Постанова № 19234956, 14.11.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2011 № 10/047-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів:

при секретарі:

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 14.11.2011,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 (дата підписання 18.05.2011),

у справі№ 10/047-11 (суддя Привалов А.І.)

за позовомДочірнього підприємства «Полісінтез»

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 115605, 90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Полісінтез» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 115605, 90 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.05.2011 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Полісінтез» 84758, 46 грн. заборгованості, 24918, 99 грн. інфляційних витрат, 5928, 45 грн. 3% річних, а також судові витрати: 1156, 05 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою б/н від 20.10.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Так, зокрема відповідач зазначає, суд зробив хибний висновок про те, що ним був отриманий товар за видатковою накладною № РН-000000320 від 28.03.2008, оскільки дану накладну він не підписував, заборгованість не визнавав, кошти на часткове погашення заборгованості не перераховував.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 відновлено Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 14.11.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими, через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про призначення судової експертизи, в задоволенні якого судовою колегією було відмовлено з огляду на його передчасність.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Дочірнім підприємством «Полісінтез» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 досягнуто згоди про поставку продукції, її прийняття та оплату. Домовленість була оформлена видатковою накладною № РН-000000320 від 28.03.2008, відповідно до якої він поставив товар, а саме: пінополіуретан (поролон) Т-23/160 1с листи та пінополіуретан (поролон) Т-23/160 1с рул., всього на загальну суму 106 258, 46 грн. (а.с. 9).

Як зазначає позивач, у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання по оплаті отриманого товару, 05.09.2008 він звернувся до відповідача з претензією № 268 на суму 106 258, 46 грн., в якій вимагав в строк до 26.09.2008 сплатити суму заборгованості (а.с. 10).

У відповідь на претензію відповідачем наданий лист б/н, б/д, в якому останній просив надати відстрочку щодо погашення суми заборгованості до 31.10.2008 (а.с. 11).

Також позивачем наданий лист б/н від 24.09.2008 СПД ОСОБА_2 з якого вбачається, що останній просив зарахувати оплату у сумі 21500, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості СПД ОСОБА_1 (а.с. 12).

01.02.2011 позивач надіслав повторну претензію, в якій просив погасити до 15.02.2011 заборгованість у сумі 84758, 46 грн. (а.с. 13).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару, у звязку з чим просить стягнути з останнього 84758, 46 грн. заборгованості за видатковою накладною № РН-000000320 від 28.03.2008.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не були виконані зобовязання по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною № РН-000000320 від 28.03.2008.

З пояснень відповідача вбачається, що товар за видатковою накладною № РН-000000320 від 28.03.2008 він не отримував, дана видаткова накладна ні ним особисто, ні його представниками не підписувалася.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

При огляді в судовому засіданні копії видаткової накладної № РН-000000320 від 28.03.2008, колегією суддів було встановлено, що в графі «отримав» вказано прізвище ОСОБА_1 та міститься підпис, проте даний підпис значно відрізняється від підпису Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в листі б/н, б/д, яким останній начебто визнає за собою заборгованість.

Відомості про факт отримання товару представником відповідача за довіреністю у позивача відсутні.

Судом першої інстанції хибно був прийнятий до уваги як належний доказ існування заборгованості лист з відповіддю на претензію б/н, б/д, в якому відповідач просив надати відстрочку щодо погашення суми заборгованості до 31.10.2008 (а.с. 11), оскільки на ньому відсутня печатка субєкта підприємницької діяльності, яка б підтверджувала підпис ОСОБА_1, тим паче, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання претензії від 05.09.2008 відповідачу.

Крім того, судова колегія відхиляє твердження позивача на факт часткової оплати отриманого товару з посиланням на лист б/н від 24.09.2008 СПД ОСОБА_2, з якого вбачається, що останній просив зарахувати оплату у сумі 21500, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості СПД ОСОБА_1 (а.с. 12), оскільки по-перше, позивачем не надано довіреності відповідача, виданої СПД ОСОБА_2, на вчинення від його імені будь-яких правочинів, по-друге, позивачем не надано доказів здійснення вказаної у листі операції (платіжне доручення, банківські виписки тощо), з яких можна було б зробити висновок, що сплативши частину заборгованості, відповідач тим саме підтвердив факт отримання товару за спірною видатковою накладною.

Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, в звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 у справі № 10/047-11 - скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Київської області від 12.05.2011 у справі № 10/047-11 задовольнити.

2.Рішення господарського Київської області від 12.05.2011 у справі № 10/047-11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Полісінтез» (81220, Львівська область, Перемишлянський район, м. Бібрка, вул. Галицька, 170, код ЄДРПОУ 31373137) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 578, 03 грн. витрат, повязаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

6. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя

Судді