Рішення № 19242708, 02.11.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.11 Справа № 3/5009/6112/11

Суддя Соловйов В.М.

За позовом: Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення пені в розмірі 36, 69 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, провідний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01/278 від 29.11.2010р.

від відповідача: не зявився

РВ ФДМУ по Запорізькій області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України пені за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин “Агротехпостач”, в сумі 36,69 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 13.10.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 530 ЦК України, п. 1 ст. 216, ст. 235, ч. 1 ст. 237 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та пунктом 3.6 Договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.10.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/6112/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.11.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 02.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 07.11.2011р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 10-01-06367 від 11.10.2011р., та просить суд стягнути з відповідача пеню на користь Державного бюджету України пеню за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин “Агротехпостач”, в сумі 36,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив наступне.

На підставі вказаного договору позивач надав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення вбудовані в будівлю гаражу літ Т (інв. № 8), а саме: приміщення № 2 загальною площею 394 кв. м. та приміщення № 4 площею 89,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, загальною площею за внутрішньому обміру 483,6 кв. м., відповідно до плану приміщень з технічного паспорту, підготовленому Запорізьким МБТІ станом на 15.12.2004р., що підтверджується актом прийому-передачі від 16.07.2007р.

В пункті 10.1 договору, вказано що він укладений з 16.07.2007р. по 10.07.2010р.

Договором про зміни від 26.07.2010р. термін договору оренди продовжений до 10.07.2012р.

12.05.2011р. сторони підписали договір про розірвання № 479/2275/д договору оренди від 16.07.2007р. № 2275/д, та підписали акт про повернення майна орендодавцю.

В договорі про розірвання № 479/2275/д договору оренди від 16.07.2007р. № 2275/д також вказано, що відповідач взяв на себе зобовязання сплатити орендну плату, пеню та штраф по договору (п. 2 договору про розірвання).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.09.2011р. у справі № 6/5009/5300/11 позовні вимоги РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пені за період з 13.11.2010р. по 12.05.2011р. в розмірі 39,90 грн. за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. були задоволені частково, а саме: стягнуто заборгованість з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пеню за період з 11.05.2011р. по 12.05.2011р. в розмірі 3,86 грн. В частині стягнення пені за період з 13.11.2010р. по 10.05.2011р. - позов залишено без розгляду. Зазначене рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Згідно п.3.6. Договору, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Тому, на підставі п. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 237 ГК України відповідачу нараховано пеню в сумі 36,69 грн.

На підставі вищенаведеного представник позивача в судовому засіданні просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не зявився.

Копію ухвали від 14.10.2011р. про порушення провадження у справі № 3/5009/6112/11 відповідач отримав 19.10.2011р. особисто, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обовязковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між РВ ФДМУ по Запорізькій області (Орендодавець) і ПП ОСОБА_1. (Орендар) укладений договір від 16.07.2007р. № 2275/д “оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин “Агротехпостач”, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:

- нежитлові приміщення вбудовані в будівлю гаражу літ. Т (інв. № 8), а саме: приміщення № 2 загальною площею 394,00 кв.м. та приміщення № 4 площею 89,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, загальною площею по внутрішньому обміру 483,6 кв.м. відповідно до плану приміщень з технічного паспорту підготовленого Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації станом на 15.12.2004р. (Додаток № 2).

Орендоване Майно знаходиться на балансі Державного підприємства регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин “Агротехпостач” (надалі “Балансоутримувач”).

Технічні та обємно-планувальні характеристики орендованого Майна відображені у звіті про незалежну оцінку, виконаному субєктом оціночної діяльності ПП “Інженерно-консультаційний центр “С.В.А. - консалтинг” станом на 31.01.2007р. (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Майно передається в оренду з метою розміщення в ньому крамниці-складу.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір оренди діє до з 16.07.2007р. по 10.07.2010р.

Договором про зміни № 2 від 26.07.2010р. термін дії договору оренди продовжений до 10.07.2012р.

12.05.2011р. позивач та відповідач уклали договір № 479/2275/д про розірвання договору оренди № 2275/д від 16.07.2007р., та підписали акт про повернення майна Орендодавцю.

Згідно п. 2 Договору про розірвання, Орендар зобовязується:

- сплатити орендну плату, пеню та штраф по Договору до дати підписання акта приймання-передавання орендованого майна включно;

- повернути орендоване майно відповідно до акта приймання-передавання Балансоутримувачу згідно п. 10.7 Договору оренди;

- надати до регіонального відділення примірник підписаного Орендарем та Балансоутримувачем акта приймання-передавання;

- надати до регіонального відділення копію платіжного доручення про сплату орендної плати, пені та штрафу нарахованих до дати підписання акта приймання-передавання.

Відповідно до п. 3.5 Договору (в редакції договору про зміни №1 від 03.04.2008р.) сплата орендних платежів до державного бюджету проводиться щомісяця до 10 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В звязку з тим, що орендар не вчасно сплачував орендну плату за орендоване майно, в орендаря виникла заборгованість за період з квітня 2011р. по 12.05.2011р. в сумі 5584, 60 грн., а саме: 5544,70 грн. основного боргу та 39,90 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.09.2011р. у справі № 6/5009/5300/11 позовні вимоги РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пені за період з 13.11.2010р. по 12.05.2011р. в розмірі 39,90 грн. за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. задоволені частково, стягнуто заборгованість з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пеню за період з 11.05.2011р. по 12.05.2011р. в розмірі 3,86 грн. В частині стягнення пені за період з 13.11.2010р. по 10.05.2011р. - позов залишено без розгляду.

Зазначене рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

Згідно з п. 3.6. Договору, орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Отже свої зобовязання за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. та договором № 479/2275/д про розірвання договору оренди № 2275/д від 16.07.2007р. відповідач належним чином не виконав.

Тому, заборгованість відповідача перед позивачем у вигляді пені складає 36,69 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір № 2275/д від 16.07.2007р. оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства регіональний торгово-сервісний центр сільгоспмашин “Агротехпостач”.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.09.2011р. у справі № 6/5009/5300/11 позовні вимоги РВ ФДМУ по Запорізькій області до ПП ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пені за період з 13.11.2010р. по 12.05.2011р. в розмірі 39,90 грн. за договором оренди № 2275/д від 16.07.2007р. задоволені частково та стягнуто з відповідача заборгованість з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. та пеню за період з 11.05.2011р. по 12.05.2011р. в розмірі 3,86 грн. В частині стягнення пені за період з 13.11.2010р. по 10.05.2011р. - позов залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, факт заборгованості відповідача з орендної плати за період квітень-травень 2011р. в розмірі 5544,70 грн. не доводиться знову при розгляді справи № 3/5009/6112/11.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3.6 договору № 2275/д від 16.07.2007р., орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, на який нараховується пеня від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 36,69 грн. за період з 13.11.2010р. по 10.05.2011р., оскільки це не суперечить п. 3.6 Договору та діючому законодавству.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача пені в 36,69 грн. підлягають задоволенню повністю.

Обґрунтованість нарахування пені підтверджується детальним розрахунком позивача (а.с.19) і відповідачем не спростована.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69032, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач Державний бюджет Ленінського району, 22080300, код ЄДРПОУ 34677103, Банк одержувача: УДК у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31111094700006) заборгованість пеню в сумі 36 (тридцять шість) грн. 69 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69032, АДРЕСА_1, індивідуальній ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 102 (сто дві) грн. 00 коп. держмита.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69032, АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 07.11.2011р.