Постанова № 192919, 19.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.06 р. Справа № 37/66пд

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 19 жовтня 2006 року о 14 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, зала судових засідань № 3).

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2006 року та підписаний суддею о 14 годин 00 хвилин.

за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м. Макіївки

до відповідачів: 1) суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ

2) товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка

про 1) визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло за договором НОМЕР_1 між товариством з обмеженою відповідальністю міською промисловою компанією „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ, яке було складено та виконано на суму 125175 грн.;

2) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка суми, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави;

3) стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ суми, яку отримано продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави.

Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна

при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.

Представники:

Від позивача: Ганушевич В.О. - за дов. № 1563/10/10-013 від 1 лютого 2006 року,

Тиняєва В.А. - за дов. № 5351/10/10-013 від 27 березня 2006 року,

Від першого відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 27 березня 2006 року,

Від другого відповідача: Решетняк Ю.І. - за дов. № 27/03 від 27 березня 2006 року.

Суть справи:

Центрально - міська міжрайонна державна податкова інспекція м. Макіївки звернулася до суду 15 березня 2006 року з позовною заявою № 4107/10/10-013 від 9 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 5-6) до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ та товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка про: 1) визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло за договором НОМЕР_1 між товариством з обмеженою відповідальністю міською промисловою компанією „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ, яке було складено та виконано на суму 125175 грн.; 2) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка суми, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави; 3) стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ суми, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави, розгляд якої згідно пункту 6 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.

Ухвалою від 16 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 1-4) судом було відкрито провадження в адміністративній справі № 37/66пд та призначено попереднє судове засідання на 28 березня 2006 року, про що винесена відповідна ухвала. Зазначену ухвалу суду сторони отримали 17 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 62-64).

Під час попереднього судового засідання 28 березня 2006 року позивач підтримав позовні вимоги, перший та другий відповідачі проти заявлених позовних вимог заперечували, примирення сторони не досягли. Позивачем у попередньому судовому засіданні 28 березня 2006 року було надане клопотання щодо зупинення розгляду справи № 37/66 пд (т. 1 арк. справи 100), у зв'язку з неотриманням відповідей на запити, які було направлено позивачем на адресу Шахтарської ОДПІ, Макіївського ВПМ УМП ДПА у Донецькій області, ДП „Укршахтогідрозахист” на строк до моменту отримання зазначених відповідей. Перший та другий відповідачі у зв'язку з тим, що для виконання ухвали суду від 16 березня 2006 року в повному обсязі їм також був потрібний час, проти заявленого позивачем клопотання не заперечували. Ухвалою суду від 28 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 107-109) зазначене клопотання позивача було задоволене та зупинено провадження в адміністративній справі № 37/66пд на строк до надання суду сторонами документів, витребуваних ухвалою суду від 16 березня 2006 року, а також до отримання позивачем відповідей на запити, направлені позивачем на адресу Шахтарської ОДПІ, Макіївського ВПМ УМП ДПА у Донецькій області, ДП „Укршахтогідрозахист” та надання їх суду.

12 квітня 2006 року позивачем через канцелярію господарського суду Донецької області було надане клопотання № 6979 від 7 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 113) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю Міської промислової компанії „Донецьке промислово - сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Шахтарськ, яке долучено судом до матеріалів справи. Судом 12 квітня 2006 року сторонам по справі був надісланий лист з повідомленням про те, що у зв'язку з зупиненням провадження по справі № 37/66пд 28 березня 2006 року, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову буде розглянуто судом при розгляді справи по суті (т. 1 арк. справи 115).

22 червня 2006 року судом був направлений запит до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Шахтарськ (т. 1 арк. справи 116) щодо надання суду інформації стосовно перебування суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ на податковому обліку в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції, м. Шахтарськ станом на 22 червня 2006 року та доданням відповідних підтверджуючих документів. Також, 22 червня 2006 року судом був направлений запит державному реєстратору виконавчого комітету Шахтарської міської Ради (т. 1 арк. справи 117) стосовно надання суду інформації щодо наявності або відсутності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22 червня 2006 року.

3 липня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області державним реєстратором виконавчого комітету Шахтарської міської Ради був наданий суду лист НОМЕР_2 (т. 1 арк. справи 118) стосовно порядку надання відомостей про реєстраційні дії щодо юридичних осіб підприємців державним реєстратором відповідно до вимог статті 20 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” на підставі відповідного запиту, за формами, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 жовтня 2005 року, який було долучено судом до матеріалів справи. 4 липня 2006 року судом був надісланий державному реєстратору виконавчого комітету Шахтарської міської Ради лист з доданням запиту про видачу довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 1 арк. справи 120-121) щодо наявності або відсутності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ у зазначеному реєстрі.

4 липня 2006 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов лист НОМЕР_3 Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції (т. 1 арк. справи 122) з повідомленням того, що ОСОБА_1, м. Шахтарськ знятий з податкового обліку суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб з 6 червня 2006 року з доданням відповідної довідки форми № 12-ОПП НОМЕР_4 (т. 1 арк. справи 123), які були долучені судом до матеріалів справи.

17 липня 2006 року через канцелярію господарського суду Донецької області Шахтарською об'єднаною податковою інспекцією, м. Шахтарськ був наданий супровідний листНОМЕР_5 (т. 1 арк. справи 124) з доданням довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з відображенням відповідних записів про проведення реєстраційних дій стосовно суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ (т. 1 арк. справи 125-126).

 9 серпня 2006 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло клопотання Центрально - Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки № 15241/10/10-013 від 3 серпня 2006 року (т. 2 арк. справи 1) про поновлення провадження у справі № 37/66 пд у зв'язку з виконанням вимог ухвали суду від 28 березня 2006 року з боку податкового органу. Господарський суд Донецької області 10 серпня 2006 року повідомив позивача про те, що у зв'язку з находженням судді Яманко В.Г. у черговій відпустці до 4 вересня 2006 року, в провадженні якої знаходиться справа № 37/66 пд, зазначене клопотання буде розглянуто після повернення судді з відпустки (т. 2 арк. справи 74).

5 вересня 2006 року господарський суд Донецької області повідомив сторін (т. 2 арк. справи 75) про надходження до господарського суду Донецької області вищезазначеного клопотання позивача № 15241/10/10-013 від 3 серпня 2006 року про поновлення провадження по справі, та про те, що оскільки першим та другим відповідачами не були надані суду документи, витребувані ухвалою суду від 28 березня 2006 року про зупинення провадження по справі № 37/66 пд, дане клопотання про поновлення провадження по справі № 37/66 пд буде розглянуто після надання першим та другим відповідачами суду відповідних документів.

12 вересня 2006 року до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло клопотання другого відповідача № 158/1 від 8 вересня 2006 року (т. 2 арк. справи 76) про поновлення провадження по справі № 37/66 пд з доданням відповідних документів, витребуваних ухвалою суду від 28 березня 2006 року.

 14 вересня 2006 року суд за клопотаннями позивача та другого відповідача поновив провадження по справі № 37/66пд та призначив попереднє судове засідання на 3 жовтня 2006 року, про що виніс відповідну ухвалу (т. 2 арк. справи 90-91).

Позивач на попереднє судове засідання 3 жовтня 2006 року з'явився, позовні вимоги підтримав та надав заяву про заміну позивача - Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки її правонаступником Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією (т. 2 арк. справи 94) з доданням копій наказу НОМЕР_6 (т. 2 арк. справи 95-97), свідоцтва про державну реєстрацію (т. 2 арк. справи 98), наказу НОМЕР_7 (т. 2 арк. справи 99). Перший відповідач у попередньому судовому засіданні 3 жовтня 2006 року проти позовних вимог заперечував, посилаючись на державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ за його рішенням 5 липня 2006 року згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Другий відповідач у попередньому судовому засіданні 3 жовтня 2006 року проти позовних вимог заперечував.

3 жовтня 2006 року суд задовольнив клопотання позивача про визнання Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції правонаступником Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки, замінив позивача по справі № 37/66пд - Центрально-Міську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Макіївки його правонаступником - Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією, та відклав попереднє судове засідання на 11 жовтня 2006 року, про що виніс відповідну ухвалу (т. 2 арк. справи 105-106). Зазначену ухвалу суду Центрально-Міська міжрайонна державна податкова інспекція м. Макіївки, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція, та перший відповідач отримали 5 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 110-112), другий відповідач отримав 6 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 109).

11 жовтня 2006 року на попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, перший та другий відповідачі заперечували проти позовних вимог. Про досягнення примирення сторони суд не повідомили. 11 жовтня 2006 року господарський суд Донецької області закінчив підготовче провадження та призначив справу № 37/66пд до судового розгляду на 19 жовтня 2006 року (т. 2 арк. справи 113). Також, суд керуючись частиною 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вручив у попередньому судовому засіданні 11 жовтня 2006 року представникам сторін судові повістки (т. 2 арк. справи 114-116).

19 жовтня 2006 року відбувся судовий розгляд справи № 37/66пд, під час якого позивач підтримав заявлені вимоги, перший та другий відповідачі проти позовних вимог заперечували, примирення сторони не досягли. У зв'язку з тим, що суд розглянув справу № 37/66 пд по суті та тим, що клопотання позивача № 6979 від 7 квітня 2006 року (т. 1 арк. справи 113) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю Міської промислової компанії „Донецьке промислово - сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Шахтарськ не відповідає вимогам статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не є обґрунтованим, суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Позивач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 - ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями. Позивач зареєстрований 17 липня 2006 року виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 98).

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на статтю 67 Конституції України, статті 42, 174, 175, частину 1 статті 207, частину 1 статті 208 Господарського кодексу України, частину 1 статті 662, статтю 664, частину 2 статті 712 Цивільного кодексу України та правові норми, визначені Інструкцією „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю” від 15 червня 1965 року № 6, наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року № 3, наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253 „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”, листа Державного комітету статистики України від 6 листопада 2005 року № 05/1-2-8/6 „Щодо використання первинної транспортної документації”.

Позивач зазначив, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах. Приховування доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності є порушенням інтересів держави та суспільства. Також, позивач зазначив, що оспорювана угода є безтоварною, тобто фактично угода не направлена на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, та в діях другого відповідача вбачається намір, який суперечить вимогам Господарського кодексу України. Підставами для визнання договору НОМЕР_1 недійсним позивач вважає відсутність факту передання кабелю марки КШВЕПбШВ 3Ч120+1Ч35 за договором другому відповідачу, що встановлено актом перевірки НОМЕР_8, відсутність документів щодо перевезення товару та його зберігання, а також подальша реалізація кабелю марки КШВЕПбШВ 3Ч120+1Ч35 другим відповідачем Державному підприємству „Укргідрозахист” по ціні придбання без отримання доходів від здійснення зазначеної операції.

Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог нижче приведені докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: договір НОМЕР_1 - т. 1 арк. справи 2426, специфікаціяНОМЕР_9 - т. 1 арк. справи 27, податкова накладна НОМЕР_10 - т. 1 арк. справи 28, податкова накладна НОМЕР_11 - т. 1 арк. справи 29, пояснення головного бухгалтера другого відповідача - т. 1 арк. справи 30, витяг з особистого рахунку - т. 1 арк. справи 31, витяг з книги обліку продажу товарів другого відповідача - т. 1 арк. справи 32-35, оригінал акту НОМЕР_8 - т. 1 арк. справи 36-59, оригінал пояснень від 2 березня 2006 року першого відповідача - т. 1 арк. справи 60, оригінал акту знищення документації від 22 серпня 2005 року - т. 1 арк. справи 61, оригінал розрахунку фінансових санкцій до рішень НОМЕР_12, НОМЕР_13 - т. 1 арк. справи 66, оригінал пояснень щодо перевірки виконання та розрахунків за договором НОМЕР_1 - т. 1 арк. справи 67, податкові повідомлення - рішення НОМЕР_14 - т. 1 арк. справи 69, НОМЕР_15 - т. 1 арк. справи 70, акт НОМЕР_16 з додатками - т. 2 арк. справи 4-18, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2004 року, надана першим відповідачем до податкового органу - т. 2 арк. справи 19-21, декларація про доходи, одержані першим відповідачем з 1 січня по 31 грудня 2004 року - т. 2 арк. справи 22, договір НОМЕР_17 з додатками - т. 2 арк. справи 23 - 68, довідка про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року - т. 1 арк. справи 69, акт НОМЕР_9 прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року - т. 2 арк. справи 70-71, платіжне доручення НОМЕР_18 - т. 2 арк. справи 72, рахунок - фактура НОМЕР_19 - т. 2 арк. справи 73,

Перший відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Шахтарськ зареєстрований виконавчим комітетом Шахтарської міської ради 11 травня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 арк. справи 10). 19 травня 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Шахтарськ був зареєстрований платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером № НОМЕР_1, про що було видане свідоцтво НОМЕР_20 (т. 1 арк. справи 9). Згідно довідки форми № 12-ОПП НОМЕР_4 про зняття з обліку платника податків (т. 1 арк. справи 123) суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Шахтарськ був знятий з податкового обліку 6 червня 2006 року у зв'язку з ліквідацією за рішенням власника НОМЕР_21. Згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_22 (т. 1 арк. справи 125-126), НОМЕР_23 (т. 1 арк. справи 128-129) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за його рішенням відбулася 5 липня 2006 року. Відповідно до листа НОМЕР_24 (т. 2 арк. справи 2) за першим відповідачем нерухомість за реєстровими книгами не зареєстрована. Позивачем до матеріалів справи наданий лист НОМЕР_25 (т. 2 арк. справи 3) про наявність у суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ зареєстрованих транспортних засобів.

 Перший відповідач у запереченнях проти позовних вимог (т. 1 арк. справи 71-72) послався на статті 317, 319, 334, 664 Цивільного кодексу України та умови договору НОМЕР_1, зазначивши, що на виконання пункту 2.3 оспорюваного договору товар був поставлений першим відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка 1 грудня 2004 року на шахту „Красний Октябрь”, м. Єнакієве, на виконання пункту 2.2 договору першим відповідачем було надане другому відповідачу рахунок від 1 грудня 2004 року на суму 125175 грн., податкову накладну від 1 грудня 2004 року, сертифікат якості на товар. Товар був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка в особі директора Рудого І. В. по довіреності ЯИУ № 794738. Поставка товару була оформлена накладною НОМЕР_10. Перший відповідач зазначив, що оскільки передача товару підтверджується накладною, то посилання позивача на відсутність документів, підтверджуючих прийом - передачу товару, та висновок про те, що товар не був переданий покупцеві є безпідставними. Крім того, першим відповідачем було зазначено, що оплата за поставлений товар була здійснена другим відповідачем 14 грудня 2004 року в сумі 125175 грн., тобто оплата була проведена після поставки товару і набуття на нього другим відповідачем права власності.

Другий відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 8 квітня 1999 року як юридична особа, про що було видане свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 7). Другий відповідач згідно статуту (т. 1 арк. справи 11-16), статутного договору (т. 1 арк. справи 18-21) знаходиться за адресою: м. Макіївка, вул. Театральна, 9. Фактичне місцезнаходження: м. Макіївка, вул. Леніна, 79. Основним видом діяльності визначено оптова торгівля ТМЦ, оптова торгівля вугіллям, виконання будівельних робіт. Другий відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30354050, про що свідчить довідка Донецького обласного управління статистики від 7 вересня 2000 року (т. 1 арк. справи 8). Другий відповідач згідно довідки форми № 4-ОПП № 100 від 13 квітня 1999 року (т. 1 арк. справи 97) перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції в Центрально-Міському районі м. Макіївки з 13 квітня 1999 року за № 1833. Відповідно до свідоцтва форми 3 5-Р № 08795417 серії НВ № 812088 від 13 квітня 1999 року (т. 1 арк. справи 68) другий відповідач є платником податку на додану вартість. Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка № 9 від 1 березня 2004 року (т. 1 арк. справи 22) директором другого відповідача був призначений Рудий І. В. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка № 17/05 від 17 травня 2005 року (т. 1 арк. справи 23) виконуючим обов'язки директора другого відповідача був призначений Сибилев О. С. Згідно до протоколу загальних зборів учасників товариства № 5/08 від 5 серпня 2005 року (т. 1 арк. справи 98) директором другого відповідача був призначений Железняк В. Д.

Другий відповідач у запереченнях проти позовних вимог № 36 від 27 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 73-77) та в поясненнях (т. 2 арк. справи 77) послався на статті 173, 174, 175 Господарського кодексу України, пункт 1 статті 638, пункт 1 статті 712 Цивільного кодексу України, пункт 12 Інструкції „Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості” від 15 червня 1965 року № 6, наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України № 228/253, підпункт 7.2.3. пункту 7.2., підпункт 7.3.1., підпункт 7.3.5. пункту 7.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та умови договорів НОМЕР_1, НОМЕР_17, зазначивши, що на виконання договору НОМЕР_1 першим відповідачем 1 грудня 2004 року був поставлений товар та надані накладна, рахунок, сертифікат якості, податкова накладна. Також другим відповідачем було вказано, що товар за оспорюваним договором використовувався відповідно до умов договору НОМЕР_17, укладеного з державним підприємством „Укршахтогідрозахист”, згідно якого другий відповідач є підрядником та зобов'язаний виконати роботи по ремонту вертикального стволу водозливного комплексу шахти „Красний Октябрь”, серед яких роботи по прокладці кабелю марки КШВЕПбШВ 3Ч120+1Ч35. Згідно пункту 6.1 договору НОМЕР_17 другий відповідач самостійно зобов'язувався купувати матеріали, а замовник - ДП „Укршахтогідрозахист” - щомісяця приймати виконані роботи, оплачувати послуги підряду, придбані матеріали по вартості, визначеній в сметі та рахунках, які є невід'ємною частиною договору НОМЕР_17, що й виконувалося замовником. Підписаний сторонами по договору НОМЕР_17 акт НОМЕР_9 прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року свідчить про те, що роботи по прокладки кабелю дійсно проводилися, що можливо лише при наявності кабелю, в свою чергу поставленого першим відповідачем. Також другим відповідачем було зазначено, що кабель за оспорюваним договором був придбаний не для подальшої реалізації, а в якості матеріалу для виконання підрядних робіт. Договір НОМЕР_17 та договір НОМЕР_1 сторонами були виконані належним чином у відповідності з діючим законодавством.

Другим відповідачем були надані до матеріалів справи в підтвердження заперечень наступні докази, досліджені судом в оригіналах та долучені до справи в засвідчених копіях: рахунок НОМЕР_10 - т. 1 арк. справи 78, накладна 3 4 від 1 грудня 2004 року - т. 1 арк. справи 79, сертифікат якості № 123 ВХ - т. 1 арк. справи 80, договір НОМЕР_17 - т. 1 арк. справи 81-84, додаткова угода НОМЕР_26 - т. 1 арк. справи 85, додатки до додаткової угоди НОМЕР_26 - т. 1 арк. справи 86-87, кошторис та розрахунки по капітальному ремонту вертикального ствола НОМЕР27 водозливного комплексу шахти „Красний октябрь” - т. 1 арк. справи 88-96, витяг по обліковому рахунку за 10 грудня 2004 року - т. 1 арк. справи 99, податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2004 року - т. 2 арк. справи 79-80, декларація з податку на прибуток підприємства за 2004 рік - т. 2 арк. справи 81-82, витяг з облікового рахунку за 18 січня 2005 року - т. 2 арк. справи 83, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2004 року - т. 2 арк. справи 84-85, декларація з податку на прибуток підприємства, вхідний номер 39089 від 20 грудня 2004 року - т. 2 арк. справи 86, витяг з банківського рахунку - т. 2 арк. справи 87-88, .

Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.

 Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка у відповідності до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцію, застосування якої суб'єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб'єктів підприємницької діяльності повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки за змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковуються податкові адміністрації та інспекції на місцях, є центральним органом виконавчої влади. Даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, а саме органу виконавчої влади, що реалізує в цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції на здійснення перевірки відповідачів щодо дотримання вимог податкового та цивільного законодавства при укладанні, виконанні спірного господарського зобов'язання та сплати у зв'язку з цим виконанням податків. Таким чином, ця справа відповідає вищенаведеному нормативному визначенню адміністративної справи. Під перелік публічно-правових справ, на які не поширюється компетенція адміністративних судів, встановлений частиною 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, ця справа не підпадає. Зазначене визначення підсудності даної категорії справ та необхідність їх розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується постановою Верховного суду України від 14 лютого 2006 року, ухвалою Вищого господарського суду України № 2/98пд від 30 серпня 2006 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2006 року № 2-259/06, що додані до матеріалів справи (т. 2 арк. справи 100-106).

Щодо оспорюваної позивачем угоди, суд зазначає наступне.

19 листопада 2004 року між суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ (далі по тексту СПД ОСОБА_1) та товариством з обмеженою відповідальністю міською промисловою компанією „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка (далі по тексту ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”) був укладений договір купівлі-продажу НОМЕР_1 (т. 1 арк. справи 24-26), згідно якого СПД ОСОБА_1 поставив ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” кабель марки КШВЄПбШв 3Ч120=1Ч35 в кількості 0,525 км. на загальну суму 125175 грн., у тому числі податок на додану вартість 20862 грн. 50 коп., відповідно до специфікації № 1 до зазначеного договору (т. 1 арк. справи 27). Факт передачі зазначеного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями накладної НОМЕР_10 (т. 1 арк. справи 79), рахунку НОМЕР_10 (т. 1 арк. справи 78), сертифікату якості № 123-вх. від 30 листопада 2004 року (т. 1 арк. справи 80), податкової накладної НОМЕР_10 (т. 1 арк. справи 28) та поясненнями першого відповідача (т. 1 арк. справи 60). Факт отримання ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” в особі директора Рудого І. В. кабелю марки КШВЄПбШв 3Ч120=1Ч35 від СПД ОСОБА_1 за вищезазначеними документами 1 грудня 2004 року другий відповідач підтвердив в запереченнях проти позовних вимог № 36 від 27 березня 2006 року (т. 1 арк. справи 73-76), поясненнях (т. 2 арк. справи 78), а також підтверджено першим відповідачем в запереченнях (т. 1 арк. справи 71-72), поясненнях (т. 1 арк. справи 60). Посилання позивача на недотримання відповідачами вимог Інструкції „Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю” № П-6 від 15 червня 1965 року, затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року № П-6, щодо оформлення доставки товару товарно-транспортними накладними та неможливість прийомки товару без цих документів суперечить вимогам законодавчих актів щодо порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку та не є фактом доведеним доказами, з врахуванням також того, що за умовами пункту 2.3 розділу 2 договору СПД ОСОБА_1 зобов'язувався самостійно здійснити поставку продукції за домовленістю сторін до місця проведення ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” робіт про прокладці кабелю на вертикальному стволі шахті “Красний Октябрь”, що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 (т. 1 арк. справи 60) та поясненнями директора ТОВ “МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” Рудого І. В. (т. 2 арк. справи 78), та позивач протилежного не довів. Судом також не приймаються посилання позивача на безтоварність та невідповідність вимогам законодавства господарського зобов'язання за відсутністю товарно - транспортної накладної або акту про приймання матеріалів, оскільки вимоги наказу Міністерства статистики України № 3 від 21 червня 1996 року та листа Державного комітету статистики України „Щодо використання первинної транспортної документації” № 05/1-2-8/6 від 6 листопада 2005 року, які не є обов'язковими для дотримання суб'єктами підприємницької діяльності, оскільки не мають силу нормативних актів, так як посилається позивач, не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Щодо наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України „Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи” № 228/253 від 7 серпня 1996 року, суд зазначає, що цей наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів 31 травня 2006 року згідно з висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68. Крім того, відсутність товарно-транспортної накладної або іншого перевізного документу не визначено як підставу для визнання господарського зобов'язання недійсним ані Цивільним, ані Господарським кодексами України.

Оплата ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” отриманого кабелю на загальну суму 125175 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20862 грн. 50 коп., відбулася згідно виписки з рахунку другого відповідача у філії Центрально-міського відділення ПІБ м. Макіївки (т. 1 арк. справи 99) 10 грудня 2004 року.

Виходячи з вище викладеного, судом було встановлено, що договір купівлі - продажу НОМЕР_1 був укладений між СПД ОСОБА_1 та ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” у відповідності з вимогами статей 638, 712 Цивільного кодексу України та виконаний обома сторонами повністю на загальну суму 125175 грн. з дотриманням вимог статей 662, 664 Цивільного кодексу України та позивач протилежного не довів.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV зі змінами та доповненнями на час вчинення спірної господарської операції, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга цієї статті передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вище приведені підтверджуючі виконання договору купівлі - продажу НОМЕР_1 документи, складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, суд встановив, що фактичне виконання оспорюваної позивачем господарської операції підтверджене та позивач протилежного не довів.

Крім того, другим відповідачем у запереченнях на позовну заяву (т. 1 арк. справи 73-77) та поясненнях (т. 2 арк. справи 77) було зазначено, що товар, отриманий за оспорюваним договором, був придбаний ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” для використання при проведенні робіт за договором НОМЕР_17 (т. 2 арк. справи 23-68), укладеного з державним підприємством „Укршахтогідрозахист”. Згідно умов зазначеного договору НОМЕР_17 другий відповідач виступив підрядником та був зобов'язаний виконати роботи по ремонту вертикального стволу водозливного комплексу шахти „Красний Октябрь”, серед яких роботи по прокладенню кабелю марки КШВЕПбШВ 3Ч120+1Ч35. Згідно пункту 6.1 договору НОМЕР_17 другий відповідач самостійно купував матеріали, а замовник - ДП „Укршахтогідрозахист” - щомісяця приймав виконані роботи, оплачував послуги підряду та придбані матеріали по вартості, визначеної в сметі та рахунках, які є невід'ємною частиною договору НОМЕР_17 (т. 2 арк. справи 73, 88). Факт прокладки кабелю підтверджує акт НОМЕР_29 прийомки виконаних підрядних робіт за грудень 2004 року та сметна документація (т. 1 арк. справи 96, т. 2 арк. справи 26-71). Договір НОМЕР_17 сторонами був виконаний належним чином, замовником - ДП „Укршахтгідрозахист” роботи по договору були прийняти та оплачені. Також, другим відповідачем було зазначено, що кабель за оспорюваним договором був придбаний не для подальшої реалізації, а саме в якості матеріалу для виконання підрядних робіт. В поясненнях (т. 1 арк. справи 30, т. 2 арк. справи 77) другий відповідач зазначив, що відповідно до податкової накладної НОМЕР_10 податкові зобов'язання були відображені ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується декларацією по податку на додану вартість № 45882 (т. 2 арк. справи 79-80), декларацією про прибуток № 48827 (т. 2 арк. справи 81-82), книгою придбання товарів та послуг, а також книгою продажу. За грудень 2004 року згідно декларації № 45882 сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету склала 2764 грн. та була сплачена в сумі 3000 грн. (з переплатою) 18 січня 2005 року, про що свідчить виписка банку від 18 січня 2005 року (т. 2 арк. справи 83). Сума податку на прибуток за декларацією № 48827 склала 1900 грн. та була сплачена в сумі 3000 грн. 18 січня 2005 року. Також, другий відповідач зазначив, що правильність та достовірність відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку підтверджується актом комплексної документальної перевірки НОМЕР_8 на сторінці 13 акту (т. 1 арк. справи 48), під час якої порушення податкового законодавства зі сторони ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” встановлені не були та донарахування з цього приводу не проводилося, що також підтверджується поясненнями головного державного податкового інспектору позивача ОСОБА_3 (т. 1 арк. справи 67), яка зазначила, що ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” до складу валових витрат були віднесені витрати по придбанню кабелю у СПД ОСОБА_1 у ІV кварталі 2004 року в сумі 104312 грн. 50 коп. (рядок 04.1 декларації) та до податкового кредиту по податку на додану вартість у грудні 2004 року в сумі 20862 грн. 50 коп., після реалізації другим відповідачем кабелю ДП “Укршахтогідрозахист” до складу валового доходу (рядок 01.1 декларації) були включені обсяги по продажу кабелю у ІV кварталі 2004 року в сумі 104312 грн. 50 коп. та до податкового зобов'язання по податку на додану вартість у грудні 2004 року в сумі 20862 грн. 50 коп. З огляду на вказане, посилання позивача на оформлення податкової накладної НОМЕР_10 з порушенням встановленого порядку судом не приймаються, оскільки при перевірці формування податкового кредиту за цією податковою накладною посадовими особами позивача порушень встановлено не було.

Позивачем до матеріалів справи був наданий акт Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_16 (т. 2 арк. справи 4-18) про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства СПД ОСОБА_1 за період з 11 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року, згідно якого порушень податкового або іншого законодавства при відображенні результатів господарської операції за договором НОМЕР_1 укладеному з МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення” встановлено не було. Декларації по податку на додану вартість за листопад 2004 року та про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2004 року, СПД ОСОБА_1 (т. 2 арк. справи 19-22) були подані вчасно з відображенням результатів господарської діяльності за цей період, про що зазначено в акті перевірки та позивачем не спростовано.

Таким чином, твердження позивача щодо порушення відповідачами вимог статті 67 Конституції України щодо сплати податків спростовуються актами перевірок самого позивача та Шахтарської ОДПІ, при цьому інших доказів з цього приводу позивач не надав.

Щодо нормативного обгрунтування позивачем своїх вимог суд зазначає наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 174, 175 Господарського кодексу України визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та майново-господарських зобов'язань, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 207 Господарського кодексу України недійсним визнається господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Отже зі змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Правові наслідки визнання недійсним господарського зобов'язання вчиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання умов господарського договору - обома сторонами чи однією. Наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, входять до предмету доказування в судовому процесі.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів, обов'язок надання яких суду згідно частин 1, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладений на позивача - суб'єкта владних повноважень. Згідно частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Позивач в порушення наведених вимог доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що сторони, укладаючи договір НОМЕР_1, завідомо діяли з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, суду не надав, так само як не надав доказів фактичного не вчинення оспорюваної господарської операції.

Відповідно до пункту 5 статті 203 Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правові наслідки недійсності правочину передбачені у статті 216 Цивільного Кодексу, де зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Приписами пункту 1 статті 234 цього Кодексу передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Статті 662 та 664 Цивільного кодексу України не містять умови визнання правочину недійсним, а передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Перший та другий відповідачі надали суду підтверджуючі виконання договору НОМЕР_1 документи, в той час як позивач недотримання відповідачами вищезазначених вимог Цивільного кодексу України не довів, таким чином матеріалами справи доведено та не заперечується сторонами відображення у бухгалтерському та податковому обліку відповідачів оспорюваної господарської операції за договором НОМЕР_1, укладеному між ТОВ МПК „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка та СПД ОСОБА_1, м. Шахтарськ, на суму 125175 грн. та відсутні докази того, що кабель марки КШВЄПбШв 3Ч120=1Ч35 в кількості 0,525 км. відповідно до специфікації НОМЕР_29 фактично першим відповідачем не передавався, а другим відповідачем не отримувався.

Відповідачі до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво не притягувалися. Факти ухилення від сплати податків судом не встановлювалися. Крім того, сам по собі договір про продаж кабелю не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалися спеціальні дозволи, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року по справі "Проніна проти України" суд наголосив, що § 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини зобов'язує суди надавати мотивацію своїх рішень, але це не може розумітися як вимога детальної відповіді на кожний з доводів сторони. Міра, до якої застосовується вказаний обов'язок щодо надання мотивації, може змінюватися відповідно до природи рішення. Тому, з огляду на ці приписи суд не надає оцінку не обґрунтованим твердженням позивача.

Окрім того, суд враховує, що стаття 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачає таке: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.” Статтею 41 Конституції України також передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 2 Закону України “Про власність” визначено, що право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Згідно статті 4 цього Закону, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності. Таким чином, для примусового вилучення майна з приватної або колективної власності суб'єкт владних повноважень, що виступає в інтересах держави повинен надати належні докази не дотримання суб'єктами господарювання норм діючого законодавства, що не було виконано позивачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при укладанні оспорюваного господарського договору НОМЕР_1 та його виконанні шляхом здійснення господарських операцій, позивачем не доведена наявність умислу на досягнення мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло за договором НОМЕР_1 між товариством з обмеженою відповідальністю міською промисловою компанією „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ, яке було складено та виконано на суму 125175 грн. та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка суму, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави позивачу слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ суми, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави, то в цій частині справа підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, так як відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 арк. справи 128-129) 5 липня 2006 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ за його рішенням.

Пунктом 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження по справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Керуючись статтями 2, 6-14, 23, статтями 79, статтями 122, 123, 124, 127, 130, 131, 138, 139, 151, 152, 153, пунктом 5 частини 1 статті 157, статтями 158-163, 167, 185, 186, 254, підпунктами 1, 2 пункту 3, пунктами 6, 7 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції м. Макіївки до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ та товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло за договором НОМЕР_1 між товариством з обмеженою відповідальністю міською промисловою компанією „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка та суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Шахтарськ, яке було складено та виконано на суму 125175 грн. та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю міської промислової компанії „Донецьке промислово-сировинне забезпечення”, м. Макіївка суму, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави.

Закрити провадження по справі №37/66пд в частині стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ суми, яку отримано від продажу кабелю марки КШВЕПбШв 3х120=1*35 у кількості 0, 525 км., у розмірі 125175 грн. в доход держави, на підставі пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що відповідно до довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 5 липня 2006 року була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності першого відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Шахтарськ за його рішенням.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку зі складністю справи суд відкладає з дня закінчення судового розгляду справи 19 жовтня 2006 року на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані головуючою суддею Яманко В. Г. у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19 жовтня 2006 року о 14 годин 30 хвилин у присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Яманко В.Г.

вик. Тумасова О.А.,

т. 3056106

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2006 року та підписаний суддею о 14 годин 00 хвилин.

Надруковано 4 примірника:

1. Позивачу - 1.

2. Відповідачам - 2.

3. До справи - 1.

_______________

Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.