Рішення № 19344986, 09.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.11р.Справа № 6/5005/12741/2011 За первісним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХТРАНС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 20 633,65 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОТЕХТРАНС", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 10.10.2011р.; ОСОБА_2, довіреність б/н від 07.11.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява державного підприємства «Придніпровська залізниця»-далі по тексту позивача до товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ТРАНС»далі по тексту відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 18 821,73грн. на підставі умов укладеного між позивачем і відповідачем договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №ПР/Е-06-2077/Нюдч-2012 від 04.07.2006р.- далі по тексту - договір.

Додатково, за порушення строків оплати на підставі п. 8.2. договору, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь в примусовому порядку: 1387,74грн. - пені та 424,18грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги грунтуються на нормах ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

03.11.2011р. у судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та зазначив дату виставлення рахунків відповідачу у період з 31.01.2010р. до 31.10.2010р.

У відзиві на первісний позов відповідач заперечував проти позову повністю, зазначаючи, що він є неналежним відповідачем з посиланням на пункт 1.4. Правил користування електричною енергією, зазначив, що відповідач не має ліцензії НКРЕ на передачу електричної енергії, тому не є субєктом оплати за доставку електричної енергії.

У письмових поясненнях відповідач з посиланням на п.6.29. Правил користування електричною енергією вказав, що відповідно до фактичної схеми електричних мереж за участю позивача і відповідача, навпаки позивач зобовязаний сплачувати відповідачу за користування належними відповідачу технологічними мережами. Відповідач просив відмовити у первісному позові повністю.

Відповідачем заявлено клопотання про витребування у позивача завіреної копії ліцензії НКРЕ на діяльність з передачі електричної енергії включно на період з лютого 2010р. до жовтня 2010р.

Відповідачем подано у справі зустрічний позов про визнання договору недійсним. Згідно зустрічного позову підставою недійсності договору є невідповідність предмета договору за пунктом 1.1. предмету Типового договору за пунктами 1.1.,1.4 Типового договору, що затверджений Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією»в редакції від 17.10.2005 р., що діяла на момент укладення договору.

Зустрічний позов грунтується на нормах ч.1 ст.203, ч.1 та 3 ст.215, ст.ст.217, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.179,184 Господарського кодексу України.

Позивач у відзиві проти зустрічного позову заперечував та не визнав зустрічний позов повністю, зазначаючи з посиланням на ст.179 Господарського кодексу України, що сторони договору не відступали від змісту типового договору, а лише конкретизували його умови.

Також у відзиві на зустрічний позов зазначено, що відповідач не звертався до позивача з вимогами про розірвання або зміну договору. Позивач просив відмовити у зустрічному позові повністю.

18.10.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у присутності представників позивача і відповідача оголошувалася перерва в засіданні до 03.11.2011р.

03.11.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у присутності представників позивача і відповідача оголошувалася перерва в засіданні до 08.11.2011р.

Враховуючи те, що представник державного підприємства «Придніпровська залізниця»був присутнім у засіданні 03.11.2011р. під час оголошення перерви в засіданні до 08.11.2011р., а представник відповідача за зустрічним позовом - державного підприємства «Придніпровська залізниця»08.11.2011р. не зявився у засідання, не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача за зустрічним позовом документально підтверджена не була, надані позивачем і відповідачем матеріали справи та документи дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом).

08.11.2011р. справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами у присутності представника позивача за зустрічним позовом. У відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представника позивача за зустрічним позовом про дату складення його повного тексту.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №ПР/Е-06-2077/Нюдч-2012 від 04.07.2006р. - далі по тексту договір. На підставі договору позивач вимагає оплати суми боргу за договором. Позивачем надано, як доказ, копію договору.

Відповідач вважає, що існують підстави для визнання договору недійсним. Відповідачем подано зустрічний позов про визнання договору недійсним.

Також, відповідач у відзиві і поясненнях стверджує, що він не є субєктом оплати за доставку електричної енергії, оскільки згідно п.п.1.2., 1.4. Правил користування електричною енергією, платником за доставку електричної ненргії є електропередавальна організація, що має відповідну ліцензію НКРЕ.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши повноважних представників позивача і відповідача в судових засіданнях суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору підлягають задоволеню повністю, позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 18 821,73грн., 1387,74грн. - пені та 424,18грн. - трьох процентів річних не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України "Про електроенергетику" , Правилами користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією»в редакції від 17.10.2005р., що діяла на момент укладення договору, було затверджено Типовий договір про технічне забезпечення електропостачання споживача (далі Типовий договір).

Частина 3 статті 184 Господарського кодексу України передбачає, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Стаття 179 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно копії договору у справі предметом договору зазначено наступне: «1.1.Електропередавальна організація зобовязується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання електричної енергії та дозволеною потужністю 1056 кВА (кВт) з показниками допустимих відхилень стандартних умов надання електричної енергії та потужності за класами напруги живлення, а Споживач своєчасно сплачувати за отримані послуги з передачі електроенергії згідно з затвердженими Національною комісією електроенергетики тарифами, за перетікання електричної енергії, виконувати інші умови, визначені цим Договором та додатками до нього, які є його невідємними частинами».

Згідно тексту Типового договору предмет договору є наступним: «1.1. Власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього Договору».

Згідно п.4.1. Типового договору: «4.1. Споживач зобов'язується: 4.1.1. Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії" та за технічне обслуговування електричних установок Споживача (якщо таке обслуговування передбачене договором) відповідно до додатку "Виконання додаткових робіт з технічного обслуговування електричних установок споживача".

Отже, пункт 1.1 договору у частині предмету договору не відповідає і суперечить вимогам п.п.1,1, 1.4. Типового договору.

Доводи і посилання позивача на те, що невідповідність пункту 1.1. договору пунктам 1.1.,1.4. Типового договору є конкретизацією умов Типового договору відхиляються судом, оскільки послуги з передачі елекричної енергії, вказані в предметі договору, не є тотожніми технічному обслуговуванню електричних установок згідно Типового договору.

За своєю суттю передача електроенергії і технічне обслуговування електроустановок повністю відрізняються за предметом і не можуть вважатися конкретизацією одного єдиного предмету.

Тому, невідповідність пункту 1.1. договору пунктам 1.1.,1.4. Типового договору не є конкретизацією умов Типового договору

Відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо сторона заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно дл ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частиною першою-третьою ст.203 Цивільного кодексу України.

Частина перша ст.203 Цивільного кодексу України встановлює вимогу про те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Зміст договору (предмет договору) суперечить актам цивільного законодавства статтям 179, 184 Господарського кодексу України, Постанові Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією»в редакції від 17.10.2005 р.№1.

Таким чином, сторони договору не додержалися в момент вчинення правочину вимог ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України і в супереч ст.179,184 Господарського кодексу України, додатку №1 до Правил користування електричною енергією, відступили від змісту Типового договору та неналежним чином виклали зміст пункту 1.1. договору.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки п.1.1. договору регулює відносини щодо предмету правочину і враховуючи, що згідно ст.638 Цивільного кодексу України предмет договору є істотною умовою договору, недійсність окремої частини п.1.1. договору (предмет договору) має наслідком недійсність договору в цілому.

Доводи позивача щодо відсутності вимог відповідача з розірвання договру або зміни договору відхиляються судом, оскільки така можливість є правом відповідача, а не обовязком, також вимоги щодо розірвання або зміни договору мають інші правові підстави, ніж заявлені у зустрічному позові про визнання недійсним договору, і такі вимоги не стосуються і не є предметом зустрічного позову.

Поряд з вимогою про визнання недійсним договору, відповідачем у відзиві на первісний позов і у поясненнях відповідача за первісним позовом вказано на необхідність застосування пунктів 1.2, 1.4. Правил користування електричною енергією(ПКЕЕ).

У п.1.2. ПКЕЕ наведено визначення електропередавальної організації: «електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію НКРЕ на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами».

Згідно абзацу 2 пункту 1.4. ПКЕЕ: «Електропередавальна організація покриває всі витрати, пов'язані з доставкою електричної енергії в точку продажу».

Згідно наведених норм, субєктом покриття витрат на доставку електричної енергії є виключно особа, що отримала ліцензію НКРЕ.

Згідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони обгрунтовують свої заперечення поданими суду доказами.

Позивач не надав суду жодних заперечень проти таких доводів відповідача у відзиві на первісний позов і поясненнях відповідача щодо пунктів 1.2, 1.4. ПКЕЕ.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують отримання відповідачем ліцензії НКРЕ.

Отже, позивачем не доведено той факт, що відповідач є субєктом оплати витрат з доставки електричної енергії.

Клопотання відповідача про витребування у позивача ліцензії НКРЕ на діяльність з передачі елекричної енергії не задовольняється судом, оскільки предметом спору ні за первісним, ні за зустрічним позовами не є вимоги до позивача щодо оплати за доставку електричної енергії.

Керуючись ст.ст.203, 215, 217, 638 Цивільного кодексу України, ст.179,184 Господарського кодексу України , ст.ст.4-3, 33, 49, 82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Визнати недійсним договір № ПР/Е-06-2077/НЮдч-2012 від 04.07.2006р. укладений між державним підприємством «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ТРАНС»(49030, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 45-Б, код ЄДРПОУ 3356339).

Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця»(49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ТРАНС»(49030, м. Дніпропетровськ, вул. Малогвардійська, 45-Б, код ЄДРПОУ 3356339) 85,00грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) - державного мита; 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

14.11.2011р.