Рішення № 19242768, 02.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11 Справа № 4/5009/5798/11

Суддя Зінченко Н.Г.

За позовом Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4)

до відповідача Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс” (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років радянської України, 58, прим.1)

про стягнення 9442,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. та 498,36 грн. пені

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність №4296/27 від 15.08.2011р.;

Від відповідача Помазанов В.І., директор (на підставі наказу №4/1 від 01.10.1998р.);

ОСОБА_2., довіреність №7 від 05.10.2011р.

27.09.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, м.Запоріжжя з позовною заявою до відповідача Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс”, м.Запоріжжя про стягнення 9442,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. та 498,36 грн. пені.

Ухвалою від 27.09.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 02.11.2011 р.

В судовому засіданні 02.11.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 02.11.2011 р. позивач надав заяву про уточнення суми позовних вимог, в якій просить провадження по справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9442,24 грн. припинити та стягнути з відповідача 498,36 грн. пені. Заяву мотивовано тим, що відповідачем повністю була погашена основна заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 9442,24 грн. за договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що заява подана позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та приймається судом до розгляду.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 96, 509, 536, 530 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.04.2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2085 про постачання та використання теплової енергії. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни, встановленими умовами цього Договору. Позивачем за період з січня 2011 по липень 2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 12 442,24 грн. Згідно з п. 6.4. Договору розрахунковим періодом - є календарний місяць. Згідно п.6.5 Договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну “Міські теплові мережі” вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в розмірі 3000,00 грн. 14.12.2010р. та 16.05.2011р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №05/1242-юр та №05/551-юр з вимогою погашення існуючої заборгованості. Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс” 9442,24 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. та 498,36 грн. пені.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що основну суму заборгованості Науково-виробниче приватне підприємство “Юренергосервіс” сплатило, що підтверджується платіжною квитанцією від 15.09.2011р. в сумі 1000,00 грн. та платіжним дорученням від 17.10.2011р. в сумі 8442,24 грн. В частині стягнення пені в розмірі 498,36 грн. просить відмовити, посилаючись на те, що вини відповідача в несвоєчасному виконанні зобов'язань не має, зазначає що підприємство відповідача неоднарозово зверталося до позивача з проханням відключення відповідача від теплових мереж, але позивач відмовив в задоволенні зазначених звернень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2003 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (позивачем) та Науково-виробничим приватним підприємством “Юренергосервіс” (відповідачем) був укладений Договір №2085 про постачання та використання теплової енергії (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобовязався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10 сторони узгодили, що Договір набирає сили з моменту підписання та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Згідно з п. 6.4. Договору розрахунковим періодом - є календарний місяць.

Відповідно п.6.5 Договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Концерну “Міські теплові мережі” вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 3.2.2 Договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з січня 2011 по липень 2011р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 12 442,24 грн., а саме у 2011р.: січень 3540,36 грн., лютий 3472,58 грн., березень 2937,96 грн., квітень 1787,84 грн., травень 234,50 грн., червень 234,50 грн., липень 234,50 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

Також, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг на суму 12 442,24 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлені на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з січня 2011 по липень 2011р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не здійснив.

Отже, відповідач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач плату за поставлену теплову енергію станом на час вирішення справи в судовому засіданні здійснив частково в розмірі 3000,00 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено в судовому засіданні, із заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 9 442,24 грн. відповідачем сплачено 1000,00 грн. до порушення провадження по справі та 8442,24 грн. після порушення провадження по даній справі, про що свідчать надані відповідачем платіжні документи від 15.09.2011р. та 17.10.2011 р. відповідно. Таким чином, в позові про стягнення заборгованості в розмірі 1000,00 грн., суд відмовляє, оскільки вказану суму позивачем заявлено до стягнення безпідставно.

В частині стягнення суми основного боргу в розмірі 8 442,24 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у звязку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. повністю сплачена.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Пунктом 7.3.3 зазначеного Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожень день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 498,36 грн., яка розрахована за період з 26.02.2011 р. по 26.08.2011 р.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає вимогу про стягнення пені такою, що не підлягає задоволенню, оскільки умовами договору читко не визначено розрахунковий період, за який позивач повинен вносити плату за поставлену теплову енергію, а відтак і не визначено строк з якого повинна нараховуватись пеня.

За приписами ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе заявлені вимоги задовольнити частково в частині стягнення з Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс”, м.Запоріжжя 8442,24 грн. основного боргу за договором про постачання та використання теплової енергії № 2085 від 01.04.2003 р. провадження у справі припинити. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс” (69037, м.Запоріжжя, вул. 40 років радянської України, 58, прим.1, код ЄДРПОУ 25490554, р/р № 26001025690001 у ПАТ «Бізнес Стандарт»м.Київ, МФО 339500) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957), 86 (вісімдесять шість) грн. 62 коп. державного мита, 200 (двісті) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині стягнення з Науково-виробничого приватного підприємства “Юренергосервіс” суми 8442,24 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “08” листопада 2011 р.