Рішення № 19334893, 24.10.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.11 Справа № 5021/82/2011. за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м.Суми до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва

про стягнення 3 352,41 Евро

за зустрічним позовом: Закритого акціонерного товариства «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми

про розірвання договору та стягнення пені і збитків

ГОЛОВУЮЧИЙ Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

СУДДЯ О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО

При секретарі судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, довіреність від 22.02.2011р.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, довіреність від

15.09.2011р.

Суть спору: Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2882,86 Евро (29 705 грн. 79 коп.) заборгованості за отриманий товар відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010 року, укладеного між сторонами, а також стягнути з відповідача 28,83 Евро витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

22.03.2011року відповідач (позивач за зустрічним позовом) подав зустрічну позовну заяву № 13-299 від 16.03.2011р., в якій просить суд: розірвати зовнішньоекономічний договір поставки № 14-Ю від 25.03.2010року, укладений між сторонами у зв'язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору щодо своєчасної та повної поставки товару; стягнути з відповідача за зустрічним позовом 4877,6 Евро пені відповідно до п. 6.7. договору; 1994,22 Евро збитків, понесених позивачем за зустрічним позовом у зв`язку зі штрафами, що були йому виставлені Литовською залізною дорогою, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати, пов`язані з судовим розглядом справи.

Згідно заперечення № 13-301 від 16.03.2011р. (вхідний номер 4726 від 22.03.2011р.) на первісний позов, відповідач зазначає, що зі свого боку виконав всі зобов`язання за зовнішньоекономічним договором поставки № 14-Ю від 25.03.2010р.

У відповідності до заперечення № 365 від 12.04.2011р. на зустрічний позов, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що прострочення строку поставки товару відбулося не з його вини, оскільки товар на суму 15007,14 Евро, тобто на суму, на яку виставлявся рахунок-фактура, 13.04.2010р. був готовий до відвантаження позивачу за зустрічним позовом, у зв`язку з чим просить суд відмовити позивачу за зустрічним позовом в частині стягнення пені.

12.04.2011р. позивач за первісним позовом подав заяву № 366 від 12.04.2011р. про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 5592,75 Евро, в тому числі: 2882,86 Евро (29 705 грн. 79 коп.) заборгованості за отриманий товар відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010року, укладеного між сторонами, 2709,89 Евро пені відповідно до п. 6.1. даного договору, а також 28,83 Евро та 315 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.

30.05.2011року позивач за первісним позовом подав заяву № 694 від 30.05.2011р. про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 3352,41 Евро, в тому числі: 2882,86 Евро (29 705 грн. 79 коп.) заборгованості за отриманий товар відповідно до зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010року, укладеного між сторонами, 220,36 Евро пені відповідно до п. 6.1. договору за невиконання грошових зобов`язань, 184,50 Евро інфляційних збитків, 64,69 Евро 3% річних, а також 28,83 Евро та 315 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 11.07.2011р. провадження по справі № 5021/82/2011 було зупинено до отримання висновку прокуратури про наявність чи відсутність в діях сторін по справі складу злочину.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 29.08.2011р. провадження по справі було поновлено.

Згідно додаткових пояснень від 15.09.2011р. позивач за первісним позовом зазначає, що зовнішньоекономічний договір підписувався шляхом обміну електронними листами, в яких містилися відсканований зовнішньоекономічний договір № 14-ю від 25.05.2010р. Редакція даного договору змінювалась декілька разів, в тому числі змінювався і пункт 3.1 «строк поставки». Позивач за первісним позовом зазначає, що сторони дійшли згоди залишити договір поставки № 14-ю від 25.05.2010р. в редакції, що постачальник відпускає товар на протязі 120 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, підтверджених банком. Позивач за первісним позовом повністю підтримує позовні вимоги з урахування їх уточнення та заперечує проти зустрічного позову.

13.10.2011р. позивач за первісним позовом подав заяву від 13.10.2011р. (вхідний номер 15472) про уточнення позовних вимог, в якій зазначає про сплату відповідачем за первісним позовом основної заборгованості в сумі 2882,86 Евро, у зв`язку з чим зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом залишок заборгованості, а саме: 220,36 Евро пені за невиконання грошового зобов`язання, 184,50 Евро інфляційних збитків та 64,69 Евро 3% річних, а також 28,83 Евро та 315 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зазначена заява, відповідно до ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.10.2011р. зустрічний позов Закритого акціонерного товариства «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми про стягнення 15281,52 Евро був повернутий на підставі ч. 5 ст. 22 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011р. розгляд справи № 5021/82/2011 було призначено у складі колегії суддів (головуючий суддя Заєць С.В., суддя Резніченко О.Ю., суддя Левченко П.І.).

У дане судове засідання представник позивача за первісним позовом подав заяву від 24.10.2011р. про перерахування позовних вимог в національній валюті України, в якій просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 220,36 Евро (2425 грн. 03 коп.) пені за невиконання грошових зобов`язань, 184,50 Евро (2 03 грн. 40 коп.) інфляційних збитків, 64,69 Евро (711 грн. 90 коп.) 3% річних, а також стягнути з відповідача за первісним позовом витрати по сплаті державного мита в сумі 28,83 Евро (317 грн. 27 коп.) та 315 грн. 00 коп., та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У дане судове засідання представник позивача за зустрічним позовом подав заяву (вхідний номер 1600 від 24.10.2011р.) про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь 4877,6 Евро пені за прострочення виконання умов договору поставки, 8409,7 Евро пені за непоставлений товар, 1994,22 Евро збитків, а також витрати, пов`язані з судовим розглядом справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми та Закритим акціонерним товариством «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва був укладений зовнішньоекономічний договір поставки № 14-Ю від 25.03.2010р., відповідно до п. 8.2 якого спори вирішуються в господарському суді Сумської області у відповідності з регламентом, матеріальним та процесуальним правом держави, у господарському суді якої розглядається спір.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Також п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, сторони досягли згоди щодо вирішення спорів в господарському суді Сумської області згідно чинного законодавства України.

Так, 25.03.2010р. між сторонами був укладений зовнішньоекономічний договір № 14-Ю, згідно умов якого Постачальник (ТОВ «Спецзалізпром») зобов`язувався передати у власність, а Покупець (ЗАТ «Скінест Балтія») прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в даному договорі.

Крім того, між сторонами 12.07.2010р. була укладена додаткова угода № 1 до вищевказаного договору, згідно умов якої був змінений п. 2.2 зовнішньоекономічного договору та викладений наступним чином: оплата продукції здійснюється Покупцем шляхом сплати 12124,28 Евро попередньої оплати та 2882,86 Евро розстрочки платежу до 5 жовтня 2010 року.

Після часткового виконання своїх договірних зобов`язань у сторін виник спір щодо кількості поставленого товару та оплати даного товару, а також сплати штрафних санкцій за непоставлений та неоплачений поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами подані суду копії зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010р. (І том, а. с. 10-11, 40-42), в яких по різному викладений п. 3.1 щодо кількості днів, на протязі яких постачальник відпускає товар покупцю. Так, згідно п. 3.1 копії зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010р., наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», постачальник відпускає товар покупцю протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів по факту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджені банком. Згідно п. 3.1 копії зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010р., наданого Закритим акціонерним товариством «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), постачальник відпускає товар покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів по факту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що підтверджені банком.

Копії вищевказаного зовнішньоекономічного договору поставки також були подані суду Сумською митницею та Акціонерним товариством «Ерсте Банк», в яких також були по різному викладені пункт 3.1. щодо кількості днів, на протязі яких постачальник відпускає товар покупцю (тридцять та сто двадцять днів).

Суд неодноразово зобов`язував сторони, Сумську митницю та Акціонерне товариство «Ерсте Банк» надати суду саме оригінал зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010р. для врегулювання питання щодо кількості днів, на протязі яких постачальник відпускає товар покупцю, оскільки і позивач за первісним позовом і позивач за зустрічним позовом зазначають про прострочення сплати за поставлений товар та про саме прострочення поставки товару. Отже даний пункт договору поставки має суттєве значення для вирішення справи по суті. Крім того, суд зазначає, що строк поставки за зовнішньоекономічним договором хоча і не визначений в ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України як істотна умова договору, але є необхідною умовою для даного виду договору в розумінні ч. 2 ст. 180 ГК України.

При цьому, оригінал зовнішньоекономічного договору поставки № 14-Ю від 25.03.2010р. так і не був поданий суду.

Відсутність оригіналу зовнішньоекономічного договору підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.08.2011р., затвердженою в. о. начальника Сумського МУ УМВС України в Сумській області (ІІ том, а. с. 68-70), згідно якої в ході проведення перевірки встановлено, що укладення зовнішньоекономічного договору № 14-Ю від 25.03.2010р. відбувалась не в присутності сторін ЗАТ «Скінест Балтія» та ТОВ «Спецзалізпром», а підписувався, сканувався та надсилався електронною поштою на адресу іншої сторони, а його оригінал відсутній взагалі.

Крім того, у даному судовому засіданні представники сторін усно зазначили, що оригіналу даного договору не існує, оскільки укладення, підписання та виконання даного договору здійснювалось сторонами шляхом електронного зв`язку.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 13 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з статтею 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського суду, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

В процесі розгляду справи суд приходить до висновку, що зовнішньоекономічний договір № 14-Ю фактично не був укладений між сторонами, оскільки між ними не було досягнуто згоди щодо істотної умови даного договору, а саме кількості днів, на протязі яких постачальник відпускає товар покупцю.

У зв`язку з тим, що фактично договір не був укладений між сторонами, суд вважає, що у сторін немає підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій по даному договору, а також і підстав для його розірвання.

Разом з тим, судом встановлено, що в процесі розгляду справи, Закритим акціонерним товариством «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija») було сплачено основну суму заборгованості в розмірі 2882,86 Евро на виконання спірного зовнішньоекономічного договіру. Так, у заяві від 13.10.2011р. (вхідний номер 15472), ТОВ «Спецзалізпром» зазначено, що ЗАТ «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija») сплатило основну суму заборгованості в розмірі 2882,86 Евро, у зв`язку з чим позивач за первісним позовом зменшував суму боргу в даній частині.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини та наведені норми права, надані сторонами докази в обґрунтування своїх позицій по справі, суд проходить до висновку, що фактично зовнішньоекономічний договір поставки не був укладений між сторонами, у зв`язку з чим у сторін немає підстав для стягнення заборгованості та штрафних санкцій по даному договору, а також і підстав для його розірвання, тому керуючись ст. ст. 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м.Суми до Закритого акціонерного товариства «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва про стягнення 3352,41 Евро відмовити.

2.У задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства «Скинест Балтія» (UAB «Skinest Baltija»), м. Вільнюс, Литва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзалізпром», м. Суми про розірвання договору та стягнення пені і збитків відмовити.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

СУДДЯ О.Ю. РЕЗНІЧЕНКО

СУДДЯ П.І. ЛЕВЧЕНКО

Повне рішення складене 26.10.2011р.