Ухвала суду № 19317106, 15.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

УХВАЛА

< Список (При необходимости выбрать) >

< Список (При необходимости выбрать) >

15.11.2011

Справа №5002-17/3784-2011

За позовом Комунального підприємства «Трамвайне управління ім. І.А. Пятецького»

До відповідача Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів

про визнання звіту № 10 ПІ (річний) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за період 2010 року від 22.06.2011 року недійсним законним, одночасно звіт № 10 ПІ (річний) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за період 2010 року від 25.02.2011 року визнання дійсним

Суддя Гайворонський В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від відповідача – Шабанова Т.М., представник

Суть спору: Позивач згідно з позовом просить визнати звіт № 10 ПІ (річний) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за період 2010 року від 22.06.2011 року недійсним законним, одночасно звіт № 10 ПІ (річний) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за період 2010 року від 25.02.2011 року визнання дійсним, у зв’язку з тим, що відповідач не реагує на його звернення на неможливість виконання щодо сплати коштів по попередньому звіту (до його виправлення).

Відповідач вважає, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також вказує, що уточнений звіт не вважає правильним, та підстав приймати його до уваги не існує.

Суд вважає, що провадження по справі підлягає припиненню, при цьому виходить з наступних підстав:

Згідно ст. 81 ЦК України відповідач Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою публічного права. Відповідно, спір з вказаними особами, пов’язані із здійсненням ними владних повноважень, що має місто у даному випадку, є публічно - правовим спором.

Згідно ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто, на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень управлінських функцій, що має місце в даному випадку.

По суті позовні вимоги пов’язані зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Таким чином, у даному випадку спір підлягає розгляду в адміністративному проваджені згідно ст. 17 КАС України, тобто, спір не підлягає вирішенню у господарському суді, та провадження по справі підлягає припиненню по п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач вправі звернутись з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинства до адміністративного суду.

Окрім цього, згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1,4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справу в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виникає спір, мають господарський характер.

Згідно п. 3.1 вказаної постанови господарській спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб’єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Однак, в даному випадку у справі відсутні господарські правовідносини.

Окрім цього, правовідносини не регулюються цивільним законодавством.

Згідно п. 17 вказаної постанови до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а). про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб’єктом владних повноважень, яким останній зобов’язує суб’єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б). про оскарження суб’єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб’єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов’язані з відносинами, врегульованими господарським договором; що має місце у даному випадку.

в). між суб’єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г). з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д). за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Так, в спірному випадку спір по суті йде про оскарження бездіяльності органу владних повноважень, який не приймає до уваги наданий позивачем перероблений звіт, правильності розрахунків та документів щодо цього, що стосується сплати внесків, правильність сплати яких контролює орган владних повноважень. Із матеріалів справи витікає, що відповідач не визнає, та не вважає правильним уточнений звіт позивача.

При цьому також необхідно зазначити, що ст. 162 КАС України передбачений будь-який спосіб захисту порушеного права.

Також необхідно визначити, що вказана правова позиція щодо підсудності спору в порядку адміністративного судочинства адміністративному суду відповідає позиції Севастопольського апеляційного господарського суду.

Раніше (до 01 листопада 2011 року) повернення судових витрат стосовно даного випадку відбувалося згідно п.3 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”.

Однак, у зв’язку із вступом в дію Закону України «Про судовий збір», пункт 3 статті 8 Декрету КМУ „Про державне мито” – виключений.

Таким чином, сплачені позивачем судові витрати з державного мита в сумі 85,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн. підлягають поверненню відповідно до п. 5 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Закриття та припинення провадження по справі по своїй суті є тотожними поняттями.

Згідно ч. 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Необхідно також зазначити, що статтею 10 Закону України «Про судовий збір» (Прикінцеві та перехідні положення) статтю 47 ГПК України (згідно з якою при поверненні судових витрат видавався наказ чи довідка) – виключено.

Сплата вказаних судових витрат позивача підтверджена платіжним дорученням № 950 від 31 серпня 2011 року – зі сплати державного мита, платіжним дорученням № 951 від 31 серпня 2011 року - по сплаті судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ч. 3 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі припинити.

Повернути Комунальному підприємству «Трамвайне управління ім. І.А. Пятецького» (97416, м. Євпаторія-16, вул. Белінського 1, р/р № 26007054903587 в КРУ «Приватбанк» м. Сімферополь, МФО 384436, ідентифікаційний код: 03328853) із бюджету судові витрати з державного мита на суму 85,00 грн. (сплачені платіжним дорученням № 950 від 31 серпня 2011 року), та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236,00 грн. (сплачені платіжним дорученням № 951 від 31 серпня 2011 року).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.