Рішення № 19282836, 15.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/39415.11.11 За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”

до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства

про стягнення заборгованості у розмірі 5063,41 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 044/24-24 від 10.01.2011 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 15.11.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства про стягнення заборгованості у розмірі 5063,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення відповідно до договору № 4093 оренди житлового приміщення від 01.03.06 р. Внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість за період з 01.04.06 р. по 05.07.09 р. у розмірі 5063,41 грн.

Ухвалою суду від 31.10.11 було порушено провадження у справі № 40/394 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.11.

У судове засідання, призначене на 15.11.11, представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Рішенням Київської міської Ради від 01.03.2001р. № 217/1194 “Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”, шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” було створено комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд”.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24.01.2002 року № 1000 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку на вул. Гарматній, 20»гуртожиток № 20 по вул. Гарматній було закріплено за комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

01.03.06 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (позивач, орендодавець) та Київським міжобласним спеціалізованим ремонтно-налагоджувальним акціонерним товариством (відповідач, орендар) було укладено Договір № 4093 оренди житлового приміщення (далі -договір).

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 та п.1.2 Договору орендодавець надає, а орендар, на визначений у п.5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення: кімната № 501 у будинку № 20 на вул. Гарматній, загальною площею - 19,9 кв.м.; житловою площею - 17,3 кв.м.

Позивач згідно з п. 3.1 Договору зобовязався передати відповідачу в оренду приміщення в придатному для проживання стані. Відповідач прийняти в строкове платне користування приміщення та своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату .

Передача позивачем нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.03.06р.

Розділом 5 Договору оренди, а саме п.5.1 встановлений строк дії договору з 01.03.06 р. по 31.07.06р.

Договір може бути продовжений за згодою Орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору від Орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації (п.5.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору було продовжено на підставі додаткових угод від 25.10.06 № 1 та від 03.07.07 № 2 (по 31.12.07 р.).

За твердженням позивача відповідно до п. 5.2, оскільки відповідної заяви про припинення договору від відповідача не надходило, договір був пролонгований з 01.01.08 р. по 02.07.08 р., з 03.07.08 р. по 02.01.09 р. та з 03.01.09 по 05.07.09р.

Відповідно до п.п.3.2.5 Договору відповідач зобовязаний після закінчення обумовленого цим Договором строку його дії, або в разі його розірвання звільнити приміщення. Відповідач звільнив орендоване приміщення 06.07.09, не здавши його за актом прийому-передачі, про що свідчить складений комісією позивача акт про звільнення житлового приміщення від 16.09.09 р.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за період з 01.04.06 р. по 05.07.09 р. складає 5063,41 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 25.10.06 до Договору на підставі рішення Київради від 27.05.2004р. № 262/1472 “Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства “Спецжитлофонд” сторони дійшли згоди встановити плата за оренду приміщення в сумі 11,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі, що складає 218,90 грн у т.ч. ПДВ 36,49 грн.

Орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця (п.2.3. Договору).

Пунктом 2.8 Договору встановлено, що орендні платежі сплачуються Орендарем по день фактичної передачі Орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду приміщення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення орендних платежів, передбачених умовами договору. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи у судовому засіданні відповідач зобовязання по сплаті орендних платежів за період з 01.04.06р. по 31.07.09р. в порушення умов договору не виконав, суму заборгованості у розмірі 5063,41 грн не сплатив.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5063,41 грн. визнається судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міжобласного спеціалізованого ремонтно-налагоджувального акціонерного товариства (03110 м. Київ, вул. Уляни Громової, 3, кв. 6, ідентифікаційний код 22893286)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) заборгованість за оренду житлового приміщення в сумі 5063 (пять тисяч шістдесят три) грн.. 41 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн.. 00 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 16.11.2011 р.