Рішення № 19243030, 10.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.11 Справа № 1/5009/6837/11

Суддя О.І. Немченко

за позовом: Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України»(69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівник»(69006, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 234, кв. 47)

про стягнення 12 550 грн. 00 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 26 від 04.11.2011 р.;

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Запорізький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівник»12550 грн. 00 коп.

Позовні вимоги заявлені на підставі ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 527, 610, 611, 629, 901 Цивільного кодексу України, положень договору №0025т08 від 21.05.2008 р., укладеного між сторонами у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.11.2011 р.

10.11.2011 р. від позивача надійшли документи, витребувані ухвалою суду та акт звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 09.11.2011 р., підписаний з обох сторін та підтверджуючий наявність основної заборгованості в сумі 2000 грн. 00 коп. відповідача перед позивачем.

В судове засідання 10.11.2011 р. представник відповідача не зявився.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008 р. між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 0025т08 (надалі договір).

Згідно п. 1.1 договору, виконавець бере на себе зобовязання своїми силами і засобами за рахунок замовника виконати роботи: обстеження будівельних конструкцій для визначення технічного стану будівлі загальноосвітньої школи № 75 по вул. Історичній, 92 в м. Запоріжжі, а замовник зобовязується прийняти результати таких робіт і сплатити виконавцю їх вартість.

Відповідно до п. 2.11 замовник зобовязаний своєчасно підготувати обєкт на проведення експертизи і надати виконавцю вихідні дані та необхідну документацію для виконання договору.

Пунктом 2.1.2 договору сторони передбачили, що замовник зобовязаний сплатити виконавцеві протягом пяти банківських днів, з моменту підписання акта здачі-приймання робіт за результатами робіт, встановлену ціну в розмірі та строки, які передбачені у розділі 6 договору.

Роботи за договором починаються з моменту виконання умов визначених у п. 2.1.1 договору та виконуються протягом 60 календарних днів ( п. 4.1 договору).

Згідно із п. 5.1 договору, здавання виконаних робіт замовнику оформлюється актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписано представниками виконавця і замовника. Цей акт є офіційним документом, що підтверджує виконання зобовязань за цим договором.

За виконані роботи, зазначені в п. 1.1 договору, замовник сплачує виконавцю 7000 грн. 00 коп., в.ч. ПДВ, згідно з Протоколом узгодження про договірну ціну (п. 6.1 договору).

Пунктом 7.3 договору сторони встановили, що за кожен день прострочення розрахунку за п. 6.1 договору, замовник сплачує штраф у розмірі 0,5 % від суми заборгованості.

Договір діє з моменту його підписання сторонами і до 22.09.2008 р.

Додатком № 1 до договору сторони узгодили Протокол узгодження договірної ціни.

21.05.2008 р. позивачем відповідачу був виставлений рахунок № 0036т08 на 7 000 грн. 00 коп.

Згідно актів здачі-приймання від 28.08.2008 р. (на суму 3000 грн. 00 коп.) та від 28.11.2008 р. (на суму 4000 грн. 00 коп.), позивачем були здані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 7000 грн. 00 коп. У актах сторони підтвердили виконання робіт у повному обсязі і в строк та відсутність претензій з обох сторін.

18.08.2008 року відповідачем було сплачено позивачу за виконані роботи 3000 грн. та 02.09.2010 р. 2 000 грн. 00 коп., а всього 5000 грн. 00 коп.

Залишок заборгованості у розмірі 2000 грн. 00 коп. відповідачем позивачу сплачений не був.

Претензією від 16.03.2011 р. № 372/19 позивач звернувся до відповідача із вимогою оплатити суму заборгованості за виконані роботи у розмірі 2 000 грн. 00 коп. та 8290 грн. штрафу на підставі п. 7.3 договору.

Відповідачем відповіді на претензію позивача надано не було, заборгованість не погашено.

Стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. 00 коп. основного боргу та 10550 грн. 00 коп. штрафу було предметом позовних вимог у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем були виконані на замовлення відповідача роботи з обстеження будівельних конструкцій для визначення технічного стану будівлі загальноосвітньої школи № 75 по вул. Історичній, 92 в м. Запоріжжі на загальну суму 7000 грн. 00 коп., що підтверджується актами здачі-приймання від 28.08.2008 р. на суму 3000 грн. 00 коп. та від 28.11.2008 р. на суму 4000 грн. 00 коп.). Згідно актів роботи виконані у повному обсязі та в строк, у сторін відсутні претензії один до одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони передбачили, що замовник зобовязаний сплатити виконавцеві протягом пяти банківських днів, з моменту підписання акта здачі-приймання робіт за результатами робіт, встановлену ціну в розмірі та строки, які передбачені у розділі 6 договору (п. 2.1.2 договору).

18.08.2008 року відповідачем було сплачено позивачу за виконані роботи 3000 грн. 00 коп. та 02.09.2010 р. 2 000 грн. 00 коп., а всього 5000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними документами залученими до матеріалів справи.

Залишок заборгованості в сумі 2 000 грн. 00 коп. відповідачем позивачу сплачено не було.

Претензією від 16.03.2011 р. № 372/19 позивач звернувся до відповідача із вимогою оплатити суму заборгованості за виконані роботи у розмірі 2 000 грн. 00 коп. та 8290 грн. штрафу на підставі п. 7.3 договору. Відповідачем відповіді на претензію позивача надано не було, заборгованість не сплачено.

Згідно з ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивачем доведено належне виконання умов договору з виконання робіт та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2000 грн. 00 коп.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено належне виконання зобовязань за договором щодо своєчасної та у повному обсязі оплати виконаних робіт та відсутність заборгованості перед позивачем в сумі 2000 грн. 00 коп.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 2000 грн. 00 коп. підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 09.11.2011 р., підписаного з боку обох сторін у справі.

Беручи до уваги не надання сторонами доказів сплати відповідачем 2 000 грн. 00 коп. основного боргу, суд визнав правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2000 грн. 00 коп. основного боргу.

Вимоги позивачам щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10550 грн. 00 коп. на підставі п. 7. 3 договору підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно п. 7.3 договору сторони встановили, що за кожен день прострочення розрахунку за п. 6.1 договору, замовник сплачує штраф у розмірі 0,5 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 7.4 договору суперечності між сторонами, які неможливо вирішити шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку згідно із чинним законодавством України.

Згідно розрахунку позивача, позивач просить стягнути з відповідача 10550 грн. 00 коп. (2000 грн. 00 коп. основного боргу * 0,5 % та * 1055 днів прострочення) за період з 08.12.2008 року по 28.10.2011 р.

Однак, в даному випадку, визначена у п. 7.3 штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною другою статті 258 Цивільного кодексу України передбачено термін позовної давності в один рік для стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.3 ст. 267 позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяви сторони про застосування терміну позовної давності надано не було.

На підставі вищевикладених обставин справи та норм чинного законодавства, враховуючи суму основного боргу в розмірі 2000 грн. 00 коп., яка визначена позивачем для розрахунку штрафних санкцій, а також положення п. 7.3 та 2.1.2 договору, беручи до уваги підписання другого акту здачі-приймання, за яким залишилась не сплаченою заборгованість в розмірі 2000 грн. 00 коп., 28.11.2008 р., розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 239 грн. 26 коп. за період з 08.12.2008 року по 07.06.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000 грн. 00 коп. основного боргу та 239 грн. 26 коп. пені. В іншій частині позовних вимог щодо стягненні пені у позові відмовляється з підстав їх необґрунтованого заявлення до стягнення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати за позовом відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівник»(69006, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 234, кв. 47, п/р 2600157599 в ЗД АППБ «Аваль»у м. Запоріжжі, МФО 313827, код ЄДРПОУ 31884043) на користь Державного підприємства «Запорізький експертно-технічний центр держгірпромнагляду України»(69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25, п/р 2600401755323 у філії ПАТ «Укрексімбанк», м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ 24908201) 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 239 (двісті тридцять девять) грн. 26 коп. пені, 22 (двадцять дві) грн. 59 коп. державного мита та 42 (сорок дві) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити .

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «11»листопада 2011 року.