Постанова № 19339677, 22.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5023/1708/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Запорощенка М.Д.- доповідач

суддів:Акулової Н.В.

Владимиренко С.В.

розглянув

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел", м.Ірпінь

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р.

та рішеннягосподарського суду Харківської області від 30.05.11р.

у справі№5023/1708/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " Будсім", м.Харків

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м.Харків

проВизнання недійсним договору

за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4, за довіреністю від 01.08.2011р. від відповідача:не з'явився

від скаржника:ОСОБА_5, за довіреністю від 21.11.2011р. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсім", м.Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м.Харків про визнання недійсним договіру № 285/10/10 про заміну сторони у зобовязанні від 01.10.2010 р., укладеного між ТОВ "Компанія "Левел", ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Будсім". Позивач , звертаючись з відповідним позовом, вважає, що договір має бути визнаний недійсним, оскільки все майно первісного боржника знаходиться в податковій заставі, спірний договір укладено без погодження з податковими органами, що протирічить абз.2 пп.8.2.1. п.8.2. ст. 8 Закону України № 2181 „ Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”( далі Закон № 2181).

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2010р., укладений між ТОВ "Компанія "Левел", ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Будсім". Стягнуто з ТОВ "Венттехсервіс" на користь ТОВ "Будсім" державне мито в розмірі 85 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. у справі №5023/1708/11 (колегія суддів у складі головуючого судді Шепітько І.І., суддів Медуниця О.Є., Пелипенко Н.М.) апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Левел" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року у справі № 5023/1708/11 скасовано. Прийняте нове рішення, яким задоволені позовні вимоги, визнаний недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2010 р. укладений між ТОВ "Будсім", ТОВ "Венттехсервіс", ТОВ "Компанія "Левел". Стягнуто з ТОВ "Венттехсервіс" на користь ТОВ "Будсім" державне мито в розмірі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ТОВ "Венттехсервіс" на користь ТОВ „Компанія „Левел” 42,50 грн. державного мита.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел", м.Ірпінь звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.05.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. у справі № 5023/1708/11, і прийняти нове рішення , яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування заявлених вимог , скаржник посилається на те, що угоди уступки права вимоги та переведення боргу ніякого відношення до податкової застави не мають, отже, на думку скаржника, обмежень, щодо необхідності їх погоджувати з будь-якими іншими сторонами крім сторін цих угод не існує. Тож, заявник касаційної скарги вважає , що посилання судів на норми Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" як на підставу недійсності договору про заміну боржника у зобов'язанні № 285/10/10 від 01.10.10р. є неправомірними. Також , зауважує на тому , що Позивач не є органом стягнення, а тому судами попередніх інстанцій помилково наділено його повноваженнями звертатися до суду з такими позовними вимогами.

18.11.11р. до Вищого господарського суду України від заявника касаційної скарги надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги.

В нинішнє судове засідання представник відповідача не з'явився , поважних причин нез'явлення суду не повідомлено. Про час та місце розгляду касаційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Будсім", м.Харків, у відзиві б/н від 22.11.11р. та представник позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів касаційної скарги заперечує , вважає їх недоведеними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, 01.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Левел”(кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „Венттехсервіс” (первісний боржник) і Товариством з обмеженою відповідальністю „Будсім” (новий боржник) був укладений договір № 285/10/10 про заміну сторони у зобовязанні (а.с. 12). Крім того , судами було встановлено , зокрема, що :

-предметом спірного договору є грошові зобов'язання "Первісного боржника" перед "Кредитором" , які виникли на підставі Договору № 472/12/09 від 25.12.09р. у розмірі 28859грн.99коп. ;

-за умовами п. 2.1 Договору після підписання договору про заміну сторони у зобовязанні, до нового боржника перейшло зобовязання по сплаті грошового боргу, вказаного в п. 1.2. даного договору, а також інші права та обовязки, котрі виникли із Основного договору;

-відповідно до п. 2.2 Договору "Кредитор" , підписуючи зі своєї сторони Договір, дає згоду й не заперечує проти переведення "Первісним боржником" до "Нового боржника" повного обсягу належних йому обов'язків та прав за Основним договором, а також не заперечує проти заміни "Первісного боржника" по Основному договору на "Нового боржника", як сторони у зобов'язанні;

-згідно п. 3.2. Договору "Новий боржник" має право висунути вимогу еквівалентну виконаного ним обов'язку за Основним договором до "Первісного боржника".

До того ж, попередніми судами , з врахуванням інформації , що міститься у витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 30234186 від 07.02.11р.(а.с.13), було встановлено, що всі активи ТОВ "Венттехсервіс" перебувають під обтяженням, а саме в податковій заставі на підставі абз.2 п.п.8.2.1. п.8.2. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Врахував зазначене, приписи п.п.8.5, 8.6.1., 8.6.2. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 207 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та визнав недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2010р., укладений між ТОВ "Компанія "Левел", ТОВ "Венттехсервіс" та ТОВ "Будсім".

Поряд з цим, задовольняючи позов , місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач при укладенні оспорюваного договору, не отримав письмового погодження у податкового органу, яким було застосовано податкову заставу до первісного боржника та не повідомив позивача про наявність податкової застави .

Не погоджуючись з вищенаведеним рішення суду першої інстанції до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел", м.Ірпінь, посилаючись на те , що зазначеним рішенням було вирішено питання про його права та обов'язки, як сторони за спірним договором, без залучення його до участі у справі.

За приписами ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Як це вірно було встановлено судом апеляційної інстанції , та про це вже було позначено вище, ТОВ "Компанія "Левел" є стороною договору № 285/10/10 від 01.10.2010р. про заміну сторони у зобовязанні , а саме "Кредитором". Згідно п.26 Постанови Пленуму Верховного суду Украйни №9 від 06.11.2009 р. особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає , що рішення суду першої інстанції правомірно було скасоване апеляційною інстанцією, як таке, що прийнято за відсутності ТОВ „Компанія „Левел” - сторони за договором про переведення боргу, не залученої до участі у справі.

На підставі ч.2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України Харківський апеляційний господарський суд прийняв нове рішення, яким визнав недійсним договір № 285/10/10 від 01.10.2009 р., укладений між ТОВ ”Компанія „Левел”, ТОВ ”Венттехсерві”, ТОВ ”Будсім”, визнаючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо недійсності спірного договору. При цьому , посилаючись на приписи п.п.8.5, 8.6.1., 8.6.2. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 207 Господарського кодексу України апеляційний господарський суд дійшов до висновку , що спірний договір було укладено в період дії права податкової застави, без узгодження зазначених дій з податковим органом, що , на думку суду , з врахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину .

Проте, судова колегія Вищого господарського суду України не погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо необхідності, в даному випадку, узгодження та отримання письмової згоди на переведення боргу від податкового органу з оглядом на наступне.

За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 8.6 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлені обмеження щодо порядку здійснення дій платників податків з активами, що знаходиться в податковій заставі.

З урахуванням вищенаведеного та обставин справи , колегія суддів вважає необхідним зазначити , що ТОВ "Венттехсервіс", на всі активи якого було накладено податкову заставу, укладаючи спірний договір № 285/10/10 від 01.10.2010р. не набував будь-яких майнових зобовязань, а отже не зменшував за кількістю свої активи. При цьому , судова колегія вважає, що угоди уступки права вимоги та переведення боргу ніякого відношення до податкової застави не мають, отже обмежень, щодо необхідності їх погоджувати з будь-якими іншими сторонами крім сторін цих угод не існує.

За таких обставин, посилання позивача на вказаний вище Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивачем як суду першої , апеляційної, так і касаційної інстанцій не було доведено яким чином , в даному випадку , порушені права та охоронювані законом інтереси саме позивача, та в чому це полягає.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльної, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право податкової застави виникає у податкового органу, якому активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Отже, право на звернення до суду у разі невиконання відповідачем в зв'язку з податковою заставою обов'язку дотримання обмежень, встановлених пунктом 8.6 статті 8 вказаного вище Закону, належить саме податковому органу. Така ж позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України від 08.09.10р. у справі № 25/142-08.

Таким чином , суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та не врахували приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України щодо звернення за захистом порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення та постанова у справі як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові Товариству з обмеженою відповідальністю " Будсім", м.Харків.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Левел", м.Ірпінь задовольнити

Рішення господарського суду Харківської області від 30.05.11р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011р. у справі №5023/1708/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " Будсім", м.Харків відмовити .

Головуючий суддя:М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко