Рішення № 19282122, 03.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/27503.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КАПІТАЛ"

про стягнення 14 555,14 грн. заборгованості

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 08.06.2011;

від відповідача-1: не зявилися;

від відповідача-2: не зявилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КАПІТАЛ"про солідарне стягнення 14 555,14 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за найм нежитлового приміщення згідно Договору суборенди № СУБ-08/Х-03/1 від 23.10.2008 р., заборгувавши 7 902,86 грн.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши на свою користь з відповідача-1 - 6 902,86 грн. основного боргу, 141, 05 грн. інфляційних втрат, 5112, 91 грн. пені, 84, 05 грн. 3 % збитків, 1314, 27 грн. упущеної вигоди, а також 145,55 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки, відповідач-2 поручився перед позивачем за неналежне виконання обовязків відповідачем-1 за Договором суборенди № СУБ-08/Х-03/1 від 23.10.2008 р., позивач просить суд стягнути з відповідача-2 1000, 00 грн.

Ухвалою від 26.09.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.10.2011.

17.10.2011 представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не зявилися. Через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача-1, розгляд справи було відкладено на 03.11.2011.

В судове засідання 03.11.2011 представник відповідача повторно не зявився, відзив на позов не надав, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 05.10.2011 наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.09.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 03.11.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2008 між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № СУБ-08/Х-03/1 (надалі - Договір суборенди), згідно умов якого позивач передав, а відповідач-1 прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 100 (сто) кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - приміщення).

Згідно п. 4.1. Договору суборенди, базова щомісячна орендна плата за Договором перераховується відповідачем в безготівковій формі на поточний рахунок позивача в гривневому еквіваленті згідно вказаної в п. 4.2. формули до 15 числа місяця, в якому надаються послуги з суборенди, на підставі рахунків-фактур, наданих Суборендодавцем або на підставі даного Договору.

Відповідно до п.4.2. Договору суборенди, розмір базової щомісячної орендної плати за 100,00 (сто) кв. м. становить 22 725, 00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять п'ять грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 20% - 3787,50 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят сім грн. 50 коп.), що є еквівалентом 4500,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) доларів США по погодженому Сторонами курсу 5,05 (п'ять грн. 05 коп.) за 1 (один) долар США.

Сторони погодили, що курс долара США, встановлений Сторонами в даному пункті, не може бути нижчий ніж 5,05 грн. за 1 долар США.

Згідно з пунктом 4.4. Договору суборенди відповідач-1 протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Договору перераховує аванс за один останній місяць суборенди.

Пунктом 4.6 Договору суборенди передбачено, що відповідач-1 здійснює щомісячні орендні платежі в розмірі базової орендної плати, при цьому позивач виставляє рахунок на підставі п. 4.3 даного Договору на різницю між вартістю фактично наданих послуг і перерахованої відповідачем-1 оплати. Відповідач-1 здійснює оплату різниці протягом п'яти календарних днів після одержання виставлених Позивачем рахунків.

Відповідно до пункту 4.7. Договору суборенди, крім сплати орендної плати відповідач-1 компенсує вартість, комунальних послуг: електроенергію та водопостачання, вартість яких розраховується на підставі показників лічильників, встановлених на вводах мереж по яким надаються комунальні послуги відповідачу-1 і які опломбовані позивачем, та які скореговані на коефіцієнт 0,5348 (частка від загальної площі приміщення); опалення (тепло) та прийом стічних вод, вартість яких розраховується пропорційно займаної площі. Компенсація опалення (тепло) та прийом стічних вод оплачується Відповідачем-1 на підставі виставлених Позивачем рахунків за надані комунальні послуги.

Пунктом 4.9. Договору суборенди зазначено, що компенсація вартості послуг, передбачених п.п. 4.7., 4.8. цього Договору, здійснюється відповідачем-1 протягом 5-ти календарних днів з дати виставлення позивачем відповідного рахунку.

01.01.2010 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору суборенди (надалі - Угода-1). Відповідно до умов даної Угоди був змінено п. 4.2. Договору суборенди.

Так, розмір базової орендної плати за 100 (сто) кв.м. становить 13 100,00 грн. (тринадцять тисяч сто грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 20%.

20.01.2011 року між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду б/н до Договору суборенди (надалі - Угода-2) про змінення строку дії Договору суборенди, а саме до 31.03.2011 року.

Таким чином, 31.03.2011 року Договір суборенди припинив свою дію і відповідач-1 повернув нежитлове приміщення Суборендодавцю, що підтверджується Актом приймання-передачі приміщення від 31.03.2011.

Відповідно до п.4. Акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.03.2011 року сторони домовились, що відповідач-1 перед позивачем за компенсацію вартості послуг, які передбачені п.п. 4.7-4.8. Договору, за лютий 2011 року складає 3 554,81 грн. (три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 81 коп.), у т.ч. ПДВ - 20%, відповідач-1 зобов'язується ліквідувати заборгованість перед позивачем, яка вказана в даному пункті Акту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до 18.04.2011.

Пунктом 5 Акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.03.2011 зазначено, що компенсація вартості послуг за березень 2011 року буде здійснена повністю відповідачем-1 позивачу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповідних рахунків на компенсацію даних послуг.

Однак відповідач-1 своїх зобов'язань не виконав, компенсацію за надані послуги не сплатив.

З матеріалів справи слідує, що внаслідок порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення оплати за користування приміщеннями у відповідача перед позивачем виникла заборгованість 7 902,86 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 84, 05 грн. 3% річних, 141, 05 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем-1 грошового зобовязання щодо сплати орендної плати, з відповідачів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 84, 05 грн. 3% річних та 141, 05 грн. інфляційних збитків,розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки, відповідач допустив прострочення платежу, позивач, керуючись п.п. 7.1. Договору та ст. 232 ГК України нарахував пеню з розрахунку 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення в розмірі 5112, 91 грн.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, здійснивши перерахунок господарський суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 440, 84 грн. за заявлений у позові період.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути 1314, 27 грн. упущеної вигоди.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач був зобов'язаний довести в порядку. визначеному чинним законодавством, факт понесення фактичних збитків, або неотримання упущеної вигоди внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Однак, в обгрунтування позовних вимог позивач не довів причинно наслідкового зв”язку між діями відповідача-1 та настанням негативних наслідків у вигляді заподіяння збитків в розмірі 1314, 27 грн.

Докази надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, щодо стягнення неотриманого прибутоку є не належними, в звязку з чим суд не приймає їх до уваги.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1314, 27 грн. неотриманого прибутоку задоволенню не підлягають.

Відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання обов'язків відповідачем-1 відповідно до умов Договору суборенди нежитлового приміщення № СУБ-08/Х-03/1 від 23 жовтня 2008 року та уклав з позивачем 05.02.2010 Договір поруки № 05/02-10 (далі - Договір поруки)

Відповідно до пункту 1.1. Договору поруки, відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідача-1, які виникають згідно Договору суборенди.

Пунктом 1.1. Договору поруки встановлено, що відповідальність відповідача-2 перед позивачем обмежується сплатою суми боргу в розмірі 1 000,00 грн.

Враховуючи те, що відповідач-1 не дотримався взятих на себе зобов'язань по Договору суборенди у відповідача -2 виник обов'язок сплатити позивачу кошти в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (юр. адреса: 03039, м. Київ, пр. Науки, 8, пошт. адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 32104254) 6 902 (шість тисяч девятсот дві) грн. 86 коп. основного боргу, 84 (вісімдесят чотири) грн. 05 грн. 3% річних, 141 (сто сорок одну) грн. 05 коп. інфляційних збитків, 440 (чотириста сорок) грн. 84 коп. пені, 102 (сто дві) грн. - витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-КАПІТАЛ" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва Кумача, 7, код ЄДРПОУ 35619765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (юр. адреса: 03039, м. Київ, пр. Науки, 8, пошт. адреса: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 32104254) 1000 (одну тисячу) грн. боргу.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко