Рішення № 19283546, 17.08.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2011 р. Справа № 14/107-11

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Тумановій К. Л.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 52 від 14.06.2011 р.);

від відповідача-1: не зявились;

від відповідача-2: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод”, с. Проліски, Бориспільський район

до:

1)Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ

2)Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еталон авто”, с. Проліски, Бориспільський район

про стягнення 33631, 68 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ „Бориспільський автозавод” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення у солідарному порядку 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем-1 свого обовязку щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ФОП ОСОБА_3, та невиконанням відповідачем-1 рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09, та невиконанням відповідачем-2 свого обовязку щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ФОП ОСОБА_3, та договору поруки від 05.05.2008 р., укладеного між ЗАТ „Бориспільський автозавод” та ТОВ „Торговий Дім „Еталон Авто”.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.07.2011 р. порушено провадження у справі № 14/107-11 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 33631, 68 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.07.2011 р.

14.07.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 13.07.2011 р., у якій він уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних.

14.07.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 17.08.2011 р.

17.08.2011 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява б/н від 13.07.2011 р., у якій він відмовляється від позовних вимог до ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних та уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути тільки з ФОП ОСОБА_3 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних.

17.08.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про часткову відмову від позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання не зявились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надали.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір комісії № 01-К/1/08, у відповідності до якого комісіонер зобовязується за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені угоду з продажу нових автобусів марки БАЗ, модель БАЗ А-079 виробництва „комітента” надалі за текстом „автобуси” третій особі (надалі покупець).

У відповідності до додаткової угоди від 02.06.2008 р. № 42 до даного договору комісії (із змінами внесеними угодою № 1), комітент зобовязується передати, а комісіонер реалізувати новий автобус БАЗ А-079 з ознаками вказаними у цій додатковій угоді.

На виконання договору комісії та зазначеної додаткової угоди, позивачем був переданий комісіонеру наступний автобус моделі БАЗ А 079.25 (№ кузова Y7FA0792580006102), що підтверджується актом приймання-передачі автобусів № 591 від 06.06.2008 р.

Пунктом 6.1 договору комісії № 01-К/1/08 зазначено, що грошові кошти комітенту виплачуються комісіонером протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів на його рахунок за кожний проданий автобус.

Згідно із п. 2.6 договору комісії № 01-К/1/08 комісіонер у відповідності до даного договору зобовязується надати звіт комітенту на протязі 3-х днів з моменту продажу кожного автобусу.

Відповідно до звіту комісіонера № 01 від 06.03.2008 р. згідно із договором комісії № 01-К/1/08 комісіонер здійснив продаж автобусу моделі БАЗ А 079.25 (№ кузова Y7FA0792580006102) на суму 338250, 00 грн.

Комісійна винагорода у відповідності до пункту 6 зазначених додаткових угод складає 3 % від ціни автобуса, та сплачується шляхом відрахування комісіонером належної суми із коштів, що надійшли від покупця за відчужений автобус. Відповідно, така винагорода за проданий автобус становила 10 147, 50 грн., що кореспондує сумі комісійної винагороди, яка вказана у згаданому звіті.

Отже, сума, що підлягає сплаті комісіонером за відчужений автобус складала 328 102, 50 грн.

В порушення вимог п. 6.1 договору комісії своїх зобовязань комісіонер не виконав, і станом на 24.06.2009 р. комісіонером залишалась не сплаченою сума заборгованості у розмірі 158 102, 50 грн.

05.05.2008 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, згідно умов п. 1.1. якого у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обовязків ФОП ОСОБА_3 за договором, передбаченим ст. 2 цього договору, щодо своєчасної оплати, переданої на комісію боржнику продукції (автобусів) в повному обсязі, включаючи сплату інфляційних нарахувань, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно п. 1.2. договору поруки у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють договір комісії на реалізацію автобусів № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., що укладений між кредитором та боржником.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. (суддя Суховий В. Г.) у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн. позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ЗАТ „Бориспільський автозавод” 149097, 50 грн. заборгованості, а також судові витрати: держмито у розмірі 1 581, 02 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а провадження у справі в частині позову ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” - припинено.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн. відповідачем-1 було лише частково виконано свій обовязок по оплаті присуджених на користь позивача грошових коштів та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 28167, 90 грн., що підтверджується позовною заявою № 1051 від 03.06.2011 р., наявною у матеріалах справи.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних.

Як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н від 13.07.2011 р. позивач заявив про свою відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд розяснює сторонам наслідки відповідної процесуальної дії, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цієї дії у представника сторони.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За наслідками розгляду заяви позивача про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 не суперечить законодавству України та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Заява б/н від 13.07.2011 р. про відмову від позову в частині позовних вимог до відповідача-2 підписана від позивача його представником ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності б/н від 14.06.2011 р., виданою ЗАТ „Бориспільський автозавод”. Вказаною довіреністю ЗАТ „Бориспільський автозавод” надало представнику ОСОБА_2 право повної або часткової відмови від позовних вимог.

Перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову частині позовних вимог до відповідача-2, на вчинення таких дій та розяснивши позивачеві наслідки відмови від позову, суд приймає таку відмову.

Оскільки, позивач відмовився від своїх позовних вимог до відповідача-2 і таку відмову прийнято судом, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із укладенням договору комісії здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобовязується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1013 цього ж кодексу передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у встановлений договором комісії строк та на виконання рішення господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн. і станом на час розгляду даної справи відповідач-1 обовязок щодо виплати у повному обсязі плати згідно договору комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р. у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 120929, 60 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн., позовною заявою № 1051 від 03.06.2011 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем-1 у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обовязку щодо оплати у повному обсязі заборгованості за договором комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р., що була встановлена та підтверджена рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2009 р. у справі № 17/056-09 за позовом ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 158102, 50 грн.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути із відповідача-1 інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обовязку по виплаті плати за договором комісії з 24.06.2009 р. по 31.05.2011 р. всього на загальну суму 26 604, 51 грн. та 7 027, 17 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

24.06.2009 - 31.05.2011120929.601.19123097.55144027.15

120 929, 60 грн. х 1, 191 = 144 027, 15 грн.; 144 027, 15 грн. - 120 929, 60 грн. = 23 097, 55 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором комісії № 01-К/1/08 від 08.01.2008 р. у вищевказані періоди становить 23 097, 55 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача-1 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 7 027, 17 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги до відповідача-1 підлягають задоволенню частково, а в частині позовних вимог до відповідача-2 провадження у справі підлягає припиненню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Прийняти відмову Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” від позову в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних і припинити провадження у справі у цій частині.

2.Позов в частині позовних вимог до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 26604, 51 грн. інфляційних збитків, 7027, 17 грн. 3 % річних задовольнити частково.

3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” (ідентифікаційний код 31936646) 23 097 (двадцять три тисячі девяносто сім) грн. 55 (пятдесят пять) коп. інфляційних збитків, 7027 (сім тисяч двадцять сім) грн. 17 (сімнадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 301 (триста одна) грн. 25 (двадцять пять) коп. державного мита і 210 (двісті десять) грн. 04 (чотири) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

11 листопада 2011 р.