Рішення № 19317600, 09.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/39009.11.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного

відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

про стягнення боргу за спожиту енергію

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. дов. № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2. дов. № 1/1558 від 18.03.2011 р.

в судовому засіданні 09.11.2011 відповідно до ст.82 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ та СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвізаборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 6030,78, у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання за договором на постачання електричної енергії № 3408511 від 09.06.2003 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2011 року Києва порушено провадження у справі №13/390, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 18.10.2011 року.

В судове засідання, призначене на 18.10.2011 року, зявилися представники сторін, на виконання вимог суду надали витребувані документи по справі.

Відповідно до ст.77 ГПК України, в засіданні судом оголошено перерву до 09.11.2011 року.

09.11.2011 року в судове засідання зявилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог в звязку зі сплатою відповідачем суми основного боргу та просив суд задовольнити позов в частині стягнення штрафних санкцій.

В ході розгляду справи представник відповідача заперечував проти задоволення судом позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їхніми правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і зясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(надалі позивач, постачальник) та Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (надалі відповідач, споживач) 09.06.2003 року було укладено договір на постачання електричної енергії № 3408511, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити електричну енергію, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно п. 2 додатку 4 до Договору відповідач зобовязується щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий період і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, відповідач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Відповідно до п. 3 додатку 2 до Договору, відповідач зобовязується здійснювати повну оплату спожитої електричної енергії в розрахунковому періоді до 25 числа.

Однак, взяті на себе зобовязання за договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.07.2008 року по 01.09.2011 року виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.09.2011 року склала 4988,22 грн.

Зазначені твердження позивача знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться звіт про використану електроенергію, розрахунок ціни позову та розрахунок основного боргу, що проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду електричної енергії..

Отже, позивач виконав взяті на себе зобовязання за договором та поставив відповідачу електричну енергію, а останній не виконав взяті на себе зобовязання з оплати спожитої електричної енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання електричної енергії № 3408511 від 09.06.2003 року у сумі 4988,22 грн.

До прийняття рішення у справі позивач надав докази оплати відповідачем боргу у сумі 4988,22 грн.

За таких обставин, в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 4988,22 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п1-1ч.1 ст.80 ГПК України.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 137,18 грн. пені.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного внесення платежів за електричну енергію, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,75 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, а також дат поставок та проплат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 137,18 грн.

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги світову фінансову кризу, тяжке матеріальне становище відповідача, його бюджетне фінансування та відсутність відповідного фінансування на погашення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити розмір штрафу до 68,59 грн.

Крім суми основного боргу та пені позивач також просить стягнути з відповідача 224,30 грн. 3% річних та 681,08 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати електричної енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 224,30 грн. 3% річних та 681,08 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення 224,30 грн. 3% річних та 681,08 грн. інфляційних втрат ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, і тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києвіосновного боргу у сумі 4988,22 грн. припинити.

3.Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01025, м. Київ, вул.. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 08592201) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 68 (шістдесят вісім),59 грн. пені, 224 (двісті двадцять чотири),30 грн. 3% річних, 681 (шістсот вісімдесят одна),08 грн. інфляційних втрат, 102 (сто дві),00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 16.11.11