Рішення № 19242560, 24.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.11 Справа № 15/177/10

Суддя Горохов І.С.

За позовом Приватного підприємства “Юнона”, 72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул.. Бронзоса, б. 41, кв. 17

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний”, 72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Радянська, 8

до відповідача 2 Колективного сільськогосподарського підприємства “Надія - 2008”, 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Вавилова 1

про стягнення 57502,48 грн.

Суддя Горохов І.С.

представники:

від позивача: ОСОБА_1., представник за дорученням №б/н від 01.06.2011

Притула І.І., директор, наказ №1 від 01.08.2002

від відповідача-1: ОСОБА_2., представник за дорученням №б/н від 12.01.2010

від відповідача-2: ОСОБА_3., представник за дорученням №б/н від 03.10.2011

Суть спору:

Розглянуто позовну заяву Приватного підприємства “Юнона” до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільний” та Колективного сільськогосподарського підприємства “Надія - 2008” про стягнення 52502,48 грн.

Ухвалою від 28.05.2010 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 16.06.2010. Провадження у справі зупинялося. Ухвалою господарського суду від 12.09.2011р. судом залучено до участі у справі в якості другого відповідача Колективне сільськогосподарське підприємство «Надія - 2008», розгляд справи розпочато заново. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 24.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на виконання договору поставки б/н від 20.06.2008 відповідачу-1 було поставлено продукцію на загальну суму 55897,95 грн. Відповідач отриману продукцію оплатив частково.

25.08.2011 та 24.10.2011 позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши як підставу позову отримання відповідачем-1 продукції на підставі накладних. Зазначив, що продукції було поставлено на загальну суму 55 897,95 грн. Відповідач-1 отриману продукцію оплатив частково на суму 6881,40 грн. Позивач просить стягнути з відповідача-1 суму основного боргу в розмірі 49 016,55 грн., а також 2169,72 грн. 3% річних та 6316,21 грн. суму інфляційних втрат.

Заявою від 22.08.2011р. позивач з урахуванням висновків, викладених у постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі №17/234д/10 від 13.07.2011р. просив стягнути з ТОВ «Вільний»суму основного боргу в розмірі 49016,55 грн., яка не сплачена та виникла внаслідок поставки товару на підставі накладних. Суд вважає, що вказаною заявою зменшено суму позову, а обставини про зміну підстави позову, виникли після розгляду спору про визнання договору поставки від 20.04.2008р. недійсним у справі №17/234д/10 та встановлено, що договір поставки від 20.04.2008р. та додаткова угода до нього на підставі яких позивач заявив позов є неукладеними, не впливають на наявність спору між сторонами щодо виниклої заборгованості за отриманий товар. Обставини, встановлені судами під час вирішення спору у справі №17/234д/10 також могли бути встановлені і під час вирішення даного спору при дослідженні обставин укладення договору поставки та додаткової угоди до нього. За таких обставин, судом прийнято заяву до розгляду з урахуванням вимог ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні позивачем уточнено вимоги в частині стягнення суми 3% річних та періоду нарахування просить стягнути з відповідача 1 суму 3% річних в розмірі 2169,72 грн. за період з 02.03.2010р. по 22.08.2011р.

Представники відповідачів заперечили проти клопотання позивача з підстав незрозумілості та безпідставності.

Вказані заперечення суд вважає безпідставними, оскільки позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а наведений розрахунок не є незрозумілим, оскільки позивачем уточнено період нарахування, що не було здійснено при поданні заяви про зменшення суми позовних вимог від 22.08.2011р.

Заява прийнята судом до розгляду з урахуванням вимог ст. 22 ГПК України.

Відповідач-1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Зазначає, що позивачем не доведені правові підстави вимагати від відповідача-1 відшкодування витрат за товар, який йому не поставлявся і відповідачем не отримувався. Крім того, вважає що у позивача відсутнє право вимагати оплати товару за накладною №101, оскільки на зазначеній накладній дата 26.06.2006 чорнильною пастою виправлена на 26.06.2008, що суперечить нормам чинного законодавства. Рахунок, виписаний до зазначеної накладної залишився без помарок з чіткою датою 26.06.2006. В такому разі позивачем пропущено строк позовної давності.

До суду від відповідача 2 за підписом голови КСП «Надія - 2008» Ганєв П.Ф. надійшла заява від 14.09.2011р. в якій зазначається про необхідність задоволення позову ПП «Юнона»до КСП «Надія - 2008», оскільки дійсно робітник ДП СП «Надія»ОСОБА_4 отримував товар за дорученням ТОВ «Вільний» сума для кінцевого споживача ДП СП «Надія»взаємовідносини між ДП СП «Надія»та ТОВ «Вільний»складалися на підставі договору про сумісну діяльність від 13.04.2007р. До заяви додано Довідку АБ №370059 від 06.09.2011р. Відділу статистики у Приморському районі Головного управління статистики у Запорізькій області в якій зазначено, що керівником КСП «Надія - 2008»є Ганєв П.Ф.

29.09.2011р. від відповідача 2 за підписом голови КСП «Надія 2008»Тугамбєєв І.А. надійшла заява з проханням не приймати визнання КСП «Надія 2008»позовну заяву ПП «Юнона», викладені у відзиві від 16.09.2001р. по справі №15/177/10, оскільки Ганєв П.Ф. без відповідних доказів та без належних повноважень, з використанням печатки КСП «Надія 2008 №2»визнав від імені КСП «Надія 2008»позов «Юнона»про стягнення коштів нібито за поставлений товар. До заяви додано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 28.09.2001р. в якій зазначено, що керівником КСП «Надія - 2008»є Тугамбєєв Ігор Анатолійович.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що підприємством товар за накладними не отримувався, зобовязання з оплати відсутні.

Також заявив клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки Запорізьким окружним адміністративним судом розглядається справа №2а-0870/8339/11 за адміністративним позовом КСП «Надія 2008»до Державного реєстратора Приморської РДА Запорізької області про визнання незаконним та скасування державної реєстрації припинення ДП «СП «Надія», оскільки дані справи є повязаними внаслідок можливого поновлення в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, державну реєстрацію Державного підприємства «Сільськогосподарського підприємства «Надія», яке самостійно може захищати власні права та інтереси під час розгляду справи №15/177/10. Враховуючи внесення реєстратором до Державного реєстру відомостей про припинення ДП «СП «Надія»та занесення відомостей про правонаступника КСП «Надія - 2008»судом ухвалою від 12.09.2011р. було залучено до участі в даній справі в якості другого відповідача КСП «Надія - 2008».

Представник відповідача 1 також надав заяву про зупинення провадження у справі з підстав викладених в заяві відповідача 2.

Заявлені клопотання про зупинення провадження у справі судом відхилені як безпідставні, внаслідок обставин встановлених судом під час вирішення даного спору та наведених в мотивувальній частині даного рішення.

На неодноразові зобовязання відповідача 1 та спочатку ДП «СП «Надія», а в подальшому КСП «Надія - 2008»надати всі документи, які свідчать про вчинення господарських операцій з поставки та оплати товару, які склались між сторонами у справі, відповідачами так і не були виконані вимоги суду з надання витребуваних документів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, які надані сторона у справі з урахуванням вимог ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

На виконання договору поставки б/н від 20.06.2008р. та додаткової угоди до нього Приватним підприємством «Юнона», Запорізька область, м Мелітополь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», Запорізька область, Приморський район с. Інзівка в період часу з 26.06.2008р. по 09.10.2008р. здійснено поставку продукції технічного призначення на загальну суму 55897,95 грн. Як зазначив позивач отримання відповідачем товару підтверджується наданими до матеріалів справи довіреністю б/н від 20.06.2008р., додатковою угодою б/н від 20.06.2008р., видатковими накладними №101 від 26.06.2008, №125 від 29.07.2008, №113 від 14.07.2008, №161 від 05.09.2008, №145 від 14.08.2008, №191 від 09.10.2008, №166 від 10.09.2008, №183 від 01.10.2008 на суму 55897,95 грн.

Відповідно до п. 5 договору розрахунок за отриманий товар повинен бути проведений в 15-денний термін з моменту одержання товару на підставі виставлених рахунків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2010р. провадження у справі №15/177/10 було зупинено до вирішення по суті справи №17/234д/10 за позовом ТОВ «Вільний»до ПП «Юнона», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП «СП «Надія»про визнання недійсним договору б/н від 20.06.2008р. та додаткової угоди до договору від 20.06.2008р. та набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2011р. у справі №17/234д/10 в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору поставки від 20.06.2008р. та додаткової угоди до договору поставки від 20.06.2008р. відмовлено. В частині позовних вимог про визнання недійсними довіреності на отримання матеріальних цінностей з накладними та рахунками провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2011р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний»с. Інзівка Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2011р. у справі №17/234д/10 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2011р. у справі №17/234д/10 без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне: «Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Юнона»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільний» 20.06.2008р. підписали договір поставки, за умовами п.1.1. якого відповідач зобовязувався продати, а позивач прийняти й оплатити продукцію (товар), найменування, кількісні та якісні характеристики якої вказуються у складських та податкових накладних, що додаються до договору і є його невідємними частинами (далі-договір).

За умовами п.4.1. договору, ціна товару та її складові визначаються у супровідних документах.

Відповідно до п.4.2. договору, загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставленого товару, згідно супровідним документам, додаваємих до договору та які є його невідємною частиною.

До договору, що оспорюється позивачем, сторони також підписали додаткову угоду, яка також оспорюється позивачем.

За своєю правовою природою оспарюваємий договір є договором поставки.

Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Судова колегія відзначає, що до матеріалів справи сторонами не надано доказів досягнення ними істотних умов при укладанні оспарюваємого договору, зокрема, щодо найменування товару, його кількості, якості та вартості.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, про які обумовлено у п. 1.1., 4.1., 4.2. оспарюваємого договору.

За таких обставин судова колегія визнає оспарюваємий договір неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Відтак, оспарюваєма додаткова угода до договору, яка є його невідємною частиною, не може також вважатись укладеною.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги у частині визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними є безпідставними та такими, що до задоволення не підлягають».

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обовязків.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами, тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

Зі змісту ст. 207 Цивільного кодексу України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Позивачем було поставлено продукцію відповідачу 1 за видатковими накладними №101 від 26.06.2008, №125 від 29.07.2008, №113 від 14.07.2008, №161 від 05.09.2008, №145 від 14.08.2008, №191 від 09.10.2008, №166 від 10.09.2008, №183 від 01.10.2008 на загальну суму 55897,95 грн.

У видаткових накладних одержувачем товару зазначено: ТОВ «Вільний»Приморський р-н, а також містяться печатки ПП «Юнона»та ДП «СП «Надія»з підписом від останнього ОСОБА_4

Підпис ОСОБА_4 та печатка на видаткових накладних міститься внаслідок того, що за додатковою угодою до договору б/н від 20.06.2008р. який визнано як неукладений, за додатковою угодою було визначено, що товар відпускаємий ПП «Юнона»по накладним для ТОВ «Вільнй»може отримувати головний інженер ДП «СП «Надія»Кравченко К.К. як повноважний представник ДП «СП «Надія»на підставі договору про сумісну діяльність від 13.04.2007р. між ТОВ «Вільний»та ДП «СП «Надія». Товар отримувався на підставі довіреності від 20.06.2008р., яка видана ОСОБА_4 на підставі договору поставки від 20.06.2008р. Довіреність була додатком до договору поставки від 20.06.2008р.

Позивачем відповідачу виставлялись рахунки на оплату за отриманий товар, а саме: №26/06 від 26.06.2006р. на суму 13945,92 грн. з підписом про отримання 26.06.2008р.; №14/07 від 14.07.2008р. на суму 18855,60 грн.; №29/07 від 29.07.2008р. на суму 1324,80 грн.; рахунок №14/08 від 14.08.2008р. на суму 14650,74 грн.; №05/09 від 05.09.2008р. на суму 2701,97 грн.; №10/09 від 10.09.2008р. на суму 1244,40 грн.; №01/10 від 01.10.2008р. на суму 2678,62 грн.; №09/10 від 09.10.2008р. на суму 495,90 грн.

Господарські операції з поставок товару відображені в податкових накладних №101 від 26.06.2008р. на суму 13945,92 грн. щодо поставки відносно якої представник відповідача стверджує, що її було здійснено 26.06.2006р., №113 від 14.07.2008р. на суму 18855,60 грн.; №125 від 29.07.2008р. на суму 1324,80 грн., №145 від 14.08.2008р. на суму 14650,74 грн.; №161 від 05.09.2008р. на суму 2701,97 грн.; №166 від 10.09.2008р. на суму 1244,40 грн.; №183 від 01.10.2008р. на суму 2678,62 грн.; №191 від 09.10.2008р. на уму 495,90 грн. У податкових накладних покупцем товару визначено ТОВ «Вільний»с. Інзівка, Приморський район, Запорізька область. Вказані податкові накладні відображені в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та в яких зазначено, що товар отримано ТОВ «Вільний»для ДП СП «Надія».

ТОВ «Вільний»було здійснено часткову оплату отриманого товару в розмірі 1244,40 грн. 17.09.2008р. призначення платежу - перераховано за запчастини згідно рахунку №10/9 від 10.09.2008р. Також 20.06.2008р. відповідачем 1 було здійснено часткову оплату за отриманий товар в розмірі 5637,00 грн. Всього на суму 6881,40 грн. Такими діями відповідачем 1 підтверджено отримання товару в рамках договору постачання від 22.06.2008р. відносно якого в подальшому було встановлено його не укладення.

За викладених вище обставин та вимог чинного законодавства України суд вважає, що між сторонами у справі склались господарські відносини правочин з поставки товару.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача 1 було надіслано лист вимогу вих. №9 від 01.03.2010р. з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 69815,52 грн. у т. ч. сума основного боргу в розмірі 49016,55 грн., штраф 4901,65 грн., пеня в розмірі 15897,32 грн. Лист вимогу отримано відповідачем 1 - 02.03.2010р. про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №288106, опис вкладення, фіскальний чек від 01.03.2010р. №9561.

Доказів надання відповіді на лист вимогу не надано.

Посилання відповідача 1 на пропуск строку позовної давності для стягнення коштів за отриманий товар по видатковій накладній №101 від 26.06.2006р. на суму 13945,92 грн. з урахуванням виправлень з дати 26.06.2006р. на 26.06.2008р. суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Так дійсно вимогами п. 4.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. встановлено, що у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються.

Однак у видатковій накладній №101 здійснено виправлення року з 2006р. на 2008р. В рахунку №26/06 від 26.06.2006р. який виставлено відповідачу 1 для оплати отриманого товару на суму 13945,92 грн. датою отримання рахунку зазначено 26.06.2008р. Податкову накладну №101, яка відображає господарську операцію з поставки товару на суму 13945,92 грн. виписано 26.06.2008р. В реєстрі отриманих та виданих податкових накладних ПП «Юнона»за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р. в рядку 19 зареєстровано податкову накладну від 26.06.2008р. №101 з відображення операції з постачання товару ТОВ «Вільний»для ДП «СП «Надія»на суму 13945,92 грн.

Не зважаючи на виправлення здійснені у видатковій накладній №101 стосовно року видачі суд вважає, що здійснення поставки саме в 2008 році, а не у 2006 р., як наполягає відповідач 1, підтверджено іншими документами, окрім самої видаткової накладної.

За таких обставин підстави для застосування строку позовної давності для поставки за вказаною видатковою накладною відсутні, позивачем подано позов в межах три річного строку позовної давності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Оскільки відповідачем поставлений товар оплачений не в повному обсязі, то у позивача виникло право вимагати оплати товару.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 49016,551 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також за несвоєчасне виконання своїх зобовязань відповідачеві за період з березня 2010 року по липень 2011 року нараховано інфляційні збитки в розмірі 6316,21 грн. та 3% річних в розмірі 2169,72 грн. за період з 02.03.2010р. по 22.08.2011р.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи отримання претензії відповідачем 1 02.03.2011р. та не визначення в ній строку для перерахування заборгованості вірним періодом для нарахування суми 3% річних суд вважає з 09.03.2010р. по 22.08.2011р. з урахуванням наданого уточненого розрахунку.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що стягненню підлягають сума втрат від інфляційних процесів в розмірі 4884,85 грн. за період з березня 2010р. по липень 2011р. та 3% річних в розмірі 2139,27 грн. за період з 09.03.2010р. по 22.08.2011р.

Доводи наведені відповідачем 1 в обґрунтування заперечень проти позову, суд вважає безпідставними в силу викладеного.

Оскільки наданими до матеріалів справи документами підтверджується отримання товару відповідачем 1 та виникнення зобовязань з оплати за отриманий товар саме у відповідача 1, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги за рахунок відповідача 1, в задоволені позову до відповідача 2 відмовити внаслідок недоведеності виникнення зобовязання з оплати за отриманий товар.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за рахунок відповідача-1 ТОВ «Вільний», в позові до КСП «Надія - 2008»необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача 1 пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Юнона», Запорізька область, м. Мелітополь задовольнити частково за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», 72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільний», 72142, Запорізька область, Приморський район, с. Інзівка, вул. Радянська 8 код ЄДРПОУ 31467717 на користь Приватного підприємства «Юнона», 72309, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Бронзоса, б. 41, кв. 17 код ЄДРПОУ 23290041 суму основного боргу в розмірі 49 016,55 грн., 4884,85 грн. збитків від інфляції, 2139,27 грн. 3% річних, 560,40 грн. державного мита, 230 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову, а також в позові до Колективного сільськогосподарського підприємства «Надія 2008», Запорізька область, м. Приморськ відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 31.10.2011р.