс гривні є безпідставним та необґрунтованим.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши думку представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання ч. 1 ст. 706 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4 ст. 706 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець має право повністю оплатити товар у будь-який час у межах встановленого договором періоду розстрочення його оплати.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.1.3. Мирової угоди до договору поставки № 8535/026 від 06.03.2008р., сума основного боргу 126 497,53 грн. вважається погодженою, перерахунку не підлягає (а.с. 63). Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що сторони узгодили тверду суму боргу, що складає 126 497,53 грн.

У матеріалах справи (а.с. 52-61) знаходяться платіжні доручення та банківські виписки, які підтверджують сплату відповідачем позивачу боргу на загальну суму 120 000 грн. в строки зазначені в п. 1.2. Договору про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати від 01.10.2008р., з них:

-06.02.2009 р. - 20 000,00 грн.

-19.02.2009 р. - 30 000,00 грн.

-13.03.2009 р. - 55 000,00 грн.

-18.03.2009 р. - 15 000,00 грн.

Таким чином, господарський суд вважає, що в даній сумі позову, а саме 120 000 грн. позивачу необхідно відмовити, оскільки на дану суму позовні вимоги заявлені безпідставно, тому що відповідачем надано суду належні докази, які підтверджують їх сплату в строки передбачені Договором про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати від 01.10.2008р.

Не відповідає умовам п. 1.2. Договору про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати від 01.10.2008р. лише два останніх платежі у сумі 10 727,82 грн., які були сплачені платіжним дорученням № 1 від 04.01.2010р. (а.с. 52-53) та 476,02 грн., які були сплачені платіжним доручення № 146 від 01.11.11р. (а.с. 73-74).

Таким чином, суд вважає, що на суму у розмірі 11 203,84 грн. позивач мав право нараховувати пеню, проценти за неправомірне користування коштами та інфляційні витрати, але позовні вимоги на даний розмір суми основного боргу підлягають припиненню, оскільки відсутній предмет спору.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.3. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, відповідач сплачує за кожен день прострочення на користь позивача пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п. 7.3. Договору).

На підставі 7.3. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р. позивачем була нарахована пеня у розмірі 25 885,89 грн.

При перевірці розрахунку пені, судом встановлено, що він зроблений невірно, оскільки позивачем невірно зазначено суму основного боргу на який нараховується пеня та невірно зазначений період нарахування пені.

Як вважає суд, пеня повинна була бути нарахована на суму 11 203,84 грн. починаючи з 01.04.2009р.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства та п.7.3. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., пеня за шість місяців, або за 182 дня складає 1 252,53 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 25 885,89 грн., підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 252,53 грн.

Відповідно до п. 7.5. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., відповідач зобов'язаний у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплатити на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми.

На підставі п. 7.5. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., позивачем було нарахована сума процентів за неправомірне користування коштами позивача, за період з 18.01.2010р. по 31.08.2011р. у розмірі 42 750,46 грн.

За наведених обставин, господарський суд прийшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення процентів за неправомірне користування коштами позивача, за період 18.01.2010р. по 31.08.2011р. у розмірі 42 750,46 грн. визнається неправомірною, оскільки позивач нараховує 28% відсотків на невірну суму основного боргу.

28 % річних за неправомірне користування коштами повинні бути нараховані таким чином:

- на суму 11 203,84 грн. за період з 01.04.2009р. по 12.01.10р., оскільки сума у розмірі 10727,82 грн. була перерахована на рахунок позивача 13.01.2010р.(а.с. 52-53);

- на суму 476,02 грн. за період з 13.01.2010р. по 31.08.11р. (на граничний строк, який зазначає позивач).

Після проведеного судом перерахунку, 28 % річних за неправомірне користування коштами складають 2 684,33 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані, за період з 18.01.2010р. по 31.08.2011р., інфляційні витрати у розмірі 14 615,71 грн., розрахунок яких господарським судом також було перевірено та визнано таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач нарахування здійснив на невірну суму основного боргу.

Так, суд вважає, що інфляційні витрати повинні бути нараховані таким чином:

- на суму 11 203,84 грн. за період з 01.04.2009р. по 13.01.10р., оскільки сума у розмірі 10727,82 грн. була перерахована на рахунок позивача 13.01.2010р.(а.с. 52-53).;

- на суму 476,02 грн. за період з 14.01.2010р. по 31.08.11р. (на граничний строк, який зазначає позивач).

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства інфляційні витрати складають 961,05 грн.

Як зазначено у п. 7.4. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., відповідач відшкодовує збитки завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому Договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний чи не повний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

На підставі п. 7.4. Договору поставки на умовах товарного кредиту № 8535/026 від 06.03.2008р., позивачем нараховані до сплати відповідачу збитки у розмірі 188 589,76 грн.

Господарський суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 188 589,76 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів спричинення його відповідачем будь яких збитків. Навпаки, у судовому засіданні встановлено, що відповідач зі своєї сторони намагався вирішити деякі питання щодо проведення взаєморозрахунків між сторонами, але як з'ясував відповідач Нікопольську філію позивача було ліквідовано. Повноважний представник позивача підтвердив той факт, що багато документів після ліквідації зазначеної філії були втрачені, тому даний представник позивача, як він зазначає, про існування Договору про внесення змін до договору поставки в частині зміни терміну оплати від 01.10.2008р. довідався лише у судовому засіданні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 706, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 28, 32-34, 43-45, 48-49, 75, 80, 82-84, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Лариса" (53550, Дніпропетровська область, Томаківський район, с. Володимирівка, вул. 60 років Радянської України, буд. 16, код ЄДРПОУ 23367789) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152; адреса для листування: 71708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 136; код ЄДОПРОУ 13980201) пеню у розмірі 1252,53 грн. (одна тисяча двісті п'ятдесят дві грн. 53 коп.), 28 % річних за неправомірне користування коштами у розмірі 2 684,33 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 33 коп.), інфляційні витрати у розмірі 961,05 грн. (дев'ятсот шістдесят одна грн. 05 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 161,02 грн. (сто шістдесят одна грн. 02 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 10,38 грн. (десять грн. 38 коп.).

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 203,84 грн. провадження у справі - припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 15.11.11р.