Рішення № 19262919, 25.08.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.08.2011

          Справа № 2-903\2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2011 року                                                                                 м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді                     Мавроді Р.Ф.

           при секретарі                               Ганжа Т.А.

           за участю

позивача (відповідача)                     ОСОБА_1

представника позивача(відповідача) ОСОБА_2

представника відповідача ( позивача) ОСОБА_3          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником ,

В С Т А Н О В И В :

01.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сінтезпродсервіс»про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди мотивуючи тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02.08.2010 року по 29.10.2010 року, працюючи водієм з повним робочим днем. 29.10.2010 року він був звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. На день звільнення підприємство нарахувала йому заробітну плату в сумі 2690,00 грн., але ні в день звільнення, ні на час звернення до суду відповідач з ним не розрахувався. Вважає, що не виплатою заробітної плати йому спричинені моральні страждання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд поновити йому строк для звернення до суду за захистом своїх прав, як пропущений з поважних причин, стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.09.2010 року по 29.10.2010 року в сумі 2690,00 грн., середньої заробітної плати за весь час затримки з 30.10.2010 року по час ухвалення рішенням судом, в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. та зобов’язати відповідача поставити печатку у його трудову книжку.

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково та пояснила, що в день звільнення позивач з вимогами про виплату заробітної плати не звернувся, на роботу не прибув, будь-яких відомостей щодо можливості перерахувати заробітну плату не надав. З метою розрахуватися з позивачем, 07.12.2010 року підприємством були надіслані на адресу реєстрації та проживання ОСОБА_1 телеграми з проханням з”явитися на підприємство 08.12.2010 року для отримання розрахунку , але до теперішнього часу він на підприємство не з’явився. Тому вважає, вимоги щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки безпідставні тому, що виплата заробітної плати не була проведена не з вини підприємства. Також просила відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні моральної шкоди, тому що позивач не довів у судовому засіданні спричинення такової саме з вини відповідача.

09.06.2011 року ТОВ «Сінтезпродсервіс»до початку слухання справи по суті звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником, який ухвалою суду від 09.06.2011 року було об’єднано з первісним позовом для спільного розгляду.

В обґрунтування зустрічного позову представник ТОВ «Сінтезпродсервіс» пояснила, що під час перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 для виконання трудових обов’язків був наданий автомобіль НОМЕР_1, належний підприємству, який був прийнятий ОСОБА_1 02 серпня 2010 року згідно акту прийому транспортного засобу. 04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 при виконанні трудових обов’язків перебуваючи на маршруті по м. Краматорську Донецької області, керуючи вказаним автомобілем завдав йому механічні пошкодження. Згідно акту оцінки завданої шкоди від 05.10.2010 року, виданого ФОП ОСОБА_4, загальна вартість ремонту автомобіля складає 5600,00 грн., що є прямою дійсною шкодою, яка повинна бути стягнута саме з винної особи –ОСОБА_1

В судовому засіданні представник ТОВ «Сінтезпродсервіс»підтримала зустрічний позов та просила суд стягнути на їх користь з ОСОБА_1 спричинену останнім матеріальну шкоду в розмірі 5600,00 грн. та сплачені судові витрати.

ОСОБА_1 проти зустрічного позову заперечував та пояснив, що дійсно під час виконання їм трудових обов’язків, приблизно у вересні 2010 року, виїжджаючи з об’єкту гілкою був пошкоджений довірений йому автомобіль, про що він у той день повідомив керівництво підприємства. Проти стягнення з нього матеріальної шкоди у сумі 5600 грн. він категорично заперечує тому, що ще під час роботи на підприємстві він частково відремонтував автомобіль за власні кошти, потім працював на ньому до дня звільнення. Вважає, що підприємством не доведено суму збитків, він під час огляду пошкоджень та розрахунку збитків присутнім не був і взагалі не відомо на час звернення з зустрічним позовом про технічний стан автомобіля, його експлуатацію, можливість нових пошкоджень, та чим керувався ФОП ОСОБА_4 під час складення акту оцінки , та чи має він взагалі право на надавання таких актів. Просив у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Вислухавши доводи та пояснення сторін за обома позовами, покази свідка, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються Кодексом законів України про працю.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Сінтезпродсервіс» з 02.08.2010 року ( нак.№61-к ) по 29.10.2010 року ( нак.№93-к), працюючи в якості водія автотранспортних засобів.

Згідно наказу №93-к від 29.10.2010 року ОСОБА_1 був звільнений за п.1 ст.36 КЗпП України –за угодою сторін.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , він в день звільнення , тобто 29 жовтня 2010 року відпрацював та був звільнений за угодою сторін після подання відповідної заяви. На його усні звернення підприємство з ним не розрахувалося, а трудову книжку видали без печатки. Він неодноразово в усній формі звертався до підприємства про остаточний розрахунок з ним, дійсно отримував телеграми з проханням отримати на підприємстві всі розрахункові суми, але йому постійно говорили, що він сам боргує перед підприємством за завдану шкоду автомобілю.

Але ж суду зі сторони підприємства була надана довідка про те, що 29 жовтня 2010 року ОСОБА_1 на роботу не з’явився, 28.10.2010 року подав заяву про його звільнення з 29.10.2010 року.

Згідно наданих довідок, з чим погодилася представник підприємства, сума заборгованості ОСОБА_1 з заробітної плати дійсно складає 2690,00 грн.

З приводу вимог щодо зобов’язання відповідача поставити печатку у трудову книжку ОСОБА_1

Відповідно до ст..47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженого сумісним наказом Мінпраці України, Мінюстом України та Мінсоцзахисту населення України №58 від 29.07.1993 року записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1, печатка на запису №12 про його звільнення відсутня.

Щодо розрахунку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст..116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено в судовому засіданні в день звільнення, тобто 29.10.2010 року позивач ОСОБА_1 не працював.

Представником ТОВ «Сінтезпродсервіс»надані у судовому засіданні копії двох телеграм з документальними відомостями про їх відправку та отримання від 07.12.2010 року з проханням негайної появи ОСОБА_1 на підприємстві для отримання розрахунку.

В судовому засіданні ОСОБА_1 ніяким чином не було доведено про дійсність його звернень до підприємства з приводу отримання заборгованості з заробітної плати, тому суд критично відноситься до промов ОСОБА_1 щодо неодноразовості звернень до підприємства з приводу розрахунку при звільнені.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз»яснень п.20 постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»вбачається, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п. 8 розділу ІУ постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року (зі змінами та доповненнями) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахункових сум суд виходить з наступних розрахунків.

Суд вважає, що зі сторони ТОВ «Сінтезпродсервіс»в судовому засіданні були надані переконливі докази відсутності вини роботодавця щодо остаточного розрахунку саме після 07.12.2010 року, які не були спростовані ОСОБА_1, тому суд вважає, що з ТОВ «Сінтезпродсервіс»слід стягнути середній заробіток на користь ОСОБА_1 лише за період з 01.11.2010 року по 07.12.2010 року включно виходячи з наступного:

Так, згідно довідки підприємства водії працюють 5 днів на тиждень.

Відповідно до відомостей про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 вбачається, що за останні 2 календарні місяці роботи, що передують 29.10.2010 року відповідачем позивачу ОСОБА_1 нарахована сума заробітку в розмірі 2460,00 грн.

Таким чином середня заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.11.2010 р. по 07.12.2010 р. включно ( час затримки з вини відповідача) становить - 1544,65 грн. виходячи з наступного розрахунку:

2460,00 грн. ( з/п за серпень-вересень 2010 р.) : 43 ( роб. днів у серпні-вересні) = 57,21 грн. ( середньодобова з/п);

57,21 грн. х 27 ( роб. днів з 01.11.2010 р. по 07.12.2010 р. включно) = 1544,65 грн.

Визначаючи розмір відшкодування суд враховує розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці") і вважає можливим стягнути суму 1544,65 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, яка на думку суду є співрозмірною компенсацією, враховуючи те, що вина відповідача в затримці розрахунку при звільненні достовірно встановлена в судовому засіданні лише за період з 01.11.2010 р. по 07.12.2010 р.

Щодо вимог позивача про поновлення строків звернення до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд вважає, що прохання ОСОБА_1 про поновлення йому строку для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів є недоцільним.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст..237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що спричинена моральна шкода полягає в тому, що у зв»язку з незаконними діями відповідача його образ життя був порушений, йому довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Особа, згідно ст..23 ЦК України, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач має право на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. При визначені розмiру моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає розумності та справедливості.

Розв’язуючи зустрічні позовні вимоги ТОВ «Сінтезпродсервіс»що стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, заподіяної працівником, встановлено наступне:

Дійсно, згідно пояснень представника ТОВ «Сінтезпродсервіс», особисто ОСОБА_1, допитаного в якості свідка ОСОБА_5, 04.10.2010 року , що під час перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 для виконання трудових обов’язків був наданий автомобіль НОМЕР_1, належний підприємству, який був прийнятий ОСОБА_1 02 серпня 2010 року згідно акту прийому транспортного засобу. 04 жовтня 2010 року ОСОБА_1 при виконанні трудових обов’язків перебуваючи на маршруті по м. Краматорську Донецької області, керуючи вказаним автомобілем завдав йому механічні пошкодження. Згідно акту оцінки завданої шкоди від 05.10.2010 року, виданого ФОП ОСОБА_4, загальна вартість ремонту автомобіля складає 5600,00 грн.

Але суд не може погодитися з доводами представника підприємства про те, що вказана сума є прямою дійсною шкодою, яка повинна бути стягнута саме з винної особи –ОСОБА_1

З наданих підприємством доказів є не зрозумілим порядок та методика, з яких виходив ФОП ОСОБА_4 щодо розрахунку матеріальної шкоди, чи мав взагалі він можливість та право проводити відповідну оцінку. В матеріалах відсутні будь-які відомості про реальний стан пошкоджень автомобілю, часу, коли вони настали, за якими обставинами, тоді як ствердження про часткове відновлювання автомобілю ОСОБА_1 підприємством не спростовані, а в акті прийому транспортного засобу ОСОБА_1 02.08.2010 року вже вказані певні пошкодження.

Таким чином, приймаючи до уваги, що належний огляд пошкодженого автомобілю у присутності ОСОБА_1, належних фахівців не проводився, належна експертна оцінка не проводилася, ступеня добровільної участі ОСОБА_1 у ремонту автомобілю не досліджений та не задокументований, вважати доказаною суму збитків підприємству в результаті пошкодження автомобілю ОСОБА_1 у суду не має.

Непереконливими також суд вважає пояснення самої представника підприємства у судовому засіданні та надані фотознімки автомобілю, які мають сумнівний та непереконливий характер.

Тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, з ТОВ «Сінтезпродсервіс»слід стягнути на користь держави судовій збір в сумі 51 гривня та інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

На підставі ст.ст. 38, 47, 116-117, 233, 234,237-1 КЗпП України, керуючись ст..ст. 10,11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»про стягнення невиплаченої заробітної плати та середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»( 83001 м. Донецьк, вул.. Артема 74, п/р 26009000100942 у філії «Донецька дирекція»ПАТ «Банк Камбіо»МФО 394523, код ЄДРПОУ 32397777) на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 2690 ( дві тисячі шістьсот дев’яносто) гривень , 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»( 83001 м. Донецьк, вул.. Артема 74, п/р 26009000100942 у філії «Донецька дирекція»ПАТ «Банк Камбіо»МФО 394523, код ЄДРПОУ 32397777) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.11.2010 року по 07.12.2010 року включно в сумі 1544 ( одна тисяча п’ятсот сорок чотири) гривні 65 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»( 83001 м. Донецьк, вул.. Артема 74, п/р 26009000100942 у філії «Донецька дирекція»ПАТ «Банк Камбіо»МФО 394523, код ЄДРПОУ 32397777) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 500 ( п’ятсот) гривень.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»поставити печатку в трудову книжку ОСОБА_1 у запис №12.

В інший частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтезпродсервіс»на користь держави судовій збір в сумі 51 ( п’ятдесят одна) гривня та інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 ( сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 30 серпня 2011 року.

Головуючий суддя Мавроді Р.Ф.

25.08.2011