Рішення № 19280959, 09.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.11р.Справа № 13/5005/11373/2011 За позовомфермерського господарства „Прерія” с. Дружба Криничанського району Дніпропетровської області

дофізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області

про стягнення 585 633,00 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 3 від 20.01.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № б/н від 10.10.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про стягнення 585 633 грн. 00 коп. збитків які виникли у звязку із неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань за договором кладського зберігання зерна 26.11.2008, укладеного між сторонами.

Позивач обґрунтовував свої вимоги посиланням на таке.

Так Позивач вказав, що 26 листопада 2008, між фермерським господарством «Прерія», і відповідачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, був укладений договір складського зберігання зерна, згідно якого ФГ «Прерія»передало відповідачу на зберігання 124 830 кілограмів зерна соняшнику, що підтверджується накладної № 105 від 26.11.08 року. Термін зберігання зерна соняшнику, договором передбачений не був (пункт 23 договору).

Згідно зі ст. 936 ГК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавці у схоронності. Згідно ч.2 ст. 938 ГК України, якщо строк зберігання договором зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.

30.04.2009 року, відповідач придбав у ФГ «Прерія», 10000 кілограм, зерна соняшнику, з числа переданого йому на зберігання, згідно договору зберігання віл 26.11.08 року. Таким чином, станом на 01.05.2009 року, у відповідача на зберіганні залишилося перебувати 114 830 кілограм зерна соняшнику, яке належало ФГ «Прерія». У травні 2009 року, ФГ «Прерія»пред'явила відповідачу претензію № 1, згідно з якою просила, або придбати 114 830 кг., зерна соняшнику, яке знаходилися у відповідача на зберіганні, або повернути зазначену кількість зерна соняшнику його власнику, ФГ «Прерія». Відповідач у своїй відповіді на претензію № 1, фактично відмовився від придбання 114 830 кг., зерна соняшника.

У червні 2009 року, ФГ «Прерія»пред'явила відповідачу претензію № 2, згідно з якої просила повернути ФГ «Прерія»114 830 кг., зерна соняшника, яке знаходилося у відповідача на зберіганні, у термін до 25.06.2009 року. Відповідач у своїй відповіді на претензію № 2, фактично відмовився від повернення 114 830 кг., зерна соняшника, його власнику, ФГ «Прерія». 18.07.2011 року, ФГ «Прерія»була направлена на адресу відповідача письмова вимога щодо відшкодування збитків в розмірі 585 633 грн. на протязі 10 днів із дня отримання вимоги. 19.07.2011 року, зазначена вимога про сплату збитків була відповідачем отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідачем проігнорована.

З огляду на вказане Позивач зазначив, неправомірними діями відповідача Фермерському господарству «Прерія»спричинена майнові збитки в розмірі - 585 633 грн., яки складають вартість вищезазначених 114 830 кг, зерна соняшника, виходячи з вартості 5100,00 грн. за 1000 кг., згідно до даних станом на липень 2011 року, наданих Дніпропетровською торгово - промисловою палатою, в довідці від 19.07.2011 року № 1034/07-08.

Позивач наполягав відшкодувати ФГ «Прерія»збитки, яки спричинив Відповідач привласненням зерна соняшника, отриманого відповідачем 26.11.2008 року, за договором складського зберігання зерна, приймаючи до уваги наступне.

Позивач в обґрунтування правової позиції посилався на ст. 22, 526, 623, Цивільного кодексу України 224, 225 ГК України, та просив суд стягнути на користь Фермерського господарства «Прерія»з фізичної особи підприємця, ОСОБА_1, збитки у вигляді вартості втрачених 114 830 кг., зерна соняшника, в розмірі 585 633 грн.

Відповідач, забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, заперечував проти задоволення позову (а.с. 67) посиланням на часткову оплату за прийняте на збереження зерно в сумі 1000, 00 гривень та посиланням на невідповідність обставин викладених позивачем обставинам справи. Відповідач звертався до суду із зустрічною позовною заявою 06.10.2011р. (а.с. 49-64) яку було повернуто ухвалою від 07.10.2011р. (а.с. 65) та зустрічною позовною заявою (а.с. 75) яку було повернуто ухвалою від 18.10.2011р. (а.с. 78). Також відповідач 31.10.2011р. звертався до суду із клопотанням про зупинення провадження по справі (а.с. 85) до вирішення позову про визнання договору між сторонами по даній справі недійсним. Розглянувши клопотання Відповідача суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по справі, оскільки, доказів порушення провадження по справі на яку посилався Відповідач він суду не надав.

Місцезнаходження Відповідача зясовано згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12.09.11р. (а.с. 30).

У судовому засіданні 14.10.2011р. оголошувалась перерва до 31.10.2011р.

У судовому засіданні 02.11.2011р. оголошувалась перерва до 12 години 50 хвилин 02.11.2011р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

встановив:

26 листопада 2008 року між фермерським господарством «Прерія», Позивачем по справі, та Відповідачем, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, був укладений договір складського зберігання зерна, згідно якого ФГ «Прерія»передало відповідачу на зберігання 124 830 кілограмів зерна соняшнику, що підтверджується накладної № 105 від 26.11.08 року (а.с. 11-13).

Термін зберігання зерна соняшнику, договором передбачений не був (пункт 23 договору).

Пунктом 10 Договору визначено , що зерновий склад не має розпоряджатися зерном поклажодавця.

Пунктом 26 Договору сторони зазначили,що у разі коли поклажодавець у запропонований складом строк не забрав зерно, або не розрахувався вчасно, зерновий склад має право продати його за ринковими цінами, а кошти одержані від продажу зерна, передаються поклажедавцю за вирахуванням сум належних зерновому складу, в тому числі повязаних з його продажем.

В письмових запереченнях (а.с. 67, 68) від 14.10.2011р. представник Відповідача підтвердив відомості, щодо отримання на зберігання спірного зерна соняшника, та зазначив, що за усною домовленістю Відповідач самостійно перероблено на соняшникову олію.

З тексту листів Відповідача оригінали яких було досліджено в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с. 45, 46) суд вбачає, що Відповідач фактично відмовив у поверненні майна Позивачу.

Під час розгляду справи на рахунок Позивача надійшли грошові кошти в розмірі однієї тисячі гривень за соняшник згідно дог. складського зберігання б/н від 26.12.2008 р. (квитанція від 01 листопада 2011р.).

Згідно ч. 1 ст. 936 ГК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавці у схоронності.

Згідно ч.2 ст. 938 ГК України, якщо строк зберігання договором зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажедавцем вимоги про її повернення.

В обґрунтування розміру збитків Позивач надав суду для визначення вартості втраченого зерна, оригінал для огляду копію долучено до матеріалів справи (а.с. 16) довідку Торгово-промислової палати України від 19.07.2011р. вих. № 1034/07-08, згідно якої вартість зерна сонячника складає 5100 гривень за тону.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем належних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, на даний момент відповідачем не були виконані всі взяті на себе зобовязання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ч.і ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація.

Згідно до ч. 3 ст.623 ЦК України, - збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позов в частині добровільно перерахованої під час розгляду справи суми в розмірі 1000,00 гривень спір підлягає припиненню в порядку передбаченому ч. 1 п. 1-1) ст. 80 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, вірність арифметичних розрахунків та можливість задоволення позовних вимог в рамках наявного спру.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача, згідно зі ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 623 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, п. 1-1) ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження в частині сплаченої суми в розмірі однієї тисячі гривень.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ДФ КБ "ПриватБанк", МФО 305965) на користь Фермерського господарства «Прерія»(52331, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Дружба, вул. Нова, б. 20, код ЄДРПОУ 20233456, р/р 26004199885 в "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805 ) збитки у вигляді вартості втрачених 114 830 кг., зерна соняшника, в розмірі 584 633 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі шістисот тридцять три гривень 00 копійок) гривень, 5856,33 гривень витрат на оплату державного мита, 236 гривень витрат на оплату інформаційно - технічних витрат на забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повне рішення складено

08.11.11р.