Постанова № 19341432, 23.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"23" листопада 2011 р. Справа № 5016/1584/2011(5/49)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши

касаційну скаргу Відділу з питань банкрутства у Миколаївській області Державного департаменту з питань банкрутства в особі Голови ліквідаційної комісії Бєляєва А.В.

на постановувід 08.06.2011 р. господарського суду Миколаївської області

та постанову від 30.08.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 5016/1584/2011(5/49) господарського суду Миколаївської області

про банкрутствоТОВ "Транс Гарант Сервіс", м. Миколаїв

ліквідаторЧерепенко В.Г., м. Миколаїв

представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.05.2011 р. порушено провадження у справі №5016/1584/2011(5/49) про банкрутство у порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011 р. (суддя Міщенко В.І.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора, зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011 р. (судді: Лашин В.В.–головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) вказану постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Відділ з питань банкрутства у Миколаївській області Державного департаменту з питань банкрутства (далі –скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 60 Господарського кодексу України, ст. 51 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що боржником було порушено порядок добровільної ліквідації, передбачений нормами цивільного законодавства.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 ЦК України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Вивчивши обставини, які підтверджують неможливість боржника розрахуватися зі всіма кредиторами, та розглянувши надані боржником документи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про наявність підстав для визнання його банкрутом за ст.51 Закону про банкрутство.

Втім, до таких висновків суди дійшли без урахування наступного.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Згідно із ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

Однак з матеріалів справи не вбачається, яким чином формувався пасив боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника) у процедурі добровільної ліквідації.

У справі міститься копія публікації оголошення про припинення юридичної особи від 23.03.2011р. (а.с. 16), в тексті якого не вказано строк та порядок заявлення вимог кредиторами, як цього вимагають ст. 105 Цивільного кодексу України та ст. 60 Господарського кодексу України.

Зазначене може свідчити про те, що пасив боржника не міг бути повністю сформований, тому не можна вважати про його чіткий розмір.

У той же час при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за правилами ст. 51 Закону про банкрутство необхідно враховувати виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості у процедурі добровільної ліквідації.

Крім того, наявне у матеріалах справи повідомлення Управління Служби безпеки України у Миколаївській області від 01.08.2011 р. № 64/20-5001 містить інформацію про можливі протиправні дії ряду юридичних осіб, у тому числі і боржника, щодо яких порушено справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство, а саме використання процедури банкрутства з метою ухилення від сплати податків у особливо великих розмірах. При цьому у повідомленні вказано, що ліквідатором усіх перелічених у ньому підприємств є арбітражний керуючий Черепенко В.Г., яка у своїй діяльності допустила ряд порушень чинного законодавства (а.с.78-80).

Більше того, актом податкової перевірки від 16.03.2011 р. №322/23-300/35639320, проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, також встановлено факти порушень боржником вимог чинного законодавства, зокрема з метою протиправного формування податкового кредиту укладення правочинів, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків та суперечать інтересам держави (а.с. 25-33).

Так, згідно вказаного акту податкової перевірки боржником протягом грудня 2010 р., січня 2011 р. незаконно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у обсязі 8765 592,8 грн.

Зазначені обставини можуть свідчити про організовані навмисні дії осіб, спрямовані на реалізацію процедури фіктивного банкрутства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань перед кредиторами, зокрема податкових.

У порушення вимог ст.ст. 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій викладеного не дослідили та не надали цьому належної правової оцінки.

Вказане не може бути з'ясовано судом касаційної інстанції в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, згідно положень якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, суд першої інстанції визнав боржника банкрутом без встановлення обставин справи, з якими чинне законодавство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, та визнання його банкрутом за ст. 51 Закону про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції на допущені порушення уваги не звернув та їх не усунув.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, вони підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, дослідити правомірність звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у тому числі дослідити наявність ознак фіктивного банкрутства та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.105 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Відділу з питань банкрутства у Миколаївській області Державного департаменту з питань банкрутства в особі Голови ліквідаційної комісії Бєляєва А.В. задовольнити.

2.          Постанову господарського суду Миколаївської області від 08.06.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. у справі №5016/1584/2011(5/49) скасувати.

3.          Справу №5016/1584/2011(5/49) передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді                                                                                 В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич