Рішення № 19335534, 08.11.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 року                                        Справа № 09/5026/1962/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Комзюк О.Л., за участю представника позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 01.02.2011 року, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 02.07.2008 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер", м.Одеса до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м.Черкаси, про стягнення 67240,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 67240,71 грн., у тому числі: 56656,17 грн. боргу з оплати за поставлений товар, а також: 273,50 грн. договірної пені, 1955,80 грн. три проценти річних, 5892 24 грн. інфляційних, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договорів поставки №306 від 11 липня 2008 року, №61 від 01 січня 2009 року, додаткової угоди до нього від 30 грудня 2009 року, позивач поставляв відповідачу товар (будівельні матеріали), які відповідач прийняв без заперечень, однак порушував встановлені строки оплати, внаслідок чого виник борг з оплати за товар. За прострочення оплати відповідачу нараховані встановлена договорами пеня, а також відповідно до ст.625 ЦК України три відсотки річних та інфляційні від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав.

          Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідача залишок боргу з оплати за поставлений товар в сумі 7969,16 грн., оскільки в ході перевірки не підтвердилися доводи відповідача стосовно повернення товару по накладній №284 на вказану суму; підтвердив факт сплати відповідачем 27.10.2011 року, тобто після порушення провадження у справі, 48687,00 грн. боргу; також просив стягнути, нараховані за прострочення виконання грошових зобов'язань, договірну пеню, три відсотки річних та інфляційні від простроченої суми, за період прострочення, визначений у позовній заяві;

- представник відповідача позовні вимоги визнав частково, мотивуючи тим, що сума боргу сплачена, щодо спірної суми 7969,50 грн. по накладній №284, пояснив, що перевіркою усунуті обставини, які були спірними, вказана сума боргу також визнана, щодо стягнення договірної пені, три відсотки річних та інфляційних послався на розсуд суду.

          Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

          11 липня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №306, у відповідності до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставити продукцію, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти у власність продукцію та оплатити її вартість в кількості та асортименті згідно зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами цього Договору. Найменування продукції, який поставляється по договору - будівельні матеріали.

Договір №306 містить, зокрема, такі основні умови:

- асортимент, кількість та ціна товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору. Специфікації підписуються кожною із сторін та скріплюються їх печатками (п. 1.2. Договору);

- поставка продукції здійснюється однією чи кількома партіями відповідно до специфікацій, які складаються на кожну партію продукції (п. 2.1 Договору);

- вартість одиниці товару визначається у специфікаціях, а загальна вартість кожної партії товару визначається у видаткових накладних. Загальна сума цього Договору визначається як сума вартостей усіх партій товару, поставленого протягом дії даного Договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця; строки поставки та оплати визначаються у специфікаціях до договору на кожну партію товару (п.п.2.2 - 2.7);

- у разі несвоєчасної оплати поставленої продукції за кожний день прострочення платежу покупець зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, а також незалежно від сплати неустойки зобов'язаний компенсувати завдані збитки (п. 3.1 Договору);

          - договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до виконання сторонами умов специфікацій. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 4.1. Договору).

          01 січня 2009 року сторони уклали договір поставки №61 основні умови якого аналогічні договору №306. Додатковою угодою від 30.12.2009 року до договору №61 термін дії договору №61 продовжений до 31 грудня 2010 року.

          На виконання умов договорів №306, №61, додаткової угоди до нього, згідно специфікацій, у період з 14 липня 2008 року до кінця 2010 року позивач поставив відповідачу товар (будівельні матеріали) на загальну суму 564 275,94 грн., що підтверджується видатковими накладними, з відмітками представників сторін про передачу товару та про отримання товару, засвідчені печатками обох сторін; карткою рахунку 3612 позивача по контрагенту ОСОБА_3, актом звірки розрахунків.

На дату складення позову, тобто на 05.09.2011 року, за поставлений товар відповідач сплатив позивачу - 507 619,78 грн., що підтверджується банківськими виписками, карткою рахунку 3612 позивача по контрагенту ОСОБА_3, і не заперечується відповідачем.

          27 жовтня 2011 року по квитанції на здійснення касової операції №966418 ОСОБА_2 вніс власні заощадження готівкою в сумі 48900,00 грн. на рахунок ОСОБА_3 (відповідача). В цей же день платіжним дорученням МС003589 відповідач перерахував позивачу 48687,00 грн.

          Представник відповідача не визнавав одержання товару по накладній №284 від 02 лютого 2010 року на суму 7969,50 грн., мотивуючи тим, що позивач не передав податкову накладну на вказану партію товару, відповідно, вона не підлягала оприбуткуванню.

          Спростовуючи доводи представника відповідача, позивач подав копію податкової накладної МС284 від 02.02.2010 на суму 7969,50 грн. (ПДВ - 1328,25 грн.), яка внесена до реєстру податкових накладних за господарськими операціями між позивачем та відповідачем 02.02.2010 17:31:07.

          Позивач підтвердив отримання 27.10.2011 року від відповідача коштів в сумі 48687,00 грн., відповідно, станом на 07.11.2011 року борг відповідача з оплати за поставлений товар становить 7969,16 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів за поставлений товар та нарахованих сум пені, трьох процентів річних, втрат від інфляції, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань.

Сторони спірних правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Договори, на підставі яких виникли господарські зобов'язання сторін, за правовою природою є договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази у справі суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача на дату подання позову (09.09.2011) - 56 656,16 грн. боргу з оплати за поставлений товар. Доводи представника відповідача про відсутність належної передачі товару по накладній від 02.02.2010 року №284 на суму 7969,50 грн. спростовуються вищенаведеними доказами у справі.

В процесі вирішення спору 27 жовтня 2011 року відповідач сплатив 48687,00 грн. Отже в цій частині вимог провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, за станом на 07.11.2011 року, з нього підлягає стягненню борг з оплати за поставлений товар в сумі 7969,16 грн. (56656,16 грн. - 48687,00 грн.).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У договорах сторони визначили, що у випадку порушення строків здійснення платежів, за кожен день прострочення платежу покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за весь час такого прострочення.

Отже, договорами постачання встановлено інший, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, яка свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Перебіг позовної давності по вимогах позивача щодо стягнення пені з відповідача був перерваний діями останнього, які свідчили про визнання останнім боргу перед позивачем, а саме - сплатою 418.22 грн. в рахунок погашення боргу, яка відбулася 11.05.2011 року.

За таких обставин, позивач має право на стягнення з відповідача договірної пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. Позивачем нарахована пеня за період з 11.05.2011 року по 02.09.2011 року в сумі 2736,50 грн. від суми простроченого грошового зобов'язання з врахуванням умов договору, зазначених положень Господарського та Цивільного кодексів, дат фактичної поставки товару та оплати за нього. Нарахування пені суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення з липня 2010 року по червень 2011 року збільшилась на 5892,24 грн. Позивач має право на нарахування боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції по вересень 2011 року. Суд не вбачає підстав для виходу за межі періоду нарахування інфляційних втрат, які визначив позивач. Отже до стягнення підлягає 5892,24 грн., тобто сума інфляційних, визначена позивачем.

Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів річних, тому позивачем обґрунтовано нараховані три проценти річних від простроченої суми за період з 10 липня 2010 року по 02 вересня 2011 року в сумі 1955,80 грн. Розрахунок трьох процентів річних зроблений вірно.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 7969,16 грн. боргу, 2736,50 грн. договірної пені, 5892,24 грн. інфляційних нарахувань, 1955,80 грн. три проценти річних.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 672,40 грн. в рахунок витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 908,40 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь з Товариства обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (юридична адреса - м.Одеса, вул. 19 км Старокиївської дороги, 4; фактична адреса - м. Одеса, вул. Єврейська, 2а; ідентифікаційний код 33658179) - 7969,16 грн. боргу, 2736,50 грн. договірної пені, 5892,24 грн. інфляційних нарахувань, 1955,80 грн. три проценти річних, 908,40 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі з позовних вимог про стягнення 48687,00 боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Суддя                                                                                Н.М.Курченко

Повне рішення складено 10 листопада 2011 року.