Рішення № 1928590, 19.04.2007, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №2-548 2007р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2007 p. Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Беркещук Б.Б.

секретаря Уграк В.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини А-0742 м.Коломия про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А -0742, в якому просить суд поновити рівність його конституційних прав, порушених відповідачем під час проходження військової служби та поновити їх шляхом стягнення з військової частини А - 0742 на його користь недоплату суми щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України (далі надбавка) в сумі 5884 грн.85коп., як різницю між сумою надбавки в розмірі, встановленому Указом Президента України від 05.05.2003р.№ 389/2003 і наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 р. № 149 та сумою надбавки, яка фактично виплачена.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що в період до 22.10.2004р. перебував на військовій службі у військовій частині А-1501 на посаді старшого техніка групи регламенту та ремонту засобів радіоелектронної боротьби технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки, де знаходився на фінансовому забезпеченні і наказом Міністра оборони України від 22.10.2004р. № 844 його було звільнено з військової служби в запас за п.67, підп."В" у зв'язку зі скороченням штатів. Наказом командира військової частини А-1501 від 29.10.2004р. № 266 його з 31.10.2004р. виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік у Коломийський ОМВК Івано-Франківської області, де перебуває в даний час на військовому обліку офіцерів запасу, що стверджується довідкою № 14 від 24.01.2007р., виданої Коломийським ОМВК Івано-Франківської області.

Правонаступником військової частини А-1501 визначено військову частину А-1858, яка також реформована і її правонаступником згідно наказу командира військової частини А0780 від 24.03.2006р. №105 правонаступником військової частини А-1858 остаточно призначена військова частина А-0742.

Під час проходження служби Президентом України був виданий Указ №389 від 05.05.2003 р.відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до ЗО %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.

2

На день введення надбавки станом на 01.05.2003р. стаж безперервної військової служби ОСОБА_1 складав понад 15 років і розмір надбавки, право на отримання якої він мав, складав відповідно 50% грошового забезпечення щомісячно до серпня 2004року, а з серпня 2004 року по день звільнення - 70% від грошового забезпечення. В таких розмірах і виплачувалась надбавка військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України Генерального штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам, що дислоковані в місті Києві, згідно наказу Міністра Оборони України від 30.07.2004р. №308.

У військовій частині А1501, яка дислокувалась в місті Коломиї за період з 01.05.2003року по 01.10.2004р. надбавка позивачу виплачувалась у заниженому розмірі. Вважає нарахування й виплату надбавки відповідачем у заниженому розмірі порушенням рівності його прав, гарантованої ст.ст. 22, 24 Конституції України, що призвело до їх обмеження за ознаками місця служби, підрозділу та належністю до складу військовослужбовців, у зв'язку з чим просить поновити їх шляхом стягнення з відповідача заборгованість по грошовому забезпеченню в сумі 5884 грн. 85коп. У зв'язку з розформуванням військової частини А-1858 цю недоплату просить стягнути з військової частини А-0742, як її правонаступника. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день розгляду справи повідомлений належно, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову неподав.

Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що під час проходження позивачем ОСОБА_1 військової служби до 22.10.2004р. Президентом України був виданий Указ за №389 від 05.05.2003 p., відповідно до якого Міністру Оборони України надавалось право встановлювати з 01.05.2003р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %, понад 10 років - до ЗО %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90%.

Зі змісту Указу випливає, що Президент України в пункті 1 розподілив військовослужбовців на п'ять категорій, в основу чого покладено критерій наявного у них стажу безперервної військової служби. В залежності від категорії диференційовано і розмір надбавки, верхня межа якого встановлена для кожної категорії. Так, при наявності стажу не менше 5 років, але не більше ніж 10 років, розмір надбавки становить - до 10%; при наявності стажу не менше 10 років, але не більше ніж 15 років, розмір надбавки становить - до 30%; при наявності стажу не менше 15 років, але не більше ніж 20 років, розмір надбавки становить - до 50%, при наявності стажу не менше 20 років, але не більше ніж 25 років, розмір надбавки становить - до 70%, при наявності стажу не менше 25 років, розмір надбавки становить - до 90%.

Отже, від того до якої категорії належить військовослужбовець, залежать зокрема граничні розміри надбавки, гарантованої Указом Президента України. При цьому, для кожної наступної категорії військовослужбовців в порядку зростання стажу служби, розмір надбавки збільшується від однієї до іншої категорії і не може збігатись з розміром, що визначений для попередньої категорії. Тобто, для військовослужбовців, стаж яких становить від 5 до 10 років, граничний розмір надбавки становить 10%, для військовослужбовців зі стажем безперервної служби від 10 до 15 років - 30%, але не менше 10 %; для військовослужбовців зі стажем від 15 до 20 років - не 50%, але не менше 30%, для військовослужбовців, зі стажем від 20 до 25 років 70%, але не менше 50% ; для військовослужбовців, стаж яких

3

становить 25 років і більше - 90 %, але не менше 70%.

Як випливає з розрахунку вислуги років станом на 25.03.2004 р. стаж безперервної військової служби позивача складав 19 років 07 місяців 10 днів, а станом на 22.10.2004р. - 20 років 02 місяці і відповідно до зазначеного Указу Президента, граничний розмір надбавки, право на отримання якої він мав складає відповідно 50% до серпня 2004року та 70% з серпня місяця 2004 року грошового забезпечення щомісячно.

Згідно архівної довідки № 9003 від 26.01.2007р. та розрахунку по заборгованості з виплати грошового забезпечення надбавка виплачувалась у заниженому розмірі і заборгованість по виплаті грошового забезпечення з 01.05.2003р. по 01.01.2004р. становить - 2342.59грн., а з 01.01. 2004р. по 01.10.2004 року - становить 2760.77грн., а всього 5884.85грн.

Виходячи із змісту копій телеграфних розпоряджень свідчить, що розмір надбавки, який виплачувався позивачу, відповідає розміру, який передбачений п.1 Указу Президента України лише для 2 категорії військовослужбовців із стажем служби від 10 до 15 років

Таким чином, нарахування і виплата надбавки відповідачем в такому розмірі є заниженою, що урівняло його у правах на одержання відповідного розміру надбавки з військовослужбовцями зі стажем від 5 до 10 років.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України виплату надбавки передбачено здійснювати з 01.05.2003 р. за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Згідно Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149 встановлено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення до складу якого включається сума окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад), щомісячні надбавки, доплати, премія та виплачується в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини.

Враховуючи, що правонаступником військової частини А-1501 визначено військову частину А-1858, яка реформована і її правонаступником згідно наказу командира військової частини А0780 від 24.03.2006р. №105 правонаступником військової частини А-1858 остаточно призначена військова частина А-0742 суд вважає, що суму недоплати надбавки слід покласти саме на військову частину А-0742.

Відсутність коштів та бюджетних асигнувань на виплату надбавки позивачу, на які посилався відповідач суд відхиляє, оскільки ця обставина ні яким чином не вплинула на встановлення максимального розміру надбавки військовослужбовцям Центрального апарату Міністерства Оборони України, Генерального Штабу Збройних Сил України та їх структурним підрозділам встановлених наказом Міністра оборони України від 30.07.2003 р. №308. За таких обставин Міністр Оборони України, зважаючи на недостатність коштів, мав би встановити нижчий розмір надбавок і в Центральному апараті Міністерства Оборони України. Генерального Штабу Збройних Сил України та їх структурних підрозділах, запровадивши таким чином єдині розміри надбавок (залежно від категорії) в межах всього відомства.

Суд вважає цілком очевидним фактом, що такий підхід в своїй основі містить надання переваги окремому прошарку військовослужбовців за ознакою належності до відповідного органу військового управління.

Це підтверджується також змістом розпорядження Міністром оборони України від 26.07.2004 р №146/1/1 1/641, згідно якого військовослужбовцям, які звільняються з військової служби в запас в місяці звільнення надбавка виплачувалась відповідачем в максимальному розмірі ніж іншим, що перебувають на військовій службі.

4

Відповідно до ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р, №2011 -XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України

Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 року містить положення, згідно з яким всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці, на рівний захист законом (ст. 7).

Стаття 14-1 Європейської конвенції прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року гарантує свободу від дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин при здійсненні прав і свобод

Аналогічну норму містить стаття 24 Конституції України, яка гарантує кожному громадянину рівні конституційні права свободи та рівність перед законом і виключає можливість будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Таким чином, нарахування і виплата позивачу надбавки у заниженому розмірі, має своїм наслідком порушення принципу рівності прав людини і громадянина, який закріплено міжнародними правовими нормами, положеннями ст. 24 Конституції України, підриває підвалини справедливості, що є неприйнятним для демократичного суспільства.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди, при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки юру його відповідності Конституції і у всіх необхідних випадках застосовувати її, як акт прямої дії. Разом з тим, суд може на підставі ст. 124 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції - акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій, тощо. У такому разі, звернення до Конституційного суду, не вимагається Судове рішення має грунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи, що Міністр Оборони України, в межах одного відомства -Збройних Сил України видав розпорядження та наказ №308 від 30.07.2004р., якими встановив військовослужбовцям неоднаковий розмір надбавки, суд приходить до висновку, що ці акти обмежують права одних військовослужбовців і встановлюють перевагу для інших, що є підставою для застосування Конституції України, яка має вищу юридичну силу.

Встановлене судом підтверджується довідкою про виплату грошового забезпечення, розрахунком заборгованості по грошовому забезпеченню, копією послужного списку, витягом із Закону України , JIpo соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, витягів з наказу Міністра Оборони України від 22.10.2004 року №844, з наказу командира військової частини А-1501 від 29.10.2004р. № 266, Указом Президента України №379 від 05.05.2003 року, наказами Міністра Оборони України №308 від 30.07.2004 року..

За таких обставин право позивача підлягає поновленню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.80 ЦГОС України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, його необхідно стягнути з відповідача на користь держави в сумі 58.84 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. З, 8,17,19, 22, 24,124 Конституції України,ст.2,9 Закону України „Про соціальний і правовий захист

5

військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12 1991р. .4.201 1 -XII, ст. 15,16 ЦК України, пункту 1 Указу Президента України від 05.05.2003 р. №389 та керуючись ст.ст. 88,213,214,226,228,232,233 ЦПК України,-

РІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А-0742, як правонаступника військової частини А-1858, на користь ОСОБА_1 заборгованість - недоплату щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних силах України в сумі - 5884 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесята чотири) гривні 85 коп., як різниці між сумою надбавки, в розмірі встановленого Указом Президента України і наказом Міністра Оборони України від 30.07.2004 р. №308 та сумою надбавки, яка фактично йому виплачена.

Стягнути з військової частини А - 0742 судовий збір в сумі 58 (п'ятдесята вісім) гривень 84 копійки державного мита в прибуток держави та 30 (тридцята)гривень судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області на розрахунковий рахунок № 35225013000355, код 26289647, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області.

Заочне рішення може бути переглянуто Коломийським міськрайонним судом за письмовою заявою військової частини А-0742на протязі 10 днів з дня отримання нею копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.