Рішення № 19342662, 22.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2011Справа №5002-8/4472-2011 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт", м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", м. Сімферополь

про стягнення 19834,30грн.

Суддя Чумаченко С.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, предст. за дов.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакорт" звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стайєр", просить суд стягнути з останнього суму заборгованості в розмірі 19834,30грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакорт" надав суду заяву про збільшення позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» суму заборгованості в розмірі 19627,14грн; суму пені в розмірі 566,77грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений належним чином рекомендованим листом.

Враховуючи на вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 року між ТОВ «Дакорт» (постачальник) і ТОВ «Стайєр» (покупець) укладено договір поставки №450220-СС.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити Товар в обумовлені строки, згідно заказу покупця, а покупець - прийняти Товар та оплатити його згідно умов, визначених в Додатку № 4 до цього Договору «Додаткові умови», що є складовою частиною Договору № 450220-СС від 18 жовтня 2010 року.

Згідно п. 6 «Додаткових умов» Договору № 450220-СС від 18 жовтня 2010 року покупець проводить оплату за поставлений Товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 7.6. Договору № 450220-СС від 18 жовтня 2010 року днем здійснення платежу є той день, коли сума, котра підлягає оплаті, списується з розрахункового рахунку покупця.

Так, відповідно до накладної № ДСМ-046610 від 19 серпня 2011 року ТОВ «Дакорт» здійснило поставку товару ТОВ «Стайєр» на суму 20014,80грн.

В свою чергу, відповідно до накладної № ДСМ-001036 від 19 серпня 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайєр» повернено товару на суму 552,42грн, та згідно накладної № ДСМ-001717 від 24 жовтня 2011 року повернено товару на суму 550,76грн.

Як посилається позивач у своєму позові, станом на 01 листопада 2011 року за ТОВ «Стайєр» виникла заборгованість на суму 19627,14грн.

Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

До матеріалів справи, представлений акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01 серпня 2011 року по 09 листопада 2011 року, відповідно до якого сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакорт» складає 19627,14грн.

Акт звірки розрахунків за період з 01 серпня 2011 року по 09 листопада 2011 року підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайєр» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості за договором № 450220-СС від 18 жовтня 2010 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.9. Договору № 450220-СС від 18 жовтня 2010 року у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк Товару за кожен день прострочки платежу.

Розглянувши представлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Дакорт» розрахунок суми пені, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

22 листопада 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 28 листопада 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайєр» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 47; ідентифікаційний код юридичної особи 32973371; р/р 2600701017709 в КРФ ВАТ “Кредобанк”, м. Сімферополь, МФО 324913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакорт» (95047, м. Сімферополь, вул. Г.Сталінграда,1-а; р\р 26001001346474 в АТ «ОТП Банк» МФО 300528, м. Київ, ЄДРПОУ 36394005) суму заборгованості в розмірі 19627,14грн; суму пені в розмірі 566,77грн; державне мито в розмірі 200,00грн; витрати повязані із інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу в розмірі 236,00грн.

3.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.