Рішення № 19317201, 08.11.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.11.11 р. Справа № 14/16

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіна К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ”Просвіт” ЛТД”, м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про: стягнення 17 936 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія ”Просвіт” ЛТД”, м.Київ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ (далі – відповідач) про стягнення 17 936 грн. 06 коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 15 202грн.30коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2006грн.70коп. та 3% річних у розмірі 727грн.06коп.

Ухвалою від 10.01.2011р. судом (суддя Левшина Г.В.) порушено провадження по справі та призначено до розгляду на 26.01.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 548 крм від 16.04.2009р.

Під час розгляду справи провадження по справі неодноразово зупинялося, в останнє ухвалою від 12.05.2011р. суд зупинив провадження по справі до вирішення пов’язаної справи №13/12пд за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ Донецької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Просвіт” лтд”, м.Київ, про визнання договору №548крм від 16.04.2009р. недійсним.

Склад суду, що розглядав справу № 14/16 неодноразово змінювався, в останнє за розпорядженням від 21.07.2011р. голови господарського суду справа № 14/16 передана на автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 14/16 призначено суддю Макарову Ю.В.

Ухвалою від 17.10.2011р. суд поновив провадження по справі, оскільки 01.09.2011р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання № 84/25-08 від 25.08.2011р. про поновлення провадження по справі, разом з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. по справі № 13/12пд, що свідчить про усунення обставин, яки зумовили зупинення провадження по справі. Крім того, зазначеною ухвалою суд призначив слухання справи на 08.11.2011р.

Заявою № 83/23-08 від 23.08.2011р., що надійшла до господарського суду 01.09.2011р., позивач збільшив розмір позовних вимог, у зв’язку з чим просив суд стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 2690грн.81коп., 3% річних у сумі 1021грн.95коп. та суму основного боргу в розмірі 15 202грн.30коп., надавши суду розрахунок штрафних санкцій.

Відповідач в судове засідання, призначене на 08.11.2011р. не з’явився, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів, однак обізнаність останнього про час та місце судового засідання підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалою господарського суду про поновлення провадження по справі.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог № 83/23-08 від 23.08.2011р

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.04.2009р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 548 крм, згідно з яким постачальник зобов’язується передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов’язується в відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно п. 9.3 договору покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 15 календарних днів від дня поставки продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Пунктом 13.2 договору сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р.

Керуючись умовами договору сторони конкретизували предмет договору, уклавши специфікацію № 1 від 16.04.2009р. до договору № 548 крм від 16.04.20009р., в якій визначили найменування товару, кількість, ціну та його загальну вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу рахунок № KRM – 000396 від 08.04.2009р. задля оплати погодженого сторонами в специфікації товару на суму 15202грн. 30коп. та в подальшому здійснив поставку товару за видатковими накладними № KRM – 000444 від 28.04.2009р. на суму 892грн.80коп. та № KRM – 000498 від 13.05.2009р. на суму 14309грн.50коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 15202грн. 30коп.

Станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, взагалі не оплативши вартість отриманого товару, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 15202грн. 30коп. не погашена, що підтверджується наданими позивачем актом звірки взаєморозрахунків від 30.12.2010р. та довідкою № 104/28-10 від 28.10.2011р. за підписом головного бухгалтера та директора.

Претензією № 118/25-11 від 25.11.2010р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості в розмірі 15 202грн.31коп. попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду за примусовим стягненням зазначеного боргу.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору та погашення виниклої заборгованості.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 15202грн.30коп., у зв’язку з не належним виконанням умов договору № 548 крм від 16.04.2009р., що стало підставою для нарахування індекс інфляції у сумі 2690грн.81коп., 3% річних у сумі 1021грн.95коп. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 548 крм від 16.04.2009р. у позивача виник обов’язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач здійснив поставку товару, погодженого сторонами специфікацією, за видатковими накладними № KRM – 000444 від 28.04.2009р. на суму 892грн.80коп. та № KRM – 000498 від 13.05.2009р. на суму 14309грн.50коп., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 15202грн. 30коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 886 від 27.04.2009р. та № 972 від 13.05.2009р., якими уповноважувалися працівники відповідача Кравченко Я.І. та Царенков О.В. на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 548 крм від 16.04.2009р.суд робить виходячи з того, що товар, його істотні характеристики, поставлений за видатковими накладними повністю співпадає з товаром, погоджений сторонами специфікацією, що є невід’ємною частиною договору, про що значиться в самому договорі; довіреностями № 886 від 27.04.2009р. та № 972 від 13.05.2009р. відповідач уповноважував своїх працівників отримати від позивача матеріальні цінності саме за договором № 548 крм від 16.04.2009р Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов’язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 548 крм від 16.04.2009р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару, тобто обов’язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 9.3 договору передбачили здійснення оплати протягом 15 календарних днів від дня поставки продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією. Специфікацією № 1 від 16.04.2009р. до договору сторони передбачили умови оплати по факту поставки протягом 15 календарних днів.

Відповідно до видаткової накладної № KRM – 000444 від 28.04.2009р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 892грн.80коп. Враховуючи, що товар за видатковою накладною був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 28.04.2009р., з урахуванням п. 9.3 договору щодо строків оплати, строк оплати по накладній наступив 13.05.2009р., а вже з 14.05.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Відповідно до видаткової накладної № KRM – 000498 від 13.05.2009р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму на суму 14309грн.50коп. Враховуючи, що товар за видатковою накладною був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 13.05.2009р., з урахуванням п. 9.3 договору щодо строків оплати, строк оплати по накладній наступив 28.05.2009р., а вже з 29.05.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними № KRM – 000444 від 28.04.2009р. на суму 892грн.80коп. та № KRM – 000498 від 13.05.2009р. на суму 14309грн.50коп., довіреностями № 886 від 27.04.2009р. та № 972 від 13.05.2009р.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості в сумі 15202грн.30коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Крім того, як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, а саме постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.08.2011р. по справі № 13/12пд, договір № 548 крм від 16.04.2009р. є дійсним.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 15202грн.30коп. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. До того ж, положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем належними та допусимими доказами, наявними в матеріалах справи, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі основного боргу.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1021грн.95коп. та індекс інфляції у розмірі 2690грн.81коп., нараховані на суму боргу в розмірі 892грн.80коп. по накладній № KRM – 000444 від 28.04.2009р. за період з 14.05.2009р. по 23.08.2011р.; по накладній № KRM – 000498 від 13.05.2009р. на суму боргу в розмірі 14309грн.50коп. за період з 29.05.2009р. по 23.08.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за заявлені періоди по кожній накладній окремо, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 2690грн.81коп. та сума 3% річних у розмірі 1021грн.95коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлені періоди, а отже, підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ”Просвіт” ЛТД”, м.Київ до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення та суми основного боргу в розмірі 15 202грн.30коп., індексу інфляції у сумі 2690грн.81коп., 3% річних у сумі 1021грн.95коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька обл, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Просвіт” ЛТД” (юридична адреса: 03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, будинок 42, код ЄДРПОУ 35572113) суму основного боргу в розмірі 15 202грн.30коп., індексу інфляції у сумі 2690грн.81коп., 3% річних у сумі 1021грн.95коп., витрати на оплату державного мита в сумі 189грн.15коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 08.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >