Вирок № 19237552, 22.07.2011, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 1-140/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2011 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

в складі головуючого: судді Кульбаби А.В.,

при секретарі: Білоус Г.В.,

з участю прокурора: Олійника Р.В.,

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ярмолинці кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя м. Хмельницького: зареєстрований по АДРЕСА_1 проживає по АДРЕСА_2, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, одруженого, працював завідуючим відділенням № 5 Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1, депутатом не являється, раніше не судимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 обіймаючи посаду завідуючого відділенням № 5 Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1, будучи службовою особою, наділеною повноваженнями видавати офіційні документи про перебування осіб на лікуванні у відділенні, приймати рішення про прийом на стаціонарне лікування та виписку осіб, отримав у ОСОБА_4 хабар за видачу документів, необхідних для отримання пенсії її хворої матері, ОСОБА_5 та продовження її лікування в умовах стаціонару при наступних обставинах.

5 січня 2011 року в обідню пору ОСОБА_4 разом зі своєю тіткою, ОСОБА_6 під час відвідування хворої матері ОСОБА_5, перебуваючи у відділенні № 5, що знаходиться в с. Скаржниці Ярмолинецького району, зустріла завідуючого цього відділення лікарні ОСОБА_3. Вони зайшли до нього в ординаторську, щоб лікар дав довідку направлення на медико-соціальну експертну комісію (МСЕК).

Так, в процесі розмови в кабінеті (ординаторській) між ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_4 та ОСОБА_6 чи не хочуть вони влаштувати хвору ОСОБА_5 в будинок-інтернат, на що останні відмовились. ОСОБА_4 та ОСОБА_6. почали просити ОСОБА_3., щоб він не відправляв ОСОБА_5 в інтернат. У звязку з цим ОСОБА_4 та ОСОБА_6. просили підсудного, щоб ОСОБА_5 залишилась на лікуванні в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні № 1 та запропонували підсудному, що вони можуть залишити певну суму грошових коштів на лікарню. Також в процесі розмови підсудний повідомив, що закінчився термін дії довідки МСЕК про інвалідність ОСОБА_5 і сказав про необхідність її відновлення. ОСОБА_3 погодився на їх пропозицію залишити хвору на лікуванні у відділенні № 5 Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 і сказав, що через 1 місяць довідка МСЕК прийде в Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі.

17 січня 2011 року лікувально-консультативна комісія (ЛКК), головою якої є ОСОБА_3 видала направлення на МСЕК хворій ОСОБА_4

Після цього в січні та лютому 2011 року ОСОБА_3 двічі телефонував до тітки ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та повідомив, що документи про інвалідність хворої ОСОБА_5 він направив до Управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі та поцікавився, чи отримала ОСОБА_4

Далі, 19 квітня 2011 року при черговому відвідуванні хворої матері, біля 13 години, ОСОБА_4, знаходячись в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні № 1, зустрілась із завідуючим відділенням № 5 ОСОБА_3, який покликав її у свій кабінет та поцікавився тим, чи отримала ОСОБА_4 пенсію матері. Почувши у відповідь, що остання отримала пенсію в сумі 8675 грн., ОСОБА_3 запитав у ОСОБА_4, яку частину пенсіїї вона бере собі, а яку віддає на відділення. При цьому вони спільно домовились, що ОСОБА_4 перерахує половину пенсії (50 відсотків) на відділення та на рахунок хворої матері ОСОБА_5 Після цього підсудний покликав старшу медсестру відділення ОСОБА_8, якій сказав написати свою домашню адресу, щоб ОСОБА_4 змогла перерахувати грошові кошти в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень).

20 квітня 2011 року близько 15 години ОСОБА_4 зателефонувала до завідуючого відділенням № 5 ОСОБА_3. та повідомила, що не може передати гроші, оскільки їй терміново необхідно їхати на навчання в м. Київ та повідомила, що перебуває на залізничному вокзалі в м. Хмельницькому. У відповідь ОСОБА_3 сказав, щоб вона зачекала його приїзду. Через 20-30 хвилин на залізничний вокзал м. Хмельницького приїхав ОСОБА_3, де при зустрічі з ОСОБА_4 в приміщенні залізничного вокалу станції Хмельницький по вул. Проскурівській, 92, в залі очікування, що знаходиться з правої сторони від центрального входу у вокзал, отримав від неї хабар в сумі 4000 грн., який, не перераховуючи, положив у внутрішню ліву кишеню своєї куртки та направився до виходу з вокзалу.

Виходячи з приміщення залізничного вокзалу станції Хмельницький ОСОБА_3. було затримано співробітниками Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області «на гарячому»з хабаром в розмірі 4000 грн., які вилучені з лівої внутрішньої кишені його куртки.

Таким чином, ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 хабар за видачу направлення на Хмельницьку міжрайонну психоневрологічну медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) від 17 січня 2011 року, на підставі якого МСЕК продовжила групу інвалідності ОСОБА_5, а також за продовження лікування ОСОБА_5 в умовах стаціонару відділення № 5 Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину визнав частково, показав, що дійсно він отримав від ОСОБА_4 хабар в сумі 4000 грн. за продовження лікування її матері, однак грошові кошти мали спрямовуватись на потреби відділення та самої хворої. Грошові кошти у ОСОБА_4 він не вимагав. ОСОБА_5 він почав лікувати у вересні 2010 року. Так, на початку січня 2011 року між ним і ОСОБА_4 та її двоюрідною тіткою ОСОБА_6 відбулася розмова з приводу хворої ОСОБА_5 Він повідомив родичам, що ОСОБА_5 виписати неможливо і вона буде перебувати у відділенні необмежений термін та запропонував їм перевести хвору в будинок-інтернат, адже у відділенні обмежена кількість ліжко-місць, і з їхнього відділення 5-8 хворих направляють в інтернат. Але вони не захотіли направляти ОСОБА_5 в будинок-інтернат, оскільки хотіли, щоб за хворою був достатній догляд. Вони сказали, що можуть залишити певну суму коштів на лікарню. Це була їхня ініціатива. Також він повідомив, що потрібно продовжити групу інвалідності хворої ОСОБА_5, оскільки сплинув термін дії довідки МСЕК. При цьому, доказів того, що хвора не отримуала пенсію, в нього не було. Після їхньої розмови через декілька днів лікувально-консультатаційна комісія (ЛКК), головою якої він є, видала направлення на МСЕК хворій ОСОБА_5

Через деякий час він зателефонував до тітки ОСОБА_4 ОСОБА_6 та цікавився чи надійшла довідка МСЕК до пенсійного фонду та чи отримала ОСОБА_4 пенсію матері. Будь-якої розмови про грошові кошти при цьому не було.

19 квітня 2011 року до нього в кабінет прийшла ОСОБА_4 і сказала, що привезла гроші для мами на відділення. Він запитав у неї, яку суму коштів вона може дати на відділення. ОСОБА_4 відповіла, щоб вирішував підсудний. Він вирішив, щоб остання віддала на відділення 50 відсотків маминої пенсії. 20 квітня 2011 року він запропонував ОСОБА_4 особисто отримати гроші, і на залізничному вокзалі в м. Хмельницькому отримав від неї 4000 грн., при цьому сказавши, що кошти підуть на відділення. Грошові кошти положив у внутрішню кишеню куртки. Також підсудний повідомив суду, що мав можливість продовжити лікування хворої ОСОБА_5 При цьому, ОСОБА_5 могла бути переведена в інтернат лише за згодою доньки і висновку ЛКК. Рішення про виписку з відділення приймає він особисто.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що 5 січня 2011 року вона разом з тіткою ОСОБА_7 приїхали в ХОПЛ № 1 в 5-те відділення провідати хвору маму. Після цього зайшли до лікаря, ОСОБА_3., щоб останній дав довідку для призначення пенсії. Лікар сказав, що маму необхідно направити в інтернат, Вони почали просити його, щоб він не відправляв хвору ОСОБА_5 в будинок-інтернат, і запропонували йому, щоб грошові кошти йшли з пенсії на потреби лікарні. У відповідь ОСОБА_3 повідомив, що через місяць довідка МСЕК прийде у відділ соціального забезпечення. Потім вона поїхала додому. Пенсія матері за 2010 рік прийшла в березні 2011 року в сумі 8675 грн. Грошові кошти вона зняла і положила на карточку. До 19 квітня 2011 року до її тітки зателефонував підсудний і сказав, що передав довідку. 19 квітня 2011 року вона зустрілася з підсудним в ординаторській. Він запитав в неї, яка має бути сума на лікарню, та сказав 50 на 50, тобто біля 4330 грн. 20 квітня 2011 року грошові кошти в сумі 4000 грн. вона передала ОСОБА_3 на залізничному вокзалі м. Хмельницького. Також зазначила, що залишити маму лікувати це була пропозиція її та її тітки. Вони перші розпочали розмову з цього приводу з лікарем, який погодився на їх пропозицію. Щоб отримати пенсію, вона розписувалась за маму. Грошові кошти вона передавала на лікарню. Гроші давала за те, щоб мама залишилась в лікарні. Також свідок повідомила, що зрозуміла, що це хабар (незаконна винагорода), коли звернулася із заявою до міліції.

Крім показань підсудного ОСОБА_3. та свідка ОСОБА_4, вина підсудного в отриманні хабара також підтверджується показаннями свідків.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 19 квітня 2011 року її покликав завідуючий відділенням ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_4 хоче для відділення перерахувати грошові кошти. Сказав, щоб ОСОБА_4 перерахувала їй гроші. Лікар сказав, що сума має бути 4000 грн.

Свідок ОСОБА_9. пояснила, що 20 квітня 2011 року вона була на чергуванні, до неї біля 16 години підійшла ОСОБА_8 та повідомила, що ОСОБА_4 має привезти гроші на відділення.

Свідок ОСОБА_10., заступник головного лікаря ХОПЛ № 1, показала, що ОСОБА_5 знаходиться на лікуванні в ХОПЛ № 1 з 2000 року. Завідуючий відділенням не має права отримувати гроші. ОСОБА_5 за період з 2009 по 2010 роки не виписувалась. Питання поміщення хворої в інтернат піднімає лікуючий лікар та завідуючий відділенням. Зазначене поміщення особи в будинок-інтернат має бути погоджене з нею. При розмові з ОСОБА_3, останній повідомив їй, що пропустив термін направлення хворої ОСОБА_5 на МСЕК. Також повідомила, що ОСОБА_3 не міг самостійно направити хвору в інтернат та виписати з лікарні.

З показань свідка ОСОБА_6 які оголошені судом, вбачається, що на початку січня 2011 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відбулася розмова з приводу переведення її двоюрідної сестри ОСОБА_5, в інтернат. Вона та ОСОБА_5 почали просити лікаря, щоб він залишив хвору в лікарні. На їх прохання лікар сказав, що постарається зробити все, що зможе, при цьому мова про гроші не велась. Після цього до неї двічі телефонував ОСОБА_3 і повідомив, що провів хвору ОСОБА_5 через комісію, а документи надіслав в пенсійний фонд м. Красилова, та поцікавився, чи ОСОБА_4 отримала пенсію. Їй невідомо чи вимагав ОСОБА_3 у ОСОБА_4 гроші.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які були понятими при складанні акту огляду та перерахування коштів та їх помітки 20.04.2011р. та при складанні протоколу огляду вилучених грошових купюр 20.04.2011р., підтвердили факт одержання підсудним грошових коштів 20 квітня 2011 року. При цьому свідок ОСОБА_9 повідомив, що при затриманні ОСОБА_3 сказав, що грошові кошти йому передала жінка на утримання матері.

Вина підсудного в отриманні хабара підтверджується також:

-висновком почеркознавчої експертизи від 10.06.2011р., згідно якої на листку для нотаток номера телефонів та запис «ОСОБА_3», який добровільно виданий ОСОБА_4, виконаний ОСОБА_3 (том № 1, а.с. 149-151);

-актом огляду, перерахунку та помітки грошових коштів від 20 квітня 2011 року (том № 1, а.с. 15-32);

-протоколом огляду вилучених грошових купюр від 20 квітня 2011 року (том № 1, а.с. 30-32);

-протоколом огляду та вилучення від 22 квітня 2011 року (том № 1 а.с. 35);

-протоколом огляду грошових купюр від 15 червня 2011 року (том. № 1, а.с. 39-40);

-протоколом огляду, перегляду та прослуховування компакт-дисків від 14 червня 2011 року (том. № 1, а.с. 50-58), перевірених судом;

-копією наказу по ХОПЛ № 1 від 2 лютого 2011 року (том. 1, а.с. 67);

-посадовою інструкцією завідувача відділенням стаціонару Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1 ОСОБА_3. (том № 1 а.с. 87-91);

-актом ревізії КРУ від 6 червня 2011 року (том. № 1, а.с. 104-109);

-довідкою Управління охорони здоровя Хмельницької обласної державної адміністрації від 14 червня 2011 року (том. № 1, а.с. 157-158);

-копією направлення на МСЕК хворої ОСОБА_5 від 17 січня 2011 року (том № 1, а.с. 161);

-роздруківкою телефонних зєднань ТОВ «Астеліт»від 30 травня 2011 року (том № 2, а.с. 5-23);

-речовими доказами по справі: компакт-диском до протоколу огляду та вилучення від 20.04.2011р. (том № 1. а.с. 33), двома листками для нотаток (том № 1, а.с. 36-37), грошовими коштами в сумі 4000 грн. (том № 1, а.с. 41-42), курткою, вилученою у ОСОБА_3. (том № 1, а.с. 45-46), двома компакт-дисками (том № 1, а.с. 59).

Доводи підсудного ОСОБА_3. про те, що він грошові кошти отримував не для себе особисто, а для потреб відділення № 5 та хворої ОСОБА_5, спростовуються його ж показаннями, що він особисто вирішив отримати зазначені кошти на залізничному вокзалі м. Хмельницького та при отриманні грошей будь-яких розписок не писав, показаннями свідка ОСОБА_5, яка пропонувала перерахувати гроші на відділення, показаннями свідка ОСОБА_8. та ОСОБА_9., з яких вбачається, що будь-яких перешкод для перерахування коштів на потреби відділення чи лікарні у ОСОБА_5 не було. Також показання підсудного в цій частині спростовуються показаннями свідків головного бухгалтера ХОПЛ № 1 ОСОБА_9. та головного лікаря ХОПЛ № 1 ОСОБА_10 які оголошені судом, про те, що кошти за платні послуги та благодійні внески мають оприбутковуватись тільки через касу лікарні або безпосередньо на її розрахунковий рахунок (а.с. 63-65, 67-68 том № 2); копією витягу з Наказу № м82-В по ХОПЛ № 1 від 02.02.2011р. (а.с. 67, том № 1).

Твердження захисту про недопустимість доказів: акта огляду, перерахунку та помітки грошових коштів від 20 квітня 2011 року (том № № 1, а.с. 15-32), протоколу огляду вилучених грошових купюр від 20 квітня 2011 року (том № 1, а.с. 30-32); протоколу огляду та вилучення від 22 квітня 2011 року (том № 1 а.с. 35) тощо - спростовується листом Прокуратури Хмельницької області від 16.06.2011р. про те, що оперативно-розшукова справа стосовно ОСОБА_3 заведена 13.04.2011р. мотивовано і на законних підставах. Оперативно технічні заходи в ОРС проводились на підставі постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 14.04.2011р. № 504т. Отже, згідно ст. ст. 65, 82, 85 КПК України зазначені фактичні дані є належними та допустимими доказами в кримінальній справі.

Разом з тим, під час судового слідства не знайшла свого підтвердження наявність в діях підсудного ОСОБА_3 кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 368 КК України як вимагання хабара. Відповідно до ч. 2 ст. 368 КК України (примітка 4.) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара, яке поєднане з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав чи законних інтересів. Зокрема, в обвинувальних документах органи досудового слідства не зазначили, в чому ж конкретно виразилась така погроза вчинення або не вчинення дій або створення умов з боку ОСОБА_3 спрямованих на заподіяння шкоди саме правам та законним інтересам ОСОБА_4, та які саме права та законні інтереси ОСОБА_4 посягав підсудний, вимагаючи хабар. Так, в заяві ОСОБА_4 про вчинення злочину (а.с. 8 том № 1) відсутні відомості про погрози з боку ОСОБА_3. в разі непередачі ОСОБА_4 йому коштів, чи створення ним таких умов, направлених на заподіяння шкоди правам чи законним інтересам останньої. Про відсутність кваліфікуючої ознаки як вимагання хабара, свідчить також та обставина, що в ході розслідування кримінальної справи органом досудового слідства, з чим погодився і прокурор, ОСОБА_4 не була визнана потерпілою, у звязку з чим твердження органу досудового слідства, що ОСОБА_4 були створені умови, за яких вона змушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, не відповідають фактичним обставинам справи.

До того ж, обвинувачуючи підсудного в тому, що останній «в лютому 2011 року зателефонував до тітки ОСОБА_4 ОСОБА_6 та поставив вимогу привезти йому пенсію хворої ОСОБА_4…», орган досудового слідстав не навів жодного доказу. Натомість, свідок ОСОБА_6., показання якої оголошені судом (том № 2, а.с. 73), повідомила, що «…після цього до неї двічі телефонував ОСОБА_3 і повідомив, що провів хвору ОСОБА_5 через комісію, а документи надіслав в пенсійний фонд м. Красилова, та поцікавився, чи ОСОБА_4 отримала пенсію. Їй невідомо чи вимагав ОСОБА_3 у ОСОБА_4 гроші». Зазначені показання ОСОБА_6. в суді підтвердив підсудний ОСОБА_3, який показав, що будь-яких грошей він не вимагав і в розмові з ОСОБА_6 по телефону не ставив вимогу привозити йому кошти, тому в суду немає підстав ставити під сумнів показання двоюрідної тітки ОСОБА_4 ОСОБА_6.

Крім цього, про відсутність вимагання хабара з боку підсудного свідчать також послідовні показання свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, яка зазначила, що залишити маму лікувати це була пропозиція її та її тітки. Вони перші розпочали розмову з цього приводу з лікарем, який погодився на їх пропозицію. Про будь-які погрози з боку ОСОБА_3. про вчинення або не вчинення дій, спрямованих на заподіяння шкоди її правам та законним інтересам свідок ОСОБА_4 під час судового слідства не повідомила. Не здобуті такі докази і судом.

Водночас, під час судового слідства не здобуто жодних доказів, які б свідчили про створення ОСОБА_3 умов, за яких свідок ОСОБА_4 змушена була дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав чи законних інтересів. Так, судом в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_4 не на законних підставах отримувала пенсію своєї хворої матері ОСОБА_5 Сама ОСОБА_4 підтвердила, що, не будучи опікуном ОСОБА_5 та не маючи довіреності на одержання пенсії, вона в поштовому відділенні розписувалась за свою матір, щоб отримати пенсію. В матеріалах справи відсутні докази того, що свідок ОСОБА_4 є опікуном своєї хворої матері ОСОБА_5 і на законних підставах отримує її пенсію. Ця фактична обставина також підтверджується протоколом огляду, перегляду та прослуховування компакт-дисків від 14 червня 2011 року (том. № 1, а.с. 53), перевірених судом. Таким чином, в даному випадку відсутнє вимагання хабара з боку підсудного, оскільки свідок ОСОБА_4 давала хабар з метою запобігти порушенню своїх незаконних інтересів, щоб і в подальшому не на законних підставах отримувати пенсію хворої матері ОСОБА_5. Окрім цього, в судовому засіданні не здобуто доказів того, що перебування хворої ОСОБА_5 в будинку-інтернаті суперечило б її правам та законним інтересам, а також те, що умови перебування (лікування, догляд тощо) в інтернаті гірші за умови в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні № 1.

Також твердження органу досудового слідства про те, що ОСОБА_3 мав право особисто вирішувати питання переведення хворої ОСОБА_4 в інтернат спростовується показаннями самого підсудного, який показав, що ОСОБА_5 могла бути переведена в інтернат лише за згодою доньки (родичів) та ЛКК (лікувально-консультатаційної комісії), показаннями свідка заступника головного лікаря ХОПЛ № 1 ОСОБА_10., яка пояснила, що ОСОБА_3 не міг самостійно направити хвору в інтернат. Інших доказів під час судового слідства не здобуто.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_14 (хлопця ОСОБА_4) та ОСОБА_15 (батька ОСОБА_16) про те, що зі слів ОСОБА_4 лікар вимагав в неї грошові кошти, адже їх показання в цій частині є неконкретними і вони в суді не змогли детально пояснити обставин вимагання. Крім цього, вони не були очевидцями розмов між підсудним та ОСОБА_4, а інформація їм стала відома лише зі слів ОСОБА_4. Також суд критично оцінює показання брата ОСОБА_4 ОСОБА_4, оголошених судом, про вимагання підсудним грошових коштів у свідка ОСОБА_4, оскільки він є близьким родичем ОСОБА_4 і будь-які деталі вимагання йому не відомі, а інформація йому відома також зі слів ОСОБА_4

Таким чином, в судовому засіданні не здобуто будь-яких належних і допустимих доказів того, що підсудний вимагав хабар за направлення на МСЕК, на підставі якого ОСОБА_5 продовжать групу інвалідності і вона зможе отримати пенсію, та те, що підсудний попередив ОСОБА_4, що у разі відмови дати хабар, збере лікувально-консультативну комісію, головою якої він є, на якій буде прийнято рішення про перевід матері ОСОБА_4 в інтернатний заклад.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких підстав дії ОСОБА_3 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара, будь-якої дії з використанням службового становища.

Суд призначає покарання підсудному відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Злочин, вчинений підсудним, є злочином середньої тяжкості (ч. 3 ст. 12 КК України). ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю роботи та проживання характеризується з позитивної сторони, хворіє на гіпертонічну хворобу 2 ст. з періодичними кризами, до затримання активно займався громадською (благодійною) діяльністю.

Підсудний свою вину у вчиненому злочині визнав частково. Обставиною, яка помякшує покарання підсудного, згідно вимог ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнає наявність на утриманні підсудного непрацездатного батька. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 368 КК України з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків.

Проте, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, те, що підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні непрацездатного батька, позитивні характеристики, відсутність обставин, які обтяжують його покарання а також, враховуючи клопотання адміністрації та профспілкового комітету Хмельницької обласної психіатричної лікарні № 1, Хмельницького благодійного фонду «Хесед-Бешт», суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, тому підсудного необхідно звільнити від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.

У звязку з тим, що санкція ч. 1 ст. 368 КК України не передбачає такого виду додаткового покарання як конфіскація майна, тому за вказаних обставин необхідно зняти арешт, накладений постановою прокурора Ярмолинецького району від 1 червня 2011 року на квартиру АДРЕСА_3, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Долю речових доказів вирішити згідно вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих обовязків на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, та встановити іспитовий строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 змінити із взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його негайно з-під варти в залі судового засідання.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_4 яка належить на праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі за проведення почеркознавчої експертизи на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Хмельницькій області в розмірі 619, 20 грн. Одержувач платежу НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області, розрахунковий рахунок № 31258272210321, МФО 815013, код № 25575309 «за дослідження».

Речові докази:

1) Компакт-диск до протоколу огляду та вилучення від 20 квітня 2011 року (том № 1 а.с. 33), два листки для нотаток (том № 1 а.с. 36-37), два компакт-диски (том № 1 а.с. 59), які зберігаються в матеріалах кримінальної справи, - зберігати при кримінальній справі.

2) Грошові кошти в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень), які передані на зберігання в бухгалтерію Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, повернути ОСОБА_4 ОСОБА_4 Анатоліївні.

3) Куртку, вилучену у ОСОБА_3. 20 квітня 2011 року, яка передана за зберігання в камеру речових доказів Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області, - повернути ОСОБА_3.

На вирок може бути подано апеляцію в Апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Ярмолинецького районного суду А.В. Кульбаба