Рішення № 19331192, 18.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" листопада 2011 р.Справа № 20/5007/93/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 270 від 11.05.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2- довіреність від 18.10.2011 р.,

ОСОБА_3 - довіреність від 07.11.2011 р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Житомирбудзамовник" (м. Житомир)

до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" (м. Житомир)

про стягнення 86983,87 грн.

Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" про стягнення 86983,87 грн.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/93/11, призначено судове засідання.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 15.11.2011 р. оголошувалася перерва до 18.11.2011 р.

Позивач в судовому засіданні 15.11.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань передбачених договором підряду № 52 від 13.11.2008 р., а саме, в частині не повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки ремонтні роботи за вищевказаним договором виконані не були.

Крім того, позивач зазначив, що об'єкт: нежитловий будинок № 4 по вул. Щорса в м. Житомирі, має декілька приміщень до яких укладалися відповідні договори підряду.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень, представники відповідача посилалися на те, що позивачем не подано доказів укладання договору підряду, на якому ґрунтуються позовні вимоги. Крім того, зазначили, що договір підряду № 52 від 13.11.2008 р. між сторонами не укладався, однак, оспорюваний договір дійсно підписаний директором приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал-В". До виконання робіт приватне підприємство "Будівельна компанія "Сітал-В" не приступало як під час дії договору, так і після закінчення дії договору.

Також, в судовому засіданні сторони зазначили, що жодних дій щодо розірвання договору не вчиняли, в судовому порядку договір недійсним не визнавався.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, сторони зазначили, що додаткові докази відсутні. Також, просили суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008р. між комунальним підприємством "Житомирбудзамовник" (далі - позивач, замовник) та приватним підприємством "Будівельна компанія "Сітал - В" (далі - відповідач, підрядник) був укладений договір підряду № 52 (далі - договір) (а.с.11-13).

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.1, ч.2 ст.837 ЦК України).

Згідно п.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами та власними матеріалами виконати ремонтні роботи нежитлового будинку № 4 по вул. Щорса в м. Житомирі відповідно до затвердженого локального кошторису і будівельно-кошторисної документації і здати його Замовнику. Замовник зобов'язується своєчасно фінансувати ці роботи, прийняти їх і оплатити.

Відповідно до п. 2 договору, до складу вказаних в п. 1. робіт входять будівельно-монтажні роботи та вартість використаних матеріалів. У разі придбання Замовником необхідних для виконання ремонтних робіт матеріалів та передачі їх Підряднику по акту прийому-передачі, об'єм робіт та вартість робіт по цьому договору зменшується на вартість переданих матеріалів.

Згідно ч.1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1 ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно п. 3 договору, невід'ємною частиною цього договору є затверджений кошторис на виконання робіт (Додаток 1), затверджена договірна ціна на виконання робіт за цим договором (Додаток № 2).

Відповідно до п.7 договору, вартість робіт та матеріалів за договором становить 40630,00грн.

В судовому засіданні сторони зазначили, що Додатки 1 і 2 до договору не укладалися.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

Акт приймання виконаних підрядних робіт це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат", акт складається підрядником та подається замовнику.

Відповідно до п.п. 9.1 договору, Замовник на виконання будівельно-монтажних робіт та придбання матеріалів має право перерахувати Підряднику аванс в розмірі не більше 30% від суми за Договором.

Підпунктом 9.2 договору було визначено, що оплата за фактично виконані роботи проводиться Замовником на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Остаточний розрахунок за виконані роботи Замовник проводить не пізніше 30 робочих днів після приймання усіх робіт по акту прийому-передачі виконаних робіт (п.п. 9.3 договору).

Згідно п. 1 ч.1 ст. 850 ЦК України, замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

На виконання умов договору, позивачем перераховано кошти на суму 40630,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-19).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що акт прийому-передачі не укладався, оскільки зобов'язання за договором підряду з боку відповідача виконані не були.

Згідно ч.1 ст. 173 ГПК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами ст. 193 ГК України кореспондуються положення ст. 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Строки виконання робіт за договором: початок - жовтень 2008 р., завершення - грудень 2008 р. (п. 4 договору).

Пунктом 10 договору, зокрема, передбачено, що підрядник зобов'язаний виконувати визначені цим договором роботи якісно і в узгоджений строк.

Строк виконання підрядних робіт, передбачених договором підряду, є таким, що настав. Відповідач у встановлені строки ремонтні роботи нежитлового приміщення № 4 по. вул. Щорса в м. Житомирі не виконав, авансованих платежів сплачених на виконання підрядних робіт позивачу не повернув.

В наявних у матеріалах справи банківських виписках (а.с. 14-19), є окрема графа: призначення платежу.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Так, відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа “призначення платежу”, оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції

В силу п.3.8 Інструкції, доручення, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Отже, допустимим доказом призначення грошових коштів, що перераховуються, є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу.

З поданих позивачем банківських виписок вбачається, що призначенням платежу є договір № 52 від 13.11.2008 р. В судовому засіданні представники сторін зазначили, що домовленостей про зарахування коштів, перерахування яких підтверджується банківськими виписками (а.с. 14-19), для розрахунків по інших договорах, сторонами укладено не було.

Оскільки, відповідач договірні зобов'язання не виконував, позивачем було надіслано на адресу приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" відповідь на претензію, вимогу та зустрічну вимогу № 147 від 14.12.2010 р. про сплату заборгованості (а.с. 20-21).

Доказом надсилання вимоги відповідачу є копія опису вкладення (а.с. 22).

Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензії позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишилив незадоволеними.

В судовому засіданні представники відповідача посилалися на те, що договором підряду передбачено строк виконання робіт: початок - жовтень 2008 р., завершення - грудень 2008 р., а договір укладений 13.11.2008 р.

В цій частині доводи відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до чинного законодавства, сторони вправі погоджувати умови договору на власний розсуд.

Згідно ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, як вбачається з договору, сторонами було погоджено вартість робіт на суму 40630,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд дійшов висновку, що сторонами в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов договору підряду № 52 від 13.11.2008 р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем на суму 40630,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 852 ЦК України передбачено, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 40630,00грн. заборгованості по договору підряду є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено коштів в надлишку. Різниця заявленої позивачем до стягнення і сумою визначеною договором склала: 42946,00 - 40630,00 = 2316,00грн., що і становить суму розбіжності.

Отже, всупереч умовам договору підряду № 52 від 13.11.2008 р., позивачем зайво оплачено вартість виконаних робіт по об'єкту на суму 2316,00грн.

Враховуючи ті обставини, що позивач оплатив відповідачу вартість робіт, які відповідачем не виконані, з боку відповідача має місце порушення господарського зобовязання, що спричинило збитки позивача у виді витрат у розмірі перерахованої відповідачу суми коштів, має місце склад правопорушення, за наявності якого існують підстави для застосування відповідальності у виді відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави") застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні (п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

Згідно з ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Перераховані позивачем грошові кошти у сумі 2316,00грн. знаходяться у відповідача без достатніх підстав.

Таким чином, сплачені позивачем відповідачеві кошти визнаються майном, що набуте без достатніх підстав відповідно до статті 1212 ЦК України. Дане майно має бути повернуто відповідачем позивачеві згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене суд визнає вимоги позивача в частині стягнення 2316,00 грн. такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань в сумі 2550,13грн. та 3% річних в сумі 857,74 грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних в сумі 857,74грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок позивача інфляційних збитків є невірним, у звязку з чим судом було зроблено свій розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та за розрахунком суду розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача становить 2533,81грн., а тому вимога про стягнення з відповідача збитків завданих інфляцією підлягає частковому задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 40630,00грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 4 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 15 договору, за прострочку виконання умов договору Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% вартості цього договору за кожен день прострочки виконання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафу в розмірі 40630,00грн., суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано відповідно до чинного законодавства та укладеного договору підряду № 52 від 13.11.2008 р.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кошти, що перераховувалися відповідачу, останній приймав як належні платежі за договором підряду № 52 від 13.11.2008 р. Жодних доказів щодо звернення до позивача з метою уточнення призначення платежу отриманих коштів, доказів виконання робіт, вчинення якихось дій на повернення позивачу коштів відповідач суду не надав.

Матеріали справи містять договір підряду б/н від 13.10.2008 р., який не є підставою позову. В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що саме цей договір є підставою для виконання відповідачем робіт та оплати їх позивачем.

Доказів виконання робіт, їх сплати ( в тому числі часткової) по договору підряду б/н від 13.10.2008 р. сторони суду не надали.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в разі неналежного виконання позивачем умов договору підряду від 13.10.2008 р. б/н, відповідач має право звернутися до суду з позовом за захистом своїх інтересів.

Також, представниками відповідача поданий акт звіряння розрахунків за період з 17.11.2008 р. по 24.11.2009 р. (а.с. 66).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З врахуванням вищевикладеного, суд не приймає поданий представниками відповідача акт звіряння розрахунків як належний доказ, оскільки він не є первинним документом.

В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Будівельна компанія "Сітал - В" (10009, м. Житомир, Корольовський район, вул. Кибальчича, 2/4, кв. 10, ідентифікаційний код 34308343) на користь комунального підприємства "Житомирбудзамовник", (10014, м. Житомир, Богунський район, вул. Щорса, буд. 4, ідентифікаційний код 05395919): 42946,00грн. (сорок дві тисячі дев'ятсот сорок шість гривень 00коп.)- основна заборгованість, 40630,00грн. (сорок тисяч шістсот тридцять гривень 00коп.) - штрафу, 857,74грн. (вісімсот п'ятдесят сім гривень 74коп.) - 3% річних; 2533,81грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять три гривні 81 коп.) - інфляційні нарахування; 869,68грн. (вісімсот шістдесят дев'ять гривень 68 коп.) - державного мита, 235,96грн. - (двісті тридцять п'ять гривень 96коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

повний текст рішення підписаний 22.11.2011р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2- позивачу

3 - відповідачу

<Текст >