Ухвала суду № 19243095, 14.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

14.11.11

№ 3/5009/7289/11

Суддя Соловйов В.М.

м. Запоріжжя

Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали

за позовом: Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

до відповідача: Орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Запоріжжя

про встановлення факту права власності

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до ОП “ЗМБТІ” про встановлення факту права власності:

на будівлю за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, 8, “Госпблок” літ. “Б”;

на 7 гаражів інв. № 10310004 літ “В”, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тенісна, 8;

на сарай інв. № 10310008 літ. “Г”, який розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Тенісна, 8

за ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 11.11.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позовну заяву здано до канцелярії суду 08.11.2011р., таким чином судом застосовуються приписи п.п. “1)” п. 2 ст. 10 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08.07.2011р. N 02/163-48, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 “Про судовий збір”.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору. Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру –2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру –1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються:

Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Державна казначейська служба України, Державна фінансова інспекція України та їх територіальні органи, Державна служба фінансового моніторингу України і Національний банк України - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви № 1320/10/10-121 від 08.11.2011р., ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя просить суд встановити факт права власності на певне майно за собою.

Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій та їх повноваження визначені у ст. 10 Закону України від 04.12.1990р. N 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”.

Права органів державної податкової служби визначені в ст. 20 Податкового кодексу України.

Цілком очевидно, що даний предмет позову не пов’язаний з питаннями, що стосуються повноважень ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, як податкового органу.

Тобто, в даному випадку ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя при зверненні до суду зобов’язана сплатити судовий збір.

В п. 3.3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (в редакції Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N di_501727 від 19.07.2010) значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Господарський суд повідомляє позивачу, що Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області листом від 31.10.2011р. № 04-13/2050/2346 “Про надання рахунків” повідомило про відкриття рахунку з обліку надходжень до спеціального фонду державного бюджету судового збору по коду бюджетної класифікації 22030001 “Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)”:

Одержувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району

Банк одержувача: ГУДКУ у Запорізькій області

МФО: 813015

Код ЄДРПОУ: 34677145

№ рахунку: 31210206700007.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1 ст. 54, п. 3 ч. 1 ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 14 аркушах без розгляду.

Суддя Соловйов В.М.