Рішення № 19283041, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/39208.11.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 6881,27грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. предст. (дов. від 12.07.2010р.)

Від відповідача ОСОБА_2. предст. (дов. від 09.08.2011р.)

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 6881,27грн. в порядку регресу, а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/392, розгляд справи призначено на 08.11.2011р.

У судовому засіданні 08.11.2011р. представник позивача подав суду витребувані ухвало від 19.10.2011р. документи. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2011р. звернувся до суду з клопотанням про витребування у відповідача документів, а саме: оригіналів та належним чином засвідчених копій первинної довідки ДАІ від 07.11.2010р. та фотографій по пошкодженому автомобілю.

Судом клопотання відповідача не задоволено, оскільки копії вказаних документів додані до позовної заяви, а оригінали були подані представником позивача у судовому засіданні.

Також, представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що висновок автотоварознавчого дослідження №111113 від 24.10.2010р. складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві невірно розрахував суму страхового відшкодування в порядку регресу, не зменшено на суму франшизи згідно Полісу №НОМЕР_1, розмір якої складає 510,00грн. Відтак, відповідач вважає, що сума страхового відшкодування в порядку регресу має складати 5952,05грн. (6462,05грн. (заявлена позивачем сума в порядку регресу) 510,00грн. франшизи). До того ж, позивач заперечує проти стягнення 300,00грн. витрат на оплату за проведення автотоварознавчого дослідження, 83,00грн. витрат на отримання довідки ДАІ та 36,22грн. витрат на відправку телеграми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2010р. між позивачем ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», як страховиком, та гр. ОСОБА_3., як страхувальником, було укладено Договір страхування наземного транспорту №559/10-Тз, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Renault Clio Symbol, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, строк дії даного договору по 06.08.2011р., вигодонабувач ПАТ «Перший Український Міжнародний банк».

Згідно довідки ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській обл., 07.11.2010р. на вул. Космічна у м. Дніпропетровськ сталася ДТП за участю транспортного засобу Renault Clio Symbol, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4. (власник транспортного засобу ОСОБА_3.) та транспортного засобу Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_5. (власник транспортного засобу).

Відповідно до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. №3-15811/10 гр. ОСОБА_5. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з Висновком експертного авто товарознавчого дослідження №111113, вартість відновлювального ремонту. З урахуванням зносу, автомобіля Renault Clio Symbol, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 8148,09грн.

Відповідно до страхового акту №559/10-Тз-01-01 від 21.12.2010р. розмір страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки ЗАЗ-110557, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 6462,05грн., при цьому 4802,22грн. виплачено вигодонабувачу ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», згідно платіжного доручення №462 від 30.12.2010р., а суму страхового відшкодування у розмірі 1659,83грн. утримана позивачем в рахунок оплати чергового страхового внеску.

Також, позивачем були понесені витрати по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 300,00грн. згідно платіжного доручення №253 від 29.11.2010р., витрати, понесені на отримання довідки ДАІ про ДТП у сумі 83,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №284 від 10.11.2010р. та 36,22грн. витрати на направлення винній у ДТП особі телеграми із запрошенням на прийняття участі у проведення авто товарознавчого дослідження.

Згідно Полісу обовязкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_5., як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 22.04.2010р. по 21.04.2011р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3, розмір франшизи 510,00грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №170211-01 від 17.02.2011р. про виплату у порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 6881,27грн. (6462,05грн. сума страхового відшкодування згідно страхового акту + 300,00грн. витрат по оплаті проведення автотоварознавчого дослідження + 83грн. витрат на отримання довідки ДАІ + 36,22грн. витрат на відправку телеграми).

Однак, відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 6881,27грн.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 6881,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що висновок автотоварознавчого дослідження №111113 від 24.10.2010р. складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач у позовній заяві невірно розрахував суму страхового відшкодування в порядку регресу, не зменшено на суму франшизи згідно Полісу №НОМЕР_1, розмір якої складає 510,00грн. Відтак, відповідач вважає, що сума страхового відшкодування в порядку регресу має складати 5952,05грн. (6462,05грн. (заявлена позивачем сума в порядку регресу) 510,00грн. франшизи). До того ж, позивач заперечує проти стягнення 300,00грн. витрат на оплату за проведення автотоварознавчого дослідження, 83,00грн. витрат на отримання довідки ДАІ та 36,22грн. витрат на відправку телеграми.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №559/10-Тз перерахував страхове відшкодування у сумі 6462,05грн., оскільки згідно довідки ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській обл., 07.11.2010р. на вул. Космічна у м. Дніпропетровськ за участю транспортного засобу Renault Clio Symbol, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4. (власник транспортного засобу ОСОБА_3.) та транспортного засобу Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_5. (власник транспортного засобу), сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля Renault Clio Symbol, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та відповідно до страхового акту №559/10-Тз-01-01 від 21.12.2010р., позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. №3-15811/10 гр. ОСОБА_5. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування. Оскільки відповідно до Полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25000,00 грн. та передбачена франшизу 510,00грн., то сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5952,05грн. (6462,05грн. 510,00грн.), оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Крім того, за вищенаведених обставин, підлягають задоволенню витрати у сумі 300,00грн., понесені позивачем на оплатуавтотоварознавчого дослідження, з метою встановлення розміру матеріального збтку, завданого пошкодженому автомобілю, внаслідок ДТП, яке сталося з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем згідно Полісу №НОМЕР_1.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу у межах ліміту відповідальності відповідача - є обґрунтованою та законною, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково у розмірі 6252,05грн. (5952,05грн. + 300,00грн.).

Крім того, вимогу позивача про відшкодування відповідачем 83,00грн. витрат на отримання довідки ДАІ та 36,22грн. витрат на надсилання телеграми суд вважає необґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню, враховуючи положення п.22.1 ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, та констатує, що вказана сума не відшкодовуються у порядку регресу, оскільки не є оціненою шкодою, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(код ЄДРПОУ 31241449, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»(код ЄДРПОУ 33908322, місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 15-а) суму страхового відшкодування у розмірі 6252 (шість тисяч двісті пятдесят дві) грн. 05 коп., а також 92 (девяносто дві) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 42 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 11.11.2011р.