Рішення № 19317059, 14.11.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

14.11.2011Справа №5002-19/4372-2011 За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.Гайдара, 3-а, м.Сімферополь, АР Крим, 95026) в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.Гарнаева, 67а, м.Феодосія, АР Крим, 98112)

До відповідача Громадської організації «Судацький футбольний клуб «Сурож» (вул.Леніна, 33, м.Судак, АР Крим, 98000)

про стягнення 3369,66 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1. юрисконсульт, дов. №20-3/6265 від 30.12.2010 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: позивач Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Громадської організації Судацького футбольного клубу «Сурож», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 3262,37 грн., а також інфляційні нарахування у розмірі 60,71 грн. та 3% річних у розмірі 46,58 грн., а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 р. по справі № 5023/4165/11.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.11.2009 р. між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (Продавець) та Громадською організацією «Судацький футбольний клуб «Сурож» (Покупець) укладено Договір купівлі продажу теплової енергії № 615/09, відповідно до п.1.1 якого за даним Продавець приймає на себе зобовязання продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення площі визначеної Покупцем, з урахуванням температурного графіку, а Покупець зобовязується прийняти від Продавця теплову енергію за адресою: вул.Леніна, 33, м.Судак та оплатити її по встановленим тарифам в передбачені договором строки. У взаємовідносинах за даним договором сторони зобовязуються керуватися Законами України «Про житлово комунальні послуги» № 1875-ІV від 24.06.2004 р., «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та іншими діючими нормативно правовими актами України та Автономної Республіки Крим (а.с.8-11).

Відповідно до п.3.2.2 Договору Покупець зобовязаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії за кожним параметром в обсягах визначених даним Договором.

Згідно п.6.1 Договору розрахунки за теплову енергію проводяться Покупцем щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі, допускається передплата у будь якому розмірі, за погодженням сторін.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що даний Договір укладено строком на 5 років і діє з 16.11.2009 р. по 15.11.2014 р., у тому, що стосується грошових зобовязань Покупця, Платника перед Продавцем до їх повного виконання.

Відповідач повідомив позивача 17.08.2011 р. листом про розірвання Договору утримання офісного приміщення клубу за адресою: м.Судак, вул.Леніна, 33, а також про необхідність повідомлення його про суму, яка підлягає сплаті за надані послуги (а.с.29).

Відповідач на неодноразові звернення позивача з вимогою щодо сплати за теплову енергію не відреагував, за спожиту теплову енергію не сплатив, у звязку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 3262,37 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 3262,37 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за спожиту теплову енергію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати, що згідно розрахунку позивача станом на день розгляду справи складає 46,58 грн. та 60,71 грн. відповідно.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 3262,37 грн., а також 3% річних у розмірі 46,58 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 60,71 грн., оскільки вони обґрунтовані, засновані на приписах діючого законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано. Відповідачем також не оспорена сума розрахунку заборгованості позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями). Крім того, позивачем при поданні позову не вірно сплачена сума державного мита, яка підлягає сплаті до державного бюджету, у звязку з чим суд вважає за необхідне достягнути з відповідача до Державного бюджету України 51,00 грн. державного мита.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Громадської організації «Судацький футбольний клуб «Сурож» (вул.Леніна, 33, м.Судак, АР Крим, 98000; ідентифікаційний код 19453098) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (вул.Гарнаева, 67а, м.Феодосія, АР Крим, 98112; ідентифікаційний код 26178089) заборгованість у розмірі 3262,37 грн., а також інфляційні нарахування у розмірі 60,71 грн. та 3% річних у розмірі 46,58 грн., державне мито у розмірі 51,00 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Стягнути з Громадської організації «Судацький футбольний клуб «Сурож» (вул.Леніна, 33, м.Судак, АР Крим, 98000; ідентифікаційний код 19453098) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 22090200) 51,00 грн. державного мита.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 17.11.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.