Рішення № 19283647, 08.11.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" листопада 2011 р. Справа № 10/158-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Марценюк О.М.

розглянувши справу № 10/158-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Пак»,

м. Жидачів

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», м. Боярка

про стягнення 20000,00 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність № 1 від 04.01.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Пак»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»(далі-відповідач) про стягнення з останнього 20000,00 грн. заборгованості, яка утворилась у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 170510 від 17.05.2010 р. в частині несвоєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 20.10.2011 р. порушено провадження у справі № 10/158-11 та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні 08.11.2011 р. представником позивача надані документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2011 р. не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу рекомендованого поштового відправлення щодо ухвали суду від 20.10.2011 р.; вимоги ухвали суду від 20.10.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки № 170510, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого продавець взяв на себе обовязок передати у власність покупця товар, а саме: картонну гільзу та кутник, найменування, ціна, кількість та якість якого визначаються у специфікаціях, рахунках-фактурах та накладних, які є невідємними частинами зазначеного договору, а покупець в свою чергу взяв на себе обовязок прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється за рахунок покупця на умовах СРТ-склад покупця (Житомирська обл., м. Малин, вул. Нєманіхіна, 2) відповідно до ІНКОТЕРМС (офіційних тлумачень торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 2000 р.).

Так, на виконання умов Договору № 170510 від 17.05.2010 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, всього на загальну суму 63619,20 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія видаткової накладної № ІР-1006291 від 29.06.2010 р.

Також, в якості доказу передання відповідачеві продукції позивачем надано податкову накладну № 1006291 від 29.06.2010 р., яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеної накладної.

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Для отримання товару відповідачем видана довіреність на отримання товарно-метеріальних цінностей серії ААВ № 016664/478 від 29.06.2010 р. на імя ОСОБА_2.

Умовами п. 3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію протягом 15 календарних днів з моменту передачі продавцем такої партії товару покупцю, на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Для здійснення оплати переданого товару позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактура № 2-290610 від 29.06.2010 р. на суму 63619,20 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару сплачена відповідачем лише частково - в сумі 43619,20 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача, вартість товару в сумі 20000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

30.08.2011 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 115/49, надіслання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції № 116105, в якій просить відповідача здійснити оплату заборгованості в сумі 20000,00 грн.

Проте, вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання 08.11.2011 р. не зявився, письмових пояснень чи доказів оплати товару в сумі 20000,00 грн. не надав, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Договору № 170510 від 17.05.2010 р. згідно з видатковою накладною № ІР-1006291 від 29.06.2010 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 20000,00 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів»(08150, Київська область, м. Боярка, вул. Київська, 66-В; код 31722493) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Пак»(81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Д. Галицького, 74-А; код 35056392) 20000,00 грн. заборгованості, а також судові витрати: 200,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 14.11.2011 р.