Рішення № 19343457, 17.11.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

17 листопада 2011 р. Справа 7/55-09

за позовом: Акціонерного товариства "Індустріально-Експортний Банк", м.Київ

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка, Вінницька область

про стягнення 8184193,08 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 29.03.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 29.12.1999 року.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

13.03.2009 року надійшла позовна заява від 02.03.2009 року № 55-4/176 про стягнення з ВАТ "Вінніфрут" на користь АК "Індустріально-експортний банк" заборгованості за кредитним договором від 27.05.2008 року № 18 CL в сумі 8184193,08 грн..

Разом з позовною заявою надійшла також заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача в межах суми боргу.

Ухвалою суду від 18.03.2009 року вказану заяву було відхилено.

25.03.2009 року надійшла апеляційна скарга на ухвалу від 18.03.2009 року про відмову в забезпеченні позову.

Беручи до уваги подання апеляційної скарги суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до закінчення розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" на ухвалу господарського суду Вінницької області про відмову в забезпечені позову від 18.03.2009 року.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 03.04.2009 року у прийняті апеляційної скарги було відмовлено, а справу повернуто до господарського суду Вінницької області.

15.04.2009 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 17.04.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 25.05.2009 року.

19.05.2009 року надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що з часу направлення до суду позовної зави строк виконання зобов'язання відповідачем за кредитним договором № 18 СL від 27.05.2008 року настав та станом на момент подання даної заяви розмір заборгованості відповідача становить 16569499,59 грн., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму.

22.05.2009 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому він не погоджується з позовними вимогами позивача. При цьому останній зазначає, що до кредитного договору укладеного з позивачем мають бути внесені відповідні зміни згідно з ЗУ "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" пунктом 11 прикінцевих положень якого передбачено укладання відповідного договору між НБУ та будь яким банком за умови, якщо цей банк має у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників сільськогосподарських товаровиробників, до яких відповідач відносить і себе, що дасть можливість позивачу отримати у НБУ рефінансування і погасити заборгованість відповідача.

Під час розгляду справи у суду виникла необхідність у витребувані нових доказів, у зв'язку з чим в судовому засіданні було оголошено перерву до 04.06.2009 року.

27.05.2009 року надійшла апеляційна скарга на ухвалу про порушення у справі від 18.03.2009 року.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного суду від 10.06.2009 року у прийнятті апеляційної скарги було відмовлено, а справу повернуто до господарського суду Вінницької області.

15.06.2009 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 22.06.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 08.07.2009 року.

Однак 30.06.2009 року до господарського суду Вінницької області на ухвалу про порушення провадження у справі від 18.03.2009 року надійшла касаційна скарга ВАТ "Вінніфрут".

Відтак провадження у справі знову було зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 29.07.2009 року ВАТ "Вінніфрут" було відмовлено у прийняті касаційної скарги.

11.08.2009 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області. Ухвалою від 14.08.2009 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 15.10.2009 року.

Однак 06.10.2009 року до господарського суду Вінницької області надійшла касаційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу Вищого господарського суду України від 29.07.2009 року у зв'язку з чим ухвалою від 06.10.2009 року провадження у справі № 7/55-09 було зупинено, а справу направлено до Вищого господарського суду України.

05.11.2009 року ухвалою Верховного Суду України ВАТ "Вінніфрут" відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 29.07.2009 року у справі № 7/55-09.

11.12.2009 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин які призвели до зупинення провадження у справі провадження в останній ухвалою від 16.12.2009 року було поновлено та призначено до розгляду на 21.01.2010 року.

Одночасно 16.12.2009 року до суду надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 06.10.2009 року про зупинення провадження у справі.

Мотивуючи подану апеляційну скаргу, скаржник вказував на порушення норм процесуального права судом при винесенні оскаржуваної ухвали, а саме ч.1 ст.79 ГПК України, оскільки провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду апеляційної скарги у справі № 7/73-09, а не у іншій справі.

З огляду на вказане, відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.10.2009 року про зупинення провадження у справі № 7/55-09.

Ухвалою від 21.12.2009 року ВАТ "Вінніфрут" було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги.

23.12.2009 року надійшла зустрічна позовна заява ВАТ "Вінніфрут" про визнання недійсним кредитного договору № 18CL від 27.05.2008 року, яка ухвалою від 28.12.2009 року була призначена до спільного розгляду разом з первісним позовом на 21.01.2010 року.

12.01.2010 року надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 21.12.2009 року про відмову в прийняті апеляційної скарги у зв'язку з чим ухвалою від 12.01.2010 року провадження у справі № 7/55-09 було зупинено, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 року вказану вище апеляційну скаргу було повернуто без розгляду.

Крім того до Господарського суду Вінницької області 02.02.2010 року надійшла апеляційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 12.01.2010 року про зупинення провадження у справі.

05.02.2010 року супровідним листом апеляційна скарга № б/н від 02.02.2010 року була направлена до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року вказану вище апеляційну скаргу було повернуто без розгляду, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції.

08.04.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин які призвели до зупинення провадження у справі ухвалою від 12.04.2010 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 11.05.2010 року.

05.05.2010 року надійшла касаційна скарга ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року про повернення без розгляду апеляційної скарги ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2010 року.

Крім того 07.05.2010 року надійшов електронний запит з Житомирського апеляційного господарського суду про направлення справи № 7/55-09 у зв'язку з надходженням касаційної скарги від ВАТ "Вінніфрут".

В зв'язку з наведеним ухвалою суду від 11.05.2010 року провадження у справі було зупинено, а справу направлено згідно запиту до Житомирського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо направлення справи разом із касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року у справі № 7/55-09 повернуто скаржнику.

26.07.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Однак 30.07.2010 року до Господарського суду Вінницької області надійшов електронний запит з Житомирського апеляційного господарського суду про направлення справи № 7/55-09 у зв'язку з надходженням касаційної скарги від ВАТ "Вінніфрут".

02.08.2010 року супровідним листом згідно запиту справа № 7/55-09 була направлена до Житомирського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2010 року було відмовлено ВАТ "Вінніфрут" в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги Житомирського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року.

06.10.2010 року справа надійшла до господарського суду Вінницької області.

Враховуючи усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі провадження у справі підлягає поновленню, а справа призначенню до розгляду на 21.10.2010 року.

21.10.2010 року представником ВАТ "Вінніфрут" через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі № 7/55-09 до закінчення провадження справи №57/138 за позовом ВАТ "Вінніфрут" до АТ "Індустріально-експортний банк" про визнання кредитного договору №18CL від 27.05.200 року недійсним та набрання рішенням по справі.

Ухвалою суду від 21.10.2010 року зупинено провадження у справі № 7/55-09 до вирішення справи №57/138 в апеляційному та касаційному порядку за позовом ВАТ "Вінніфрут" до АТ "Індустріально-експортний банк" про визнання кредитного договору №18CL від 27.05.2008 року.

Судом неодноразово надсилались листи-запити до сторін з вимогою повідомити суд про вирішення господарської справи №57/138 з наданням належним чином засвідчених копій процесуальних документів.

16.05.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.10.2010 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" залишено без розгляду.

22.06.2011 року матеріали справи № 7/55-09 надійшли до господарського суду Вінницької області.

Однак 22.06.2011 року до господарського суду Вінницької області надійшла апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.10.2010 року.

Супровідним листом (24.06.2011 р. № 7/55-09/3179/2011) справа надіслана до апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" відмовлено в прийнятті апеляційної скарги.

07.09.2011 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 07.09.2011 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.

09.09.2011 року надійшла апеляційна скарга (№ 29 від 07.09.2011 року) ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу від 21.10.2010 року про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 12.09.2011 року зупинено провадження у справі № 7/55-09 до закінчення розгляду апеляційної скарги ВАТ "Вінніфрут" на ухвалу господарського суду Вінницької області про зупинення провадження у справі від 21.10.2010 року у справі № 7/55-09.

12.09.2011 року супровідним листом (№ 7/55-09/3772/2011) справа надіслана до апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу повернуто Відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут", а справу направлено до суду першої інстанції.

07.11.2011 року справа № 7/55-09 надійшла до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 08.11.2011 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.11.2011 року.

Відповідач в судове засідання 17.11.2011 року не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою суду, яка надсилались рекомендованою кореспонденцією.

Стосовно неявки в судове засідання відповідача суд зауважує, що в позовній заяві та доданих до неї документах зазначено поштову адресу відповідача - вул.Фрунзе, буд.45, м.Калинівка, Вінницька область, 22400.

В той же час із матеріалів справи слідує (кредитний договір), що адресою ВАТ "Вінніфрут" значиться вул. Фрунзе, буд. 45, м.Калинівка Вінницька область, 22400.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 140624 місцезнаходженням ВАТ "Вінніфрут" значиться: вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 (а.с.72, т.1).

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

При цьому суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зауважує, що факт надіслання ухвали від 08.11.2011 року підтверджується поштовим реєстром від 10.11.2011 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007 року № 1149 свідчить про їх отримання відповідачем.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Як встановлено судом 19.05.2009 року та 11.05.2010 року позивачем подавались до суду заяви про уточнення позовних вимог в якій останній просив стягнути заборгованість з відповідача, яка станом на 27.04.2010 року становила 19848312,06 грн., що в еквіваленті становило 2504171,29 доларів США, з яких 2000000,00 доларів США простроченої заборгованості з кредиту, 320000,03 доларів США прострочені відсотки за користування кредитом, 184171,26 доларів США пеня по простроченому кредиту та відсоткам.

Вказані заяви прийняті судом до розгляду як такі, що не суперечать приписам ст.22 ГПК України.

При цьому суд розцінює заяви від 19.05.2009 року та від 11.05.2010 року з огляду на зміст позовної заяви, як заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині вимог про стягнення відсотків та пені за прострочення сплати кредиту та відсотків.

За відсутності поданого представником позивача відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.05.2008 року між АТ "Індустріально-експортний банк" (правонаступником якого являється ПАТ "Креді Агріколь Банк") (Банк) і Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (Позичальник) було укладено кредитний договір № 18 СL (а.с.8-25, т.1).

Відповідно п.2.1 Договору Банк зобов'язується надати Позичальник ку кредит у валюті у розмірі 2000000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки обумовлені цим Договором.

В п.2.2 Договору сторони погодили, що кредит надається Позичальнику у вигляді поновлюваної кредитної лінії.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою у розмірі 10 % річних з розрахунку 360 днів на рік (п.5.2.1 Договору).

Нараховані проценти сплачуються Позичальником у валюті кредиту щомісячно протягом 5 календарних днів після закінчення періоду нарахування процентів, але не пізніше останнього робочого дня відповідного місяця та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів. У разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний протягом всього терміну до повного повернення кредиту сплачувати Банку проценти в розмірі та порядку встановленому цим Договором (п.п.5.2.6, 5.2.7 Договору).

Згідно п.6.1 Договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному розмірі до 30.04.2009 року включно згідно графіку, який визначено в п.6.2 Договору.

Згідно п.8.2.2 Договору Банк набуває право письмово повідомивши про це Позичальника в односторонньому порядку вимагати від Позичальника достроково повернути кредит при настанні негативних наслідків перелік яких визначений сторонами в п.8.1 Договору, серед яких невиконання, або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором тощо.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе за кредитним договором зобов'язання позивачем виконані в повному обсязі - відповідачу надано кредитні кошти на суму 2000000,00 доларів США, що підтверджується випискою по рахунках, меморіальним ордером, розрахунком заборгованості тощо (а.с.27-28, 93-102, т.1, 23-44, т.2).

Також із матеріалів справи слідує, що протягом дії кредитної угоди відповідачем не погашався кредит, а було проведено погашення лише частини заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

В підтвердження існування суми боргу в заявленому розмірі позивачем надано суду виписки по рахунку відповідача, розрахунок заборгованості тощо.

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, змісту Договору вбачається, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п.11.1.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення Позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства позовні вимоги про стягнення з Позичальника 2504171,29 доларів США, з яких 2000000,00 доларів США простроченої заборгованості з кредиту, 320000,03 доларів США прострочені відсотки за користування кредитом, 184171,26 доларів США пеня по простроченому кредиту та відсоткам, що становить за офіційним курсом НБУ станом на день прийняття судового рішення 19992051,49 грн.-7,9835 грн. за 1 долар США) підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вимоги позивач підлягають задоволенню в заявлених ним розмірах.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з викладеного, беручи до уваги доведеність факту порушення взятих на себе зобов'язань за Кредитною угодою суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог і як наслідок повністю задовольняє позов.

Приймаючи рішення про задоволення позову судом також враховано абз.3 пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", в якому роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Також судом встановлено, що АТ "Індустріально-експортний банк" змінило найменування на ПАТ ""Креді Агріколь Банк" і останній є правонаступником першого, що вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію № 795121 та п.1.2 Статуту, які долучено до справи.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 та абз.7 п.8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. У випадках відмови позивача від заявленого позову до прийняття рішення зі справи або задоволення відповідачем позовних вимог після подання позову внесене з цієї справи державне мито не повертається.

Крім того судом взято до уваги на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Також судом взято до уваги вказівку, яка міститься в п.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 17.02.1994 року № 02-5/114 "Про деякі питання визначення ціни позову, підсудності справ та сплати державного мита" в якому зазначено, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення іноземної валюти та відшкодування судових витрат в іноземній валюті видається єдиний наказ. Накази про стягнення сум в іноземній валюті і у гривнях видаються окремо.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.11.2009 року № 01-08/620 "Про деякі питання порядку сплати державного мита з позовів підприємств-резидентів про стягнення з їх контрагентів-резидентів заборгованості в іноземній валюті" також наголошується на можливості сплати державного мита в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці Національного банку України.

17.11.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, буд. 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807701) на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", вул. Пушкінська, 42/4, Шевченківський район, м.Київ, 01004 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 14361575) 2 000 000,00 доларів США простроченої заборгованості з кредиту, 320 000,03 доларів США заборгованості з прострочених відсотків за користування кредитом, 184 171,26 доларів США пені по простроченому кредиту та відсоткам.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, буд.45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 30807701) на користь на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", вул.Пушкінська, 42/4, Шевченківський район, м.Київ, 01004 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 14361575) - 25 500 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 22 листопада 2011 р.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ВАТ "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Вінницька область, 22400.