Рішення № 19326584, 26.07.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-185/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2011 Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого-судді - Шмадченко С.І.,

при секретарі - Бурдіної Н.М., Романюти А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЗАТ «ОТП БАНК»про визнання договорів недійсними; за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП БАНК»про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», що є правонаступником усіх прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором ML-705/044/2007 від 26.07.2007 р. у розмірі 65301,78 дол. США, що еквівалентно 520455,19 гривень відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 19.10.2009 р., а також 1700 гривень судового збору та 250 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що 26 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк”, правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»та фізичною особою громадянином України ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-705/044/2007, відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит у розмірі 51900 дол. США. зі строком повернення до 24 листопада 2034 року.

В порушення умов укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, відповідач відмовляється виконувати свої зобовязання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі, в звязку з чим у ОСОБА_1 утворився борг, що складається із залишку заборгованості за кредитом у розмірі 50969,47 дол. США; несплачених відсотків за користування кредитом у розмірі 12920,31 дол. США; пені за прострочення виконання зобовязання у розмірі 1405,73 дол. США; штрафних санкцій у розмірі 50 грн.,що разом становить 65301,78 дол. США, а в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ станом на дату розрахунку, а саме на 19.10.2009 р. становить 520455,19 гривень.

Також, 26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2, був укладений договір поруки №SR 705/044/2007, згідно умов якого, ОСОБА_2, як поручитель, прийняв на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобовязань перед ЗАТ «ОТП Банк»за кредитним договором.

В ході розгляду позову 25.05.2011 р. судом було замінено позивача. Замість ПАТ «ОТП Банк»залучено в якості позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна». На підтвердження заміни сторони до суду надано копії договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12.11.2010 р. та договору про відступлення права вимоги від 12.11.2010 р. (а.с.95-105 Т2). Оригінали нотаріально посвідчених копій зазначених договорів були оглянуті в судовому засіданні.

Позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 1169010,58 грн., яка утворилась станом на 04.04.2011 року та складається: з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50969,47 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 13957,72 доларів США, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 652190,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача Олефір В.В. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідачі та їх представники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 позовні вимоги позивача не визнали.

06.11.2009 р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою до ЗАТ «ОТП Банк», яка ухвалою суду від 16.02.2010 року була обєднана в одне провадження з зазначеним позовом.

У своєму позові ОСОБА_1, ОСОБА_2. просили суд визнати недійсними кредитний договір, договір іпотеки, договір поруки, договір про кредитування поточного рахунку, а також визнати дії банку при укладенні кредитного договору, як порушенням споживацьких, конституційних та цивільних прав.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 зазначили, що їх було не проінформовано з діючими умовами кредитування та витратами, які будуть понесені у звязку з укладенням кредитного договору всупереч вимог п.2ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»та Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 р. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у позовній заяві вказують на те, що кредитний договір №ML-705/044/2007, на їх думку було укладено з порушенням вимог законодавства, а саме : ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг»,ч.1 ст.1054 ЦК,ст. 99 Конституції України,п.в),г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», тобто без отримання ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій в іноземній валюті.

Судом була залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3, яка позовні вимоги банку не визнала та заявили самостійні вимоги про визнання недійсним, незаконним кредитного договору укладеного між банком і її чоловіком ОСОБА_1, посилаючись на те, що договір був укладений без її згоди, оскільки всі доходи які отримував і отримує ОСОБА_1 є спільною їх власністю. Умови кредитного договору передбачають сплату близько 530 доларів США щомісячно, які сплачувались ОСОБА_1 із спільного сімейного бюджету і які повинні сплачуватися протягом 27 років, що завдає значних збитків їх спільному бюджету та значної шкоди для її особистих інтересів.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна»Олефір В.В. позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не визнав, посилався на їх необґрунтованість, вважає, що вони спрямовані на ухилення від виконання зобовязань за кредитним договором від 26.11.2007 р.

Заслухавши сторони, дослідивши надані до позовів докази, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовляє, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що 26 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк”, правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ML-705/044/2007, відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит у розмірі 51900 дол. США. зі строком повернення до 24 листопада 2034 року (Т.1 а.с.8-12).

Також, 26 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_2, був укладений договір поруки №SR 705/044/2007, згідно умов якого, ОСОБА_2, як поручитель, прийняв на себе зобовязання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 зобовязань перед банком за кредитним договором. (Т1а.с.24)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до умов договору.

Відповідач ОСОБА_1 допустив істотні порушення умов кредитного договору, а саме порушив взяті на себе зобовязання за кредитним договором. Відмовляється виконувати свої зобовязання з повернення боргу в строк та на умовах, встановлених сторонами в кредитному договорі, в звязку з чим у ОСОБА_1 утворився борг за кредитом, який станом на 04.04.2011 рік становить у розмірі 1169010,58 грн. та складається: з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50969,47 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 13957,72 доларів США, заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 652190,16 грн. (відповідно до офіційного курсу НБУ на 04.04.2011 р.- 7,96 грн. за 1 дол.США).

Відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 629 ЦКивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ч.2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що з 12.11.2010 року право вимоги за кредитним договором №ML-705/044/2007 від 26.11.2007 року перейшло від ПАТ «ОТП Банк»до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», то суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі1169010,58 грн.

Суд відмовляє у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на наступне:

Відповідно до ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Відповідно до п.2 «Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»затверджених Постановою Правління Національного банку № 168 від 10.05.2007 р. 2.1. Банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: а) найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; б) умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством.

В матеріалах справи міститься Інформаційний лист від 27 вересня 2007 року(Т.1 а.с.125) відповідно до якого банком було проінформовано ОСОБА_1 з діючими умовами кредитування, в останньому абзаці якого вказано, що ОСОБА_1 підтверджує, що банк ознайомив його в письмовій формі з умовами кредитування, а також надав йому інформацію щодо орієнтованої сукупної вартості кредиту(Додаток №1, Т.1 а.с. 126-127)наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобовязаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування, про що міститься підпис ОСОБА_1 на ньому.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки та банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Відповідно до п.в,г. ч. 4. ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальні ліцензії видаються у разі:в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті про що зазначено у Листі НБУ від 07.12.09 р. № 13-210/7871-22612.

Відповідно до п.1.5. Постанови|Положення Національного банку від 14.10.2004, № 483 "Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії., АТ «ОТП Банк»надано банківську ліцензію № 191 від 02.03.1998 р. зареєстровану НБУ за № 273 відповідно до якої ЗАТ «ОТП Банк» надано Національним банком дозвіл на проведення операцій з валютними цінностями. (Т.1 а.с.128-133)

Відповідно до ст. 215. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст.230 якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Отже, виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав про визнання кредитного договору недійсним, і відповідно інших договорів. Проте встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не було належним чином здійснено протягом тривалого часу виконання своїх грошових зобовязань встановлених сторонами в укладеному кредитному договорі.

Також суд відмовляє у позові ОСОБА_3, яка просила визнати недійсним кредитний договір посилаючись на підставі, визначені ст..65 СК України.

Суд вважає, що зазначені норми Сімейного кодексу, що регулюють порядок розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обовязків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору.

Отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором ML-705/044/2007 від 26.11.2007 не порушує прав ОСОБА_3 та не потребує її згоди на укладення зазначеного кредитного договору.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів ОСОБА_1,ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.10,11,66,88,212-215 ЦПК України, ст. 526,553, 554 ст. 611.6 29.ч. 2 ст. 1050 , ст. 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»( Україна, 03680, м.Київ, вул..Фізкультури, буд.28-Д, код в ЄДРПОУ-36789421) заборгованість за кредитним договором № ML-705/044/2007 від 26.11.2007 р. у розмірі 1169010(один мільйон сто шістдесят девять тисяч десять) гривень 58 коп.; судовий збір у сумі 1700(одна тисяча сімсот) грн..; витрати за інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 120(сто двадцять) грн.

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ЗАТ «ОТП БАНК»про визнання договорів недійсними відмовити.

У позові ОСОБА_3 до ЗАТ «ОТП БАНК»про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд протягом 10днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя