Рішення № 19291159, 25.10.2011, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа № 2/0312/917/11 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р. при секретарі Харук Ю.І., з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Саєнко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив:

29 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоровя на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на шахті № 5«НВ» ДП «Волиньвугілля»в шкідливих підземних умовах протягом 26 років. Висновком Нововолинської МСЕК від 29 червня 2004 року позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми. Висновком експертної комісії Київського науково-дослідного інституту медицини праці 17 липня 2003 року позивачу було встановлено профзахворювання у виді хронічного бронхіту, емфіземи легень, дифузного пневмосклерозу з дихальною недостатністю 1-2 ступеню. Висновком Нововолинської МСЕК в липні 2003 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності. На даний час позивач є інвалідом ІІ групи та йому встановлено 70 % втрати професійної працездатності. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, та пояснили, що за час роботи на шахті № 5 «НВ»в шкідливих підземних умовах позивач отримав професійне захворювання у виді хронічного бронхіту, емфіземи легень, дифузного пневмосклерозу з дихальною недостатністю 1-2 ступеню, що було встановлено заключенням експертної комісії Київського НДІ медицини праці 17 липня 2003 року. 07 серпня 2003 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4. Висновком МСЕК 22 серпня 2003 року позивачу було вперше встановлено 25 % втрати працездатності. З 15 жовтня 2010 року позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІ групи. Вважають, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в звязку з професійним захворюванням, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому профзахворюванням, у незворотності та характеру вимушених змін в житті, побуті, сімейних відносинах, неможливості відновлення попереднього стану здоровя. Просять позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 10000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача Саєнко Л.А. позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі Закон), зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року, яким частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Пояснила, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, вважає, що таку шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуваючи в трудових відносинах з шахтою №5 «НВ»ДП «Волиньвугілля», і працюючи в шкідливих підземних умовах, отримав професійне захворювання хронічний бронхіт в фазі затухаючого загострення, емфізема легень, дифузний пневмосклероз ДН І-ІІ, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання форми П-4 від 07 серпня 2003 року (а.с.7-8).

Основною причиною даного профзахворювання як зазначено у пункті 15 акту П-4 (а.с.7-8) є технічна недосконалість засобів виробництва, технічна недосконалість засобів колективного індивідуального захисту, неможливість в повній мірі забезпечити досягнення 100% профілактичного лікування професійного захворювання.

Висновком Нововолинської МСЕК від 22.08.2003 року (а.с.41) позивачу вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності.

Позивач ОСОБА_4 визнаний інвалідом ІІ групи та йому встановлено 70% втрати працездатності, в звязку з професійним захворюванням. Вказані обставини підтверджуються копіями виписки із акту освідчення в МСЕК (а.с.9,10).

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивач отримав професійне захворювання, про що свідчить акт про розслідування хронічного професійного захворювання, та 22 серпня 2003 року МСЕК встановила йому 25 % стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 41). 15.10.2010 року позивачу визначено 70 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІ групи (а.с.9,10).

Представник відповідача, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія ст. 34 ч.3 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” в частині відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року, зупинена, як і зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»виключена.

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на слідуюче.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 22 серпня 2003 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення п.27 ст. 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на 2006 рік дії норм Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди, не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії в часі він немає. В звязку з цим посилання представника відповідача на Закони України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та “Про державний бюджет України та 2007 рік”, є безпідставним.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач отримав професійне захворювання у виді хронічного бронхіту, емфіземи легень, дифузного пневмосклерозу з дихальною недостатністю 1-2 ступеню. Позивач є інвалідом другої групи від професійного захворювання. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 5000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»,- суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в користь ОСОБА_1 5000 (пять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську 15 (пятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук