Рішення № 19282142, 01.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/31301.11.11 За позовом Публічного акціонерного товариства “Житомирський комбінат силікатних виробів” До Товариства з обмеженою відповідальністю “Словянські ресурси”

Про стягнення 105729,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник (довіреність від 05.10.2011р.)

від відповідача не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 01.11.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 105729,00грн. заборгованості (78000,00грн. основного боргу, 6435,00грн. 3% річних, 21294,00грн. інфляційних втрат), яка виникла у звязку з невиконання відповідачем свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару за Договором поставки №90 від 18.11.2008р., а також відшкодування державного мита 1057,29грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. було порушено провадження у справі №47/313, розгляд справи було призначено на 04.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2011р. розгляд справи було відкладено до 18.10.2011р., а ухвалою суду від 18.10.2011р. на 01.11.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 01.11.2011р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №90 від 18.11.2008р. було поставлено відповідачу товар на суму 78000,00грн., проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару у сумі 78000,00грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 78000,00грн. основного боргу.

Крім того, у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 6435,00грн. 3% річних, 21294,00грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїх представників в судове засідання 01.11.2011р. не направив, вимоги ухвали суду від 13.09.2011р. щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2008р. між позивачем Публічним акціонерним товариством “Житомирський комбінат силікатних виробів”, в якості постачальника, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Словянські ресурси”, в якості покупця, було укладено Договір поставки №90 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця продукцію (далі товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікації, яка є невідємною частиною цього договору.

Відповідно до товарно-транспортних накладних №7280 від 19.11.2008р., №7281 від 19.11.2008р., №7295 від 20.11.2008р., №7304 від 21.11.2008р., та видаткових накладних №СК-0045324 від 26.11.2008р. на суму 58500,00грн. та №СК-0045325 від 26.11.2008р. на суму 19500,00грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, належним чином завірені копії яких містять в матеріалах справи, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, позивачем було поставлено відповідачу товар загалом на суму 78000,00грн.

Умовами п.6.1 договору передбачено, що товару здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу на 15 календарних днів з моменту одержання продукції.

Відповідно до п.4.2 договору встановлено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата, що вказана у товарно-транспортній накладній. Право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі йому товару постачальником.

Як зазначає позивач, ним було виконано свої зобовязання за договором у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар на суму 78000,00грн., натомість, відповідач не здійснив оплати поставленого товару у строк, встановлений п.6.1 договору, своє зобовязання щодо оплати отриманого товару у сумі 78 000,00грн. відповідач не виконав.

Оскільки відповідач не виконав свого обовязку щодо повної оплати поставленого позивачем товару у сумі 78 000,00грн., позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 78 000,00грн. основного боргу за поставлений товар.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору №90 від 18.11.2008р. як постачальником, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 78000,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №7280 від 19.11.2008р., №7281 від 19.11.2008р., №7295 від 20.11.2008р., №7304 від 21.11.2008р., та видатковими накладними №СК-0045324 від 26.11.2008р. на суму 58500,00грн. та №СК-0045325 від 26.11.2008р. на суму 19500,00грн., проте відповідач, як покупець, свого обовязку щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 78000,00грн. у строк, встановлений п.6.1 договору - не виконав.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 78 000,00грн. основного боргу є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобовязання щодо оплати товару 6435,00грн. 3% річних, 21294,00грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого товару за договором в розмірі 78000,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно розрахунку позивача сум 3% річних та інфляційних втрат, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню 6435,00грн. 3% річних, 21294,00грн. інфляційних втрат.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Словянські ресурси” (код ЄДРПОУ 33154678, місцезнаходження: 03170, м. Київ, вул. Ірпінська, 76) на користь Публічного акціонерного товариства “Житомирський комбінат силікатних виробів” (код ЄДРПОУ 00290676, місцезнаходження: 10025, Київська обл., м. Житомир, вул. Промислова, 10) 78 000 (сімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 6435 (шість тисяч чотириста тридцять пять) грн. 00коп. 3% річних, 21 294 (двадцять одну тисячу двісті девяносто чотири) грн. 00коп. інфляційних втрат, 1057 (одну тисячу пятдесят сім) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 63 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 07.11.2011р.