Рішення № 19281789, 17.11.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" листопада 2011 р.Справа № 6/5007/121/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 07.04.11р. за вих.№433;

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність від 01.11.11р.

Розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

до Колективного підприємства "Володарсько-Волинська пересувна механізована шляхово-будівельна колона №38" (смт.Володарськ-Волинський)

про стягнення 95252,22 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 95252,22грн. за неналежне виконання договорів поставки, з яких: 73096,16грн. - основний борг, 12426,27грн. - інфляційні, 4049,32грн. - 3% річних, 5680,47грн. - пеня. Також просить стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнає з підстав, зазначених у відзиві (а.с.29-30). Пояснив, що на час укладення договорів Цуман М.С., який їх підписував від імені підприємства, був звільнений на підставі рішень загальних зборів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2008 року між Філією "Черняхівський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" (позивач/постачальник) та КП "Володарсько-Волинська пересувна механізована шляхово-будівельна колона №38" (відповідач/замовник) було укладено договір №15 (а..с14), за умовами якого постачальник виготовляє та продає, а замовник купує продукцію: бітум 90/130, а/бетон.

Ціна продукції складає а/бетон - 548,22, бітум 60/90 - 5600,508 (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2. даного договору загальна сума договору становить 55424,53грн., 46187,11грн. без ПДВ.

Отриману продукцію замовник зобов'язаний оплатити протягом п'яти днів після виготовлення та реалізації всієї продукції згідно договору (п.2.3. договору).

Строк виготовлення продукції встановлюється до 21 серпня 2008 року, приймання - передача якої здійснюється за накладною (п.п.3.1., 3.2 договору).

10.10.2008 року між тими ж сторонами було укладено договір №22 (а.с.16), за умовами якого постачальник виготовляє та продає, а замовник купує продукцію: а/бетонну суміш.

Ціна продукції складає а/бетонна суміш - 543,48 грн. з ПДВ (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2 даного договору загальна сума договору становить 14673,96грн., 12228,30грн. без ПДВ.

Отриману продукцію замовник зобов'язаний оплатити протягом п'яти днів після виготовлення та реалізації всієї продукції згідно договору (п.2.3. договору).

Строк виготовлення продукції встановлюється до 12 жовтня 2008 року, приймання - передача якої здійснюється за накладною (п.п.3.1., 3.2 договору).

05.08.2009 року між тими ж сторонами було укладено договір №14 (а.с.12), за умовами якого постачальник виготовляє та продає, а замовник купує продукцію: асфальтобетон тип Г марки 2 в кількості 30 (тридцять) тонн.

Ціна продукції складає 18327,02грн. з ПДВ (п.2.1. договору).

Згідно п.2.2 даного договору загальна сума договору становить 18327,02грн., в т.ч. ПДВ 3054,50грн.

Отриману продукцію замовник зобов'язаний оплатити протягом п'яти днів після виготовлення та реалізації всієї продукції згідно договору (п.2.3. договору).

Строк виготовлення продукції встановлюється до 08 серпня 2009 року, приймання - передача якої здійснюється за накладною (п.п.3.1., 3.2 договору).

На виконання вищезазначених договорів позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 88425,51грн., що підтверджується накладними: №75 від 31.08.2009р. на суму 18327,02грн., №118 від 21.08.2008р. на суму 55424,53грн. та №152 від 12.10.2008р. на суму 14673,96грн. (а.с.11,13,15).

Як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання у встановлений в договорах строк щодо оплати поставленого йому товару виконав лише частково в сумі 15329,35грн.

21.12.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити борг, яка отримана представником відповідача 28.12.2010р., однак залишена останнім без відповіді та задоволення (а.с.10).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати товару, станом на день звернення позивача з позовом до суду у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 73096,16грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 12426,27грн. - інфляційних, 4049,32грн. - 3% річних та 5680,47грн. - пені.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 73096,16грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних та трьох відсотків річних, суд вважає, що вони нараховані обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4.1 договорів від 20.08.2008р. №15, від 10.10.2008р. №22 та від 05.08.2009р. №14 сторони погодили відповідальність замовника за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми договору за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, сума пені складає 5680,47грн. Періодом для нарахування пені позивач визначив з 05.10.10р. по 05.04.11р.

В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки остаточний розрахунок за поставлену продукцію мав бути здійснений по накладній №118 від 21.08.08р. до 26.08.08р, по накладній №152 від 12.10.08р. до 17.08.08р., по накладній №75 від 31.08.09р. до 04.09.09р., а правом на неустойку можна скористатися відразу, як тільки буде здійснено правопорушення, не чекаючи настання негативних наслідків, суд вважає, що початковою датою прострочки виконання відповідачем зобовязання щодо оплати поставленої продукції, а відтак і виникнення права позивача на стягнення пені є відповідно по накладній №118 від 21.08.08р. - 27.08.08р, по накладній №152 від 12.10.08р. - 18.10.08р., по накладній №75 від 31.08.09р. - 05.09.09р.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також те, що інший строк договором не передбачений, суд дійшов висновку, що кінцевою датою нарахування пені по накладній №118 від 21.08.08р. є 27.02.09р, по накладній №152 від 12.10.08р. - 18.04.09р., по накладній №75 від 31.08.09р. - 05.03.10р.

Враховуючи, що позивачем період нарахування пені визначений понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає, що на день звернення до суду договори, укладені між сторонами, є чинними, в матеріалах справи відсутні докази що вони будь-ким оспорювались чи визнані судом недійсними.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 73096,16грн. - основного боргу, 12426,27грн. - інфляційних, 4049,32грн. - 3% річних обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5680,47грн. суд відмовляє за необґрунтованістю її нарахування.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Володарсько-Волинська пересувна механізована шляхово-будівельна колона №38" (12101, Житомирська область, смт.Володарськ-Волинський, вул.Островського, 1а, код 03580067)

- на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, 32008278) - 89571,75 грн. заборгованості, з яких: 73096,16грн. - основний борг, 12426,27грн. - інфляційні, 4049,32грн. - 3% річних, а також 895,72грн. сплаченого державного мита та 229,14грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 21 листопада 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >