Рішення № 19283036, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/35808.11.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»

про стягнення 3332,11грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. предст. (дов. від 03.06.2011р.)

Від відповідача не зявилися

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 3332,11грн. в порядку регресу, а також відшкодування судових витрат по сплаті державного мита 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011р. було порушено провадження у справі №47/358, розгляд справи призначено на 18.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. розгляд справи відкладено до 08.11.2011р.

У судовому засіданні 08.11.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2011р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив,при цьому, 24.10.2011р. через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що оскільки згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 розмір франшизи складає 1000,00грн.,то, відповідно, сума страхового відшкодування в порядку регресу повинна бути зменшена на розмір франшизи та має становити 2332,11грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011р. між позивачем ПрАТ «СК «УНІКА», як страховиком, та гр. ОСОБА_2., як страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування №011114/4002/0000144, згідно умов якого застраховано транспортний засіб марки Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, строк дії даного договору з 23.02.2011р. по 22.02.2012р., вигодонабувач гр. ОСОБА_2.

Згідно довідки ВДАІ у м. Києві, 18.05.2011р. о 10год. 50хв. на перехресті вул. Клименка/вул. Пироговського у м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2. (власник транспортного засобу ТОВ «ОСОБА_4») та транспортного засобу Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_3. (власник транспортного засобу).

Відповідно до постанови Соломянського районного суду м. Києва від 07.06.2011р. №3-5270/11 гр. ОСОБА_3. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно із Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу №228/КВ2 від 05.06.2011р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 у результаті його пошкодження при ДТП складає 9227,49грн.

Відповідно до страхового акту №00066932 від 20.06.2011р. розмір страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу марки Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 3332,11грн., які виплачені організації, яка здійснювала відновлювальний ремонт вказаного транспортного засобу ТОВ «Лайф Авто», згідно платіжного доручення №021023 від 24.06.2011р.

Згідно Полісу обовязкового страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_3., як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 10.02.2011р. по 09.02.2012р., ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50000,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, розмір франшизи 1000,00грн.

29.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. №4597 від 29.07.2011р. про виплату в порядку регресу суми страхового відшкодування у розмірі 3332,11грн., яку відповідач, відповідно до вхідного штампу відповідача №313, отримав 02.08.2011р.

Однак, відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 3332,11грн.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 3332,11грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

У відзиві відповідач зазначає, що оскільки згідно Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 розмір франшизи складає 1000,00грн.,то, відповідно, сума страхового відшкодування в порядку регресу повинна бути зменшена на розмір франшизи та має становити 2332,11грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №011114/4002/0000144 перерахував страхове відшкодування у сумі 3332,11грн., оскільки згідно довідки ВДАІ у м. Києві, 18.05.2011р. о 10год. 50хв. на перехресті вул. Клименка/вул. Пироговського у м. Києві за участю транспортного засобу Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_2. (власник транспортного засобу ТОВ «ОСОБА_4») та транспортного засобу Toyota, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_3. (власник транспортного засобу), сталася ДТП, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля Citroen C2, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та відповідно до страхового акту №№00066932 від 20.06.2011р., позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Соломянського районного суду м. Києва від 07.06.2011р. №3-5270/11 гр. ОСОБА_3. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України позивач набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування. Оскільки відповідно до Полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №НОМЕР_1 відповідач прийняв на себе зобовязання по відшкодуванню збитків, завданих майн третіх осіб забезпеченим транспортним засобом, отже вимога позивача в цій частині є такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 2332,11грн. (3332,11грн. 1000,00грн. франшиза), оскільки відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка компенсується страхувальником, а не страховиком.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування є обґрунтованою, законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, але підлягає частковому задоволенню, а саме: у сумі 2332,11грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(код ЄДРПОУ 32071894, місцезнаходження: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 12, кв. 37) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-в) суму страхового відшкодування у розмірі 2332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн. 11 коп., а також 71 (сімдесят одну) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 165 (сто шістдесят пять) грн. 17 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

11.11.11