Рішення № 19279481, 04.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.11р.Справа № 21/5005/11474/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компаній "Слайден", м. Дніпропетровськ

про стягнення 35 080,00 грн. за договором відступлення права вимоги

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1 дов.№4 від 05.08.2010р.

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01/12-1 від 01.12.10р..

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача 35080,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що договір відступлення права вимоги від 14.08.09р. № 27-07/09-П/4 на підставі якого кошти були перераховані відповідачу позивачем, визнано судом недійсним.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позов зазначає, що між сторонами було укладено інший договір від 14.09.09р. № 4041, на виконання якого позивач і перерахував спірні кошти відповідачу.

Розгляд справи в судовому засіданні відкладався 22.09.11р. та 11.10.11р.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 01.11.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2009р. між Приватним підприємством "Виробничо-будівельна група" Аютана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія" Слайден" (далі - відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги № 27-07/09-П/4 (надалі Договір), відповідно до умов якого ПП „ВБГ „Аютана” відступило відповідачу право грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство" Агро-Союз" (далі - позивач), яке ПП „ВБГ „Аютана” набуло згідно договору поставки №1138 від 27.02.2006р., укладеного з позивачем.

За твердженнями позивача, ним на виконання умов Договору було перераховано відповідачу 35080, 00 грн., згідно платіжних доручень від 22.10.2009р. № 761 на суму 10080,00 грн. та від 30.03.10р. №249 на суму 25000, 00грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від03.08.11р. у справі № 5005/263/2011 визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 27-07/09-П/4 від 14.08.2009 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю ”Торгівельно-промислова компанія ”Слайден” та приватним підприємством ”Виробничо-будівельна група ”Аютана” внаслідок укладення Договору без згоди позивача.

У зв'язку з визнанням недійсним вищевказаного Договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.08.11р. про повернення грошових коштів у сумі 35080,00 грн., яка була отримана відповідачем 19.08.11р. (а.с.14-16).

Відповідач відповіді на вимогу не надав, грошові кошти не повернув, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що договір відступлення права вимоги, на підставі якого позивачем були перераховані спірні кошти відповідачу визнано в судовому порядку недійсним.

Враховуючи, що представник відповідача був відсутній у судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 03.08.11р., постанову йому було направлено поштою.

Згідно поштового повідомлення від 10.08.11р. (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 5005/263/2011) відповідач 12.08.11р. отримав дану постанову (а.с.64).

У зв'язку з визнанням недійсним вищевказаного Договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 10.08.11р. про повернення грошових коштів у сумі 35080,00 грн., яка була отримана відповідачем 19.08.11р. (а.с.14-16).

Тобто, відповідач був обізнаний з визнанням недійсним Договору відступлення права вимоги.

Згідно приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.3 ст. 216 ЦК України).

Питання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави викладені в главі 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються до повернення виконаного за недійсним правочином, із ст. 2124 ЦК випливає, що особа, яка набула майно на підставі недійсного правочину, зобовязана повернути це майно, як тільки вона дізналась чи могла дізнатись про те, що її володіння не має правової підстави.

Відповідач у відзиві на позов від 21.09.11р. (а.с.20) заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що за його твердженнями, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 4041 від 14.09.09р. на поставку продукції, згідно з яким відповідач поставив позивачу продукцію, а позивач оплатив її поставку саме на спірну суму.

Викладене спростовується наступним.

Відповідно до умов Договору № 4041 від 14.09.09р. (а.с.23) постачальник (відповідач) зобовязався поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, які зазначені у підписаних сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1. Договору № 4041)

З наданих відповідачем документів встановлено та не заперечується позивачем, що відповідач, відповідно до специфікації № 1 від 14.09.09р. поставив позивачу товар на загальну суму 10080,00 грн. (а.с.24-26).

Відповідач у судовому засіданні зазначав, що поставка по договору № 4041 була здійснена на суму 25000,00 грн., однак доказів цього суду не надав.

Позивач заперечив проти цього та зауважив, що по даному договору було поставлено товар саме на 10080,00грн.

Згідно банківської виписки від 24.09.09р., позивач платіжним дорученням № 645 оплатив відповідачу за поставлений по договору № 4041 товар суму 10080,00грн. (а.с.50).

Що стосується оплат позивачем по платіжних дорученнях від 22.10.2009р. № 761 на суму 10080,00 грн. та від 30.03.10р. №249 на суму 25000, 00грн., то, дійсно, по платіжному дорученню № 761 призначення платежу значиться: оплата за товар згідно договору відступлення права вимоги № 27-07/09-П/4 від 14.06.09р., а у платіжному дорученні № 249 оплата за комплектуючі згідно договору № 4041 від 14.09.09р. (а.с. 11, 12).

Однак, в матеріалах справі міститься лист від 05.10.10р. № 75, відповідно до якого позивач просить вважати призначенням платежу по платіжному дорученню від 30.03.10р. №249 на суму 25000,00грн., як оплату згідно договору відступлення права вимоги № № 27-07/09-П/4 від 14.06.09р. (а.с.13).

Докази отримання цього листа відповідачем підтверджуються тим, що, відповідач, у позовній заяві, провадження по якій було порушено господарським судом Дніпропетровської області у справі №39/12-11, сам посилається на те, що „30.03.10р. ТОВ „Виробниче підприємство „Агро-союз” на рахунок ТОВ „Торгівельно-промислова компанія „Слайден” були перераховані грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. згідно договору про відступлення права вимоги № 27-07/09-П/4 від 14.06.09р., що підтверджується платіжним дорученням від 30.0309р. № 249 та листом ТОВ„Виробниче підприємство „Агро-союз” від 05.10.10р. № 75” (а.с.47).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 1212,1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компаній "Слайден" (49049, м. Дніпропетровськ, пров. Штабний, буд. 1, кв. 82, код ЄДРПОУ 34680996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Агро-Союз" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1, код ЄДРПОУ 31682313) 35080,00 грн. (тридцять пять тисяч вісімдесят грн.) за договором відступлення права вимоги № 27-07/09-П/4 від 14.06.09р., 350, 80 грн. (триста п'ятдесят грн. 80 коп.) витрат на оплату держмита, 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до

вимог ст. 84 ГПК України, - 07.11.2011р.