Рішення № 19334814, 08.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р.Справа № 30/17-3551-2011 Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Транслойд” Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕК „РАС Логістик”

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

Про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Представники:

Від позивача: Баденко О.О. директор.

Від третьої особи: ОСОБА_4 - згідно довіреності від 05.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_5 - згідно довіреності від 30.05.2011р.

Суть спору: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Транслойд”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - підприємець ОСОБА_2), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „ТЕК „РАС Логістик”, про стягнення з відповідача збитків у сумі 39 741 грн. 70 коп.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи встановлено процесуальний статус третьої особи у справі - ТОВ „ТЕК „РАС Логістик”, як третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Третя особа повністю підтримує позовну заяву, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

25 жовтня 2011р. до суду надійшло клопотання позивача щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна”. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на необхідність витребування доказів по справі від цього підприємства. Відповідач проти задоволення клопотання заперечує.

Розглянув клопотання позивача про щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю „Нестле Україна” суд доходить до висновку про відмову у його задоволенні, адже, відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучаються до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або за ініціативою суду до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обовязки щодо однієї з сторін. Позивач же, в обґрунтування свого клопотання не обґрунтував, яким чином рішення з даного господарського спору може вплинути на права та обовязки ТОВ „Нестле Україна” щодо сторін у справі, а послався лише на необхідність витребування документів від цього товариства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27 січня 2011р. між ТОВ „ТЕК „РАС Логістик” (Експедитор -1) та ТОВ „Транслойд” (Експедитор -2) був укладений Договір № 1226 на виконання транспортних послуг, згідно якого Експедитор - 2 надає Експедитору - 1 транспортно-експедиційні послуги по території України або у міжнародному сполученні. Права та обовязки сторін регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ\ СМR) зі змінами, що були внесені Протоколом від 05.07.1978р., Митною конвенцією про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП/ТІR, діючим законодавством України, Статутом автомобільного транспорту України, цим Договором і додатками до нього. Термін дії Договору по 31.12.2011р.

01 березня 2011р. між ТОВ „Транслойд” (Експедитор) та підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) був укладений Договір № 01\03\11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є надання послуг щодо перевезення вантажів вантажовласників за дорученням Експедитора. При цьому, умови кожного перевезення обговорюються в письмовій заявці, що є невідємною частиною Договору.

За умовами п. 3.2 Договору Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збитки в обємі фактично нанесеної шкоди, спричиненої Експедитору (Замовнику), зокрема, внаслідок повної або часткової втрати, пошкодження вантажу. Згідно п. 3.6. Договору матеріальна відповідальність Перевізника за збереження вантажу наступає з моменту підписання водієм Перевізника ТТН, СМR, оформленої вантажовідправником і до моменту передачі вантажу отримувачу, зазначеному у ТТН, СМR, що підтверджується підписом і штампом вантажоотримувача.

Крім того, відповідно до розділу 4 Договору Перевізник приймає на себе ризики, повязані з виконанням цього Договору, зокрема, матеріальні втрати, які може понести Перевізник у звязку із незаконними діями третіх осіб по відношенню до Перевізника.

04 березня 2011р. ТОВ „Транслойд” отримало замовлення ТОВ „ТЕК „РАС Логістик” на перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом смт. В.Димерка - Одеса.

05 березня 2011р. ТОВ „Транслойд” подало заявку підприємцю ОСОБА_2 на перевезення вантажу за маршрутом : м. Київ м. Одеса, яку було отримано Перевізником та узгоджено, що перевезення буде здійснено автомобілем Вольво НОМЕР_1, керування яким здійснює водій ОСОБА_6.

Згідно товарно-транспортних накладних №8021800574 від 05.03.2011р., № 8021800573 від 05.03.2011р. та № 8021809592 від 05.03.2011р. водій ОСОБА_6 прийняв для перевезення матеріальні цінності. При вивантаженні товару отримувачем вантажу було виявлено нестачу товару на суму 39741 грн. 70 коп., що підтверджується Актами приймання продукції від 07.03.2011р. за № 5472, № 5474 та № 5475, які були підписані і водієм.

Позивач зазначає, що рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2011р. по справі № 5024\1422\2011, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ „Транслойд” на користь ТОВ „ТЕК „РАС Логістик” збитки у сумі 39741 грн. 70 коп., у звязку з чим, в порядку регресу, позивач просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_2 зазначену суму збитків.

ТОВ „ТЕК „РАС Логістик”, як третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, повністю підтримує позовну заяву, вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що підприємцем ОСОБА_2 жодних претензій щодо виконання Договору № 01\03\11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2011р. не надходило. При цьому, відповідач зазначає, що відповідно ж до ч. 1 ст. 315 Господарського кодексу України право на подання претензії належить вантажовідправнику або вантажоодержувачу, якщо вони мають вимоги до перевізника у звязку з нестачею або пошкодженням вантажу, а також у звязку із простроченням його доставки. Претензії подаються перевізнику, який здійснив перевезення вантажу, а якщо перевезення не було здійснено перевізнику, який відповідно до договору перевезення повинен був здійснити перевезення вантажу. Згідно ч. 2 цієї статті претензії можуть предявлятися, за загальним правилом, протягом шести місяців і перевізник зобовязаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців.

Відповідач також зазначає, що ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України чітко визначено підстави для подання позовів до суду з метою вирішення спорів щодо перевезення вантажів: відхилення претензії протягом строку, встановленого для її розгляду; неодержання відповіді на претензію у строк, встановлений для її розгляду.

За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача не виникло підстав для подачі позову до суду, оскільки строк надання відповіді на претензію закінчується лише 06.01.2012р.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення підтверджується складенням транспортної накладної. Ця норма законодавства повністю кореспондується з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2011р. між ТОВ „Транслойд” (Експедитор) та підприємцем ОСОБА_2 (Перевізник) був укладений Договір № 01\03\11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є надання послуг щодо перевезення вантажів вантажовласників за дорученням Експедитора. При цьому, умови кожного перевезення обговорюються в письмовій заявці, що є невідємною частиною Договору.

За умовами п. 3.2 Договору Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збитки в обємі фактично нанесеної шкоди, спричиненої Експедитору (Замовнику), зокрема, внаслідок повної або часткової втрати, пошкодження вантажу. Згідно п. 3.6. Договору матеріальна відповідальність Перевізника за збереження вантажу наступає з моменту підписання водієм Перевізника ТТН, СМR, оформленої вантажовідправником і до моменту передачі вантажу отримувачу, зазначеному у ТТН, СМR, що підтверджується підписом і штампом вантажоотримувача.

Крім того, відповідно до розділу 4 Договору Перевізник приймає на себе ризики, повязані з виконанням цього Договору, зокрема, матеріальні втрати, які може понести Перевізник у звязку із незаконними діями третіх осіб по відношенню до Перевізника.

Зазначені умови Договору не суперечать нормам чинного законодавства, адже відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно наявних у матеріалах справи Актів приймання продукції від 07.03.2011р. за № 5472, № 5474 та № 5475, при вивантаженні товару отримувачем вантажу було виявлено нестачу товару на суму 39741 грн. 70 коп. При цьому, нестача товару сталася в ході перевезення, адже, згідно товарно-транспортних накладних № 8021800574 від 05.03.2011р., № 8021800573 від 05.03.2011р. та № 8021809592 від 05.03.2011р. водій ОСОБА_6 прийняв для перевезення матеріальні цінності без зауважень .

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.08.2011р. по справі № 5024\1422\2011, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ „Транслойд” на користь ТОВ „ТЕК „РАС Логістик” збитки у сумі 39741 грн. 70 коп. При цьому, зазначеним рішенням встановлено, що нестача товару сталася в процесі перевезення вантажу до м. Одеси, так як 06.03.2011р. у с. Троїцькому мало місце проникнення до полупричепа рефрижиратора та крадіжка товару, що було підставою для порушення карної справи за фактом крадіжки.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати ,яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, саме з вини відповідача, у звязку з невиконанням ним своїх зобовязань за Договором, позивачем було понесено збитки у сумі 39 741 грн. 70 коп. За таких обставин, обґрунтованою є вимога позивача щодо стягнення з підприємця ОСОБА_2 збитків у сумі 39 741 грн. 70 коп.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на вільне трактування відповідачем положень ст. 315 Господарського кодексу України, згідно ч. 1 якої до предявлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є предявлення йому претензії. Отже, законодавець чітко визначив, що предявлення претензії перевізникові не є обовязковим, а є лише можливим. За таких обставин, неправомірним є посилання відповідача у якості підстави відмови у задоволенні позову на недотримання претензійного порядку.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслойд»задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2, АДРЕСА_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Транслойд” (код ЄДРПОУ 37238384, м. Херсон, пр. Ушакова, 73, кв.1, р\р 26007313282 в АТ «Райффайзенбанк Аваль” м.Херсон, МФО 351005) збитки у сумі 39 741 грн. 70 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 397 грн. 14 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 14 листопада 2011р.

Суддя Рога Н. В.