Рішення № 19344305, 07.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1710/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

до відповідачів: 1) Підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

2) Приватного підприємства "Олсія Капітал", м.Вінниця

про стягнення 6189,68грн.

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_4 довіреність від 19.02.10р.

від відповідача 1): н/з

від відповідача 2): н/з

Права та обовязки учаснику судового процесу розяснені відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні 07.11.2011 року відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач Підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з приватного підприємства "Олсія Капітал" 550,56грн. заборгованості за надані транспортні послуги згідно договору-заявки на надання транспортно-експедиційних послуг №18 від 17.12.2010р., 5286,55 грн. штрафних санкцій за 5 днів понаднормового простою, 152,573% річних відповідно до ст.625 ЦК України; стягнути солідарно з Приватного підприємства "Олсія Капітал" та підприємця ОСОБА_2 200грн. заборгованості за надані транспортні послуги, згідно договору поруки №1712/2010 від 17.12.10 року, а також 600грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування зазначених вимог посилається на договірзаявку №18 від 17.12.2010р., договір поруки № 1712/2010 від 17.12.2010р., міжнародні товарно-транспортні накладні, копії рахунківфактур, акти здачі - приймання робіт.

Відповідач-1 в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) не подав.

Ухвала суду, що направлялася відповідачу-1 на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві на адресу суду не повернулася.

Відповідач-2 в дане судове засідання не зявився, у відзиві від 14.10.2011р. проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки претензія для досудового врегулювання спору направлена відповідачу не на юридичну адресу підприємства, а на фактичну. За таких обставин, позовна заява, подана безпосередньо до господарського суду, другий примірник якої позивачем направлений за поштовими реквізитами місцезнаходження ПП "Олсія Капітал", яке є місцем його державної реєстрації, не може розцінюватися як доказ досудового врегулювання, а отже наявності господарського спору.

Крім того, про існування договору поруки від 17.12.2010 р., укладеного між позивачем та Поручителем-Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, тобто Відповідачем-1, ПП "Олсія Капітал" дізналося лише після отримання копії позовної заяви про стягнення заборгованості. Зазначений договір поруки укладено без відому і волі ПП "Олсія Капітал". Спільний обов'язок в рамках Договору поруки зобов'язував Поручителя, у разі пред'явлення до нього вимог за цим Договором, повідомити про це ПП "Олсія Капітал" (ч.І ст.555 ЦК України).

Несучи солідану відповідальність перед Кредитором, ПП "Олсія Капітал" 14.11.2011 року перерахувало на розрахунковий рахунок Позивача суму коштів „в межах ліміту відповідальності Поручителя вказаних в п. 5 Договору поруки", тобто 200 грн, і таким чином зняло з Поручителя його відповідальність щодо належного та своєчасного виконання ПП "Олсія Капітал" обов'язку по оплаті вартості транспортних послуг.

Договір-заявка №18 від 17.12.2010р. про надання транспортно-експедиційних послуг є тільки попереднім договором, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

В договорі відсутнє чітке визначення того, що малося на увазі під терміном „умовна одиниця", оскільки жодним нормативно-правовим документом України такого поняття не визначено. ФОП ОСОБА_1 стверджує, що вона мала на увазі грошовий еквівалент штрафних санкцій у Євро, а ПП "Олсія Капітал" стверджує, що мало на увазі грошовий еквівалент штрафних санкцій у доларах США. Говорячи про застосування штрафних санкцій до ПП "Олсія Капітал" ФОП ОСОБА_1, поза межами своєї уваги чомусь залишає той факт, що штрафні санкції необхідно застосовувати і до неї, оскільки поданий нею під завантаження автотранспорт спізнився на добу, в той час , як у згідно договору-заявки за несвоєчасне подання автомобіля під завантаження більше ніж на 2 години накладається штраф у розмірі 100 у.о.

Тож в даному випадку можна стверджувати, що оплата коштів, за надану ФОП ОСОБА_1 послугу, здійснена на підставі договору, що не відбувся, а тому вимагати сплату штрафних санкцій, посилаючись на умови договору, якого юридично немає, ФОП ОСОБА_1, не може.

На адресу суду відповідач-2 надіслав клопотання №2/2/11-11 від 01.10.2011р., в якому просив відкласти розгляд справи у звязку із відрядженням представника відповідача-2, проте доказів відрядження не надав.

Зазначене клопотання судом відхилено з огляду на наступне.

Відкладення розгляду справи в порядку ст.77 ГПК України внаслідок нез'явлення в засідання представників сторін є правом, а не обов'язком суду. Таке право реалізовується судом в тому випадку, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази від сторін не витребовувались.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що представництво інтересів в суді не обмежене певним колом осіб, а надання додаткових пояснень та доказів по справі в господарському судочинстві не ставиться в залежність від явки уповноважених представників у судове засідання.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 17.10.2011р. за клопотанням відповідача-2 було продовжено строк вирішення спору до 09.11.2011р.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Олсія Капітал" було укладено договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг за №18, відповідно до умов якого підприємцем ОСОБА_1 за дорученням Приватного підприємства "Олсія Капітал" було взято на себе зобовязання щодо надання йому послуг по міжнародному перевезенню вантажу за маршрутом Німеччина Україна.

Відповідно до ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі договору-заявки від 17.12.2010р. №18 між сторонами склалися договірні відносини щодо перевезення вантажу, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

17 грудня 2010 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір поруки №1712/2010, відповідно до якого останній надав поруку за належне виконання боржником - Приватним підприємством "Олсія Капітал" своїх зобов'язань за договором-заявкою №18 від 17.12.2010р., зокрема в частині своєчасних розрахунків за надані послуги перевезення. Ліміт відповідальності ФОП ОСОБА_2 в договорі поруки обмежується сумою в 200 гривень, на яку він відповідає солідарно разом з відповідачем - Приватним підприємством "Олсія Капітал".

Згідно заявки від 17.12.2010р. №18 позивач зобовязувався доставити вантаж по маршруту Німеччина-Україна. У заявці також визначена вартість перевезень, порядок і форма оплати: 2250 Євро, які мали бути сплачені на рахунок позивача в гривнях по курсу НБУ до розвантаження автомобіля.

Надання позивачем послуг з перевезення вантажу на підставі зазначеної заявки стверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №024736 від 22.12.2010р.

Факт виконання позивачем обовязків щодо надання послуг з перевезення вантажів за обумовленим в заявці маршрутом підтверджується відмітками вантажоодержувачів вантажу в графі 24 CMR.

27.12.2010р. вантажний автомобіль, що виконував дане перевезення вантажу прибув до пункту пропуску через державний кордон (митний перехід) Ягодинської митниці, що підтверджується проставленням на CMR №024736 від 22.12.2010 року штампу Державної екологічної інспекції у Волинській області, датованого 27.12.2010 року.

У зв'язку із несвоєчасним оформленням попереднього повідомлення вантажоодержувачем, автомобіль з вантажем простояв на митному переході до 31.12.2010р., що підтверджується відміткою Ягодинської митниці на попередньому повідомленні та CMR №024736 від 22.12.2010р.

З вищенаведеного вбачається, що на митному переході Ягодин мав місце факт понаднормового простою автомобіля з 27.12.2010р. по 31.12.2011р. (5 діб).

Позивачем було оформлено Рахунок-фактуру №СФ-0001611 від 28.12.2010 року на суму 24 150,56 грн., що складає вартість транспортних послуг в гривнях: 2250.00 Евро х на 10,573138 грн. (курс НБУ на 04.01.20211р.) = 23 789,56грн. + 361грн. (згідно квитанцій оплата за термінал в дні понаднормового простою на митному переході Ягодин).

Також за п'ять днів понаднормового простою позивачем було оформлено Рахунок-фактуру №СФ-0001612 від 28.12.2011 року на суму 5 286.55 грн.

Рахунки на оплату оформлялися по курсу НБУ на 04.01.2011 року (дату розмитнення (здачі вантажу). Саме до здачі (розвантаження) вантажу мали бути проведені розрахунки Відповідачем-2.

Оформлені рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001635 від 28.12.2010р., оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача та квитанції про оплату за термінал на митному переході підприємцем ОСОБА_1 було відправлено 13.01.2011 на фактичну адресу Відповідача-2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення, який було отримано ПП "Олсія Капітал" 15.01.2011р., що підтверджується фіскальним чеком, реєстром відправлених листів та повідомленням про вручення рекомендованого листа.

Приватне підприємство "Олсія Капітал" взяті на себе згідно договору-заявки від 17.12.2010р. зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, їх вартість оплатив лише частково на суму 23400грн., що підтверджується випискою із рахунку, доданою до матеріалів справи.

Враховуючи те, що відповідачем-2 не було своєчасно проведено розрахунок за надані транспортні послуги, 20.01.2011р. позивачем було надіслано письмову вимогу про оплату до Поручителя Відповідача-1, яка залишена без задоволення.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент предявлення позову заборгованість відповідача-2 перед позивачем складала 750,56грн.

Судом зясовано, що відповідачем-2 оплачено на користь позивача 200грн. по договору поруки, що підтверджується платіжним дорученням №193 від 13.10.2011р.

Отже, в частині вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 200грн., провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Заборгованість відповідача-2 перед позивачем в розмірі 550,56грн. не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.22 договору-заявки простій за добу оплачується в розмірі 100 у.є.

Позивач просить стягнути з відповідача штраф за понаднормовий простій на митному переході з 27.12.2010р. по 31.12.2011р. (5 діб) в сумі 5286,55грн. згідно рахунку-фактури №СФ-0001612 від 28.12.2011р. При цьому позивач посилається на те, що оскільки вартість транспортних послуг було погоджено в еквіваленті до Євро, то і штрафні санкції, зазначені в договорі в розмірі 100 у.є., розумілися між сторонами як 100 Євро.

Суд приходить до висновку про відмову позивачу в даній позовній вимозі, оскільки сторонами договору не було визначено, яка саме „умовна одиниця" має застосовуватися при розрахунку штрафних санкцій. А тому застосування грошового еквіваленту штрафних санкцій у Євро є безпідставним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 - 152,57грн. 3% річних, з них: 52,34грн. за прострочення оплати основної заборгованості та 99,93грн. за прострочення оплати штрафу.

Оскільки, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача-2 штрафу, то і вимога, щодо стягнення 99,93грн. 3% річних за порушення строку його оплати не підлягає до задоволення.

Отже з відповідача-2 слід стягнути 52,34грн. 3% річних за прострочення оплати основної заборгованості.

Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача Приватного підприємства "Олсія Капітал" 600 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду про надання правової допомоги № 2208/2011 від 22.07.2011р., укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №197 видане 31.08.2000р. гр.ОСОБА_5 та квитанцію №2208/2011 від 22.08.2011 р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_5 гонорару в сумі 600грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено належними доказами про проведену оплату послуг адвокату ОСОБА_5, а долучена до матеріалів справи квитанція №2208/2011 від 22.08.2011 р. не є таким доказом у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення 600 грн. оплати послуг адвоката не підлягає до задоволення.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати по справі, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача-2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 43,86грн. (з них: 13,24грн. державного мита та 30,62грн. витрат на ІТЗ судового процесу),.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.ст. 174, 181, 193 ГК України, ст.625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Олсія Капітал" (м. Вінниця, вул. Червонохрестівська, 10/3, код ЄДРПОУ 36364738) на користь Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 602грн. 90коп., в тому числі: 550,56грн. основного боргу та 52,34грн. 3% річних, а також 43грн. 86коп. судових витрат.

3. Провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів 200грн. основного боргу припинити.

4. В решті позову відмовити.

Суддя О. Г. Сур'як

Повний текст рішення

складено та підписано

11.11.11