Постанова № 19339882, 22.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" листопада 2011 р. Справа № 5021/985/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Ткаченко Н.Г.,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.09.2011

у справі№5021/985/11 господарського суду Сумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

"Український промисловий банк"

доПриватного підприємства "Віва-Плюс"

простягнення суми,

за участю:

позивача –

відповідача - Предчук Т.В.;

не з’явилися;

По справі оголошувалась перерва з 15.11.2011 на 22.11.2011

В с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.06.2011 у справі №5021/985/2011 (суддя: Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Приватного підприємства "Віва-плюс" 689 412, 65 грн. боргу, 2 347, 20 грн. штрафних санкцій, 71 874,24 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 у справі №5021/985/2011 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду частково скасовано, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного підприємства “Віва-плюс” 689 412,65 грн. заборгованості за кредитом відмовлено. В інший частині рішення господарського суду Сумської області від 08.06.2011 у справі № 5021/985/2011 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині відмови ТОВ "Український промисловий банк" у задоволенні позов в частині стягнення з ПП "Віва Плюс" 689412,65 грн. заборгованості за кредитом та судові витрати, рішення господарського суду Сумської області від 08.06.2011 залишити без змін. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 5-6 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 124 Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та ПП "Віва-Плюс" укладено кредитний договір №14/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого Банк надав ПП "Віва-Плюс" кредит в сумі 500 000,00 грн., а ПП "Віва-Плюс" зобов'язалося в порядку, передбаченому цим договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18,5% у гривні (а.с. 9 т.1).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що видача кредитних коштів здійснюється окремими частинами (траншами). Підставою для видачі кожного траншу є заява позичальника.

26.06.2007 сторонами було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до кредитного договору, яким збільшено ліміт кредитування до 660 000,00 грн. (а.с. 12 т.1).

18.12.2007 було укладено додатковий договір № 2 про внесення змін до кредитного договору, яким погоджено збільшення ліміту кредитування до 700 000,00 грн., строк дії кредитної лінії було продовжено до 21.05.2012 включно та введено комісію за зміну суттєвих умов договору за ініціативи позичальника - 0,05% від суми ліміту кредитної лінії (а.с. 13 т.1).

Відповідно до пункту 4.1 додаткового договору №2 про внесення змін до кредитного договору від 18.12.2007, повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитним договором повертається Позичальником у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування.

В результаті укладеного між сторонами договору про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору від 15.07.2008 процентну ставку було підвищено до 22% річних (а.с. 15 т.1).

У пункті 4.7. Кредитного договору зазначено, що шляхом підписання цього договору Позичальник доручає Банку здійснювати з його рахунку, також рахунків (як в національній так і в іноземній валютах), що будуть відкриті Позичальником в період дії цього договору в ТОВ “Укрпромбанк” та його філіях, договірне списання коштів в сумах, необхідних для повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій та інших платежів Позичальника за цим договором, у випадках порушення Позичальником умов цього договору, а саме: у разі неповернення або несвоєчасного повернення кредиту та/або у разі несплати або несвоєчасної сплати процентів за його користування, комісій та штрафних санкцій, а також у інших випадках, передбачених пунктом 9.2. договору.

На виконання умов кредитного договору, Банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 723 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 20 т.1).

З метою досудового врегулювання спору між сторонами позивачем направлено відповідачу лист № 18390 від 08.12.2010 з пропозицією погасити заборгованість у розмірі 25 347,72 грн. в строк до 14.12.2010, в іншому випадку заборгованість буде стягнуто у примусовому порядку, на що відповіді позивач не отримав(а.с.8 т.1).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 4.1 додаткового договору №2 про внесення змін до кредитного договору від 18.12.2007, було визначено, що заборгованість за кредитним договором повертається відповідачем у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування, строк кредитної лінії з 22.05.2007 по 21.05.2012.

Відповідно до пункту 9.2. Кредитного договору, Банк має право зупинити подальше кредитування Позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії за управління кредитною лінією та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником та/або іншими особами що є поручителями Позичальника (в тому числі гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та ін.) умов даного договору та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання Позичальником зобов'язань за цим договором, а Позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів, а у випадку, якщо зобов'язання Позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти, розміщенні на депозитному рахунку в ТОВ “Укрпромбанк” не пізніше наступного робочого дня, з дня надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по Кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі настання випадків визначених умовами даного договору.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем відповідно до умов вказаного пункту не було надано доказів надіслання на адресу відповідача вимоги про дострокове повернення кредиту у розмірі 689 412,65 грн. Надане до матеріалів справи повідомлення № 18390 від 08.12.2010р. (а.с. 8 т.1) не є повідомленням про дострокове погашення кредиту, оскільки свідчить про вимогу позивача до відповідача про погашення заборгованості за кредитним договором № 14/К-07 від 22.05.2007 за процентами всього у розмірі 25 347,72 грн.

Крім того, на час звернення з позовом, а саме 20.04.2011, строк повернення кредиту ще не настав. Тобто, у відповідача є можливість виконати зобов'язання згідно з умовами кредитного договору у повному обсязі, сплативши 689 412,65 грн. заборгованості за кредитом до 21.05.2012, як зазначено у договорі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 689 412,65 грн. основної заборгованості за кредитом є поданими передчасно та без повідомлення про дострокове повернення кредиту відповідно до умов договору, у зв'язку з чим дані вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що вказані обставини були досліджені судом апеляційної інстанції належним чином та їм була надана правова оцінка, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права, відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, та вважає, що відсутні правові підставі для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 у справі №5021/985/11 залишити без змін.

Головуючого                                                                       Ткаченко Н.Г.

судді                     Коробенко Г.П.

                                                                                                     Куровський С.В.