Рішення № 19234730, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/37607.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн груп"

до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд"

про стягнення 92 110,69 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 30.09.11

від відповідача: ОСОБА_2- представник за довіреністю № 1325від 12.10.10

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" 18863,62 грн. 3% річних та 73247,07 грн. збитків від інфляції нарахованих на суму прострочених грошових зобовязань за договором поставки № 18/002 від 02.01.2008, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 46/57 від 26.03.2010.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість по Договору № 18/002 від 02.01.2008 лише 16.03.2011 у звязку з чим у позивача виникло право на звернення до суду про стягнення з вказаним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 порушено провадження у справі № 53/378, розгляд справи призначено на 03.10.2011.

Відповідач в судовому засіданні 03.10.2011 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач повністю розрахувався з позивачем 17.03.2011, що підтверджується платіжним дорученням у звязку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Також представник відповідача надав доповнення до відзиву, в якому зазначив, що з вини позивача, який не предявив наказ до виконання, а також у звязку з тим, що постанова суду апеляційної інстанції не була надіслана на адресу відповідача, він не міг її оскаржити в касаційному порядку і не мав документальних доказів про вступ рішення господарського суду м. Києва № 46/57 від 26.03.2010 в законну силу. Як випливає з ч. 4 ст. 613 України боржник за грошовим зобовязанням не сплачує проценти за прострочення кредитора. Позивач невірно розрахував інфляцію, а саме в порушення рекомендацій ВСУ відносно порядку застосування індексів інфляції.

03.10.2011 канцелярію суду від відповідача по справі надійшло повідомлення про те, що в господарському суді розглядається судова справа № 59/81 за участю ТОВ «К «Будлайн Груп»та ПАТ «Київметробуд»зі спору між сторонами справи № 53/376 про той же предмет.

Суд не приймає до уваги подане повідомлення відповідачем, оскільки, при дослідженні тексту рішення по справі № 59/81 було встановлено, що предметом первісного позову по справі № 59/81 є стягнення заборгованості по Договору № 18/002 від 02.01.2008 за роботи виконані у період серпень-листопад 2010 року, що відрізняється від предмету позову по справі № 53/376.

В судовому засіданні 03.10.2011, у відповідності до статі 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.10.2011.

Представник відповідача через відділ канцелярії 24.10.2011 подав письмове доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що діючим законодавством не передбачено права кредитора вимагати стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суми боргу, за період примусового виконання відповідного судового рішення, тому поданий в даній справі позов не підлягає задоволенню через його безпідставність.

Також представник відповідача через відділ канцелярії 24.10.2011 подав заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності, відповідно до якої зазначає, що по акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. від 31.03.2008р. на суму 108518,40 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.04.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.04.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2008 р. від 31.03.2008р. на суму 56619,60 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.04.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.04.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2008 р. від 30.04.2008 на суму 140396,40 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.05.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.05.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. від 30.05.2008р. на суму 198630,00 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 15.06.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 15.06.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. від 30.05.2008р. на суму 864482,54 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 15.06.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 15.06.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. від 30.06.2008р. на суму 481583,57 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.07.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.07.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. від 30.06.2008р. на суму 294406,07 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.07.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.07.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. від 31.07.2008р. на суму 768158,71 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.08.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.08.2011р.; по акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. від 31.07.2008 на суму 58749,60 грн. прострочення грошового зобовязання по оплаті робіт виникло 16.08.2008, тому строк позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних за цим зобовязанням сплинув 16.08.2011р.

В судовому засіданні 24.10.2011, у відповідності до статі 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.11 .2011.

28.10.2011 представник відповідача через канцелярію суду подав письмові доповнення до відзиву на позов, в яких зазначив, що як вбачається з практики, суди відмовляють у задоволенні позовних заяв, які є аналогічні поданому позову; в судовій практиці на яку посилається позивач йдеться мова про невиконані рішення, в той же час як випливає з постанови Вищого господарського суду, якщо рішення виконано боржником, воно припиняє правовідносини сторін договору та позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача через канцелярію суду 04.11.2011 подав заяву про залучення до матеріалів справи контррозрахунку 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням спливу строку позовної давності та для усунення допущених помилок в розрахунку позивача, як зазначає відповідач.

Представник позивача 07.11.2011 через канцелярію суду подав письмові заперечення на доповнення до відзиву на позов в яких зазначив, що чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суд з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексацій, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття рішення про стягнення відповідної заборгованості; рішення про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання, та підтвердив постановою Вищого господарського суду № 10/25; рішення Господарського суду міста Києва № 46/57 від 26.03.2010 набрало законної сили не було змінено ні апеляційною ні касаційною інстанцією; при поданні позову до господарського суду 05.09.2011 не пропущено строку позовної давності з огляду на те, що вимога про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за період з 01.07.2010 по 16.03.2011 є самостійною вимогою, яка розглядається господарським судом м. Києва у справі 53/376 як окремий спір, а не разом із вимогою про стягнення суми основного боргу, яка розглянута судом у справі № 46/57, тому позовна давність в даному випадку слід рахувати від дати повного погашення заборгованості відповідачем тобто з 17.03.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 07.11.2011 підтримав заявлені позовні вимоги та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.11.2011 заперечив на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

02.01.2008 р. Відкрите акціонерне товариство “Київметробуд” в якості генпідрядника та Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Будлайн Груп” в якості субпідрядника уклали договір № 18/002, предметом якого є виконання субпідрядником (позивачем) будівельно-монтажних робіт на станціях “Голосіївська”, “Васильківська” і КЧЛ “Червоний хутір” СПЛ Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд”, а також прийняття та оплата виконаних робіт генпідрядником (відповідачем).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за фактично виконані роботи провадяться щомісячно згідно з підписаними актами виконаних робіт форм КБ-2 та довідками форми КБ-3 протягом пятнадцяти днів після їх підписання.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, за договором субпідряду від 02.01.2008 р. № 18/002 ним було виконано на користь відповідача, а останнім прийнято підрядні роботи загальною вартістю 3398469,31 грн. Всупереч умовам договору відповідач не розрахувався за прийняті роботи в повному обсязі, сплативши лише 330000,00 грн. Дані твердження знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за договором від 02.01.2008 р. № 18/002 за період з березня по листопад 2008 року на загальну суму 10419020,86 грн. та довідок про їх вартість форми КБ-3 за тим же договором та такий же період на загальну суму 3 398 469,31 грн.

Відповідно до довідки з банківської установи від 30.11.2009 р. № 9720-ЛУ за договором від 02.01.2008 р. № 18/002 відповідач оплатив підрядні роботи в сумі 330000,00 грн. (19.03.2008 р. - 30000,00 грн., 21.08.2008 р. - 100000,00 грн. та 200000,00 грн.).

Зазначені вище факти вказані в рішенні Господарського суду м. Києва № 46/57, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 46/57 від 26.03.2010 задоволено позовні вимоги та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київметробуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Будлайн Груп” 2699632, 52 грн. боргу, 409908, 72 грн. інфляційної складової боргу, 96964,88 грн. 3 % річних, 715883, 37 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 рішення Господарського суду м. Києва № 46/57 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.0.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 та рішення Господарського суду м. Києва № 46/57 від 26.03.2010 частково змінено в частині присудження до стягнення пені.

30.05.2011 на виконання рішення Господарського суду м. Києва № 46/57, постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2010 та постанови Вищого господарського суду України від 19.05.2011 видано наказ.

У березні 2011 року позивач (стягувач за наказом) звернувся до суду зі скаргою на дії та постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Проте, ухвалою суду від 08.06.2011 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Будлайн Груп” на дії та постанову відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 29.03.2011 р. у справі № 46/57 відхилено.

05.09.2011 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" заборгованості у розмірі 18863,62 грн. 3% річних та 73247,07 грн. збитків від інфляції нарахованих на суму прострочених грошових зобовязань за договором поставки № 18/002 від 02.01.2008, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 46/57 від 26.03.2010.

Як зазначає позивач, відповідач повністю сплатив заборгованість присуджену до стягнення наказом суду лише 17.03.2011. У звязку з чим позивач заявляє про стягнення збитків від інфляції та 3% річних нарахованих у період з 01.07.2010 по 16.03.2011.

На доказ сплати боргу, встановленого в рамках справи № 46/57, відповідачем позивач надав суду виписки з банківського рахунку: за 20.05.2010, за 30.06.2010, за 06.08.2010, за 06.09.2010, за 20.10.2010, за 21.12.2010, за 17.03.2011.

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно сплати боргу.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Вказана позиція в тому числі зазначена в постанові Верховного суду України від 12.09.2011 № 6/433-42/183.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності по актах приймання виконаних підрядних робіт: за березень 2008 р. від 31.03.2008р., за квітень 2008 р. від 30.04.2008 на суму 140396,40 грн., за травень 2008 р. від 30.05.2008р., за червень 2008 р. від 30.06.2008р., за липень 2008 р. від 31.07.2008р. необхідно зазначити наступне.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за фактично виконані роботи провадяться щомісячно згідно з підписаними актами виконаних робіт форм КБ-2 та довідками форми КБ-3 протягом пятнадцяти днів після їх підписання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як зазначено в статті 257 Цивільного кодексу України.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. (стаття 264 Цивільного кодексу України).

Вказана норма зазначена в статті 264 ЦК України , на відміну від частини другої статті 79 ЦК УРСР, розповсюджується як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин. Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання. (Лист Вищого господарського суду від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю сплатив борг, встановленого в рамках справи № 46/57, що підтверджується виписками з банківського рахунку: за 20.05.2010, за 30.06.2010, за 06.08.2010, за 06.09.2010, за 20.10.2010, за 21.12.2010, за 17.03.2011. Та часткова оплата боргу відповідачем підтверджується довідками з банківської установи від 30.11.2009 р. з яких вбачається, що відповідач оплатив підрядні роботи в сумі 330000,00 грн. (19.03.2008 р.- 30000,00 грн., 21.08.2008 р. - 100000,00 грн. та 200000,00 грн.).

Також відповідач визнавав борг перед позивачем, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків: з 01.01.2008 по 30.06.2009, які підписані обома сторонами у справі.

Переривання строку позовної давності підтверджується в тому числі, поданням позову до суду 11.12.2009 про стягнення з відповідача 3068496,31 грн. заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за договором субпідряду від 02.01.2008 р. № 18/002, 367039,37 грн. пені, 91045,27 грн. 3 % річних та 379995,28 грн. інфляційної складової боргу.

Таким чином, суд приймає вказані докази (оплата боргу та акти звірки, подання позову), як переривання перебігу строку позовної давності в розумінні статті 264 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а також те, що позивач належним чином обґрунтував позовні вимоги та нарахував правильну суму 3% та інфляційних (розрахунок перевірено судом), господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 18863,62 грн. 3% річних та 73247,07 грн. збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд"(01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 01387432, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будлайн груп" (04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4, код ЄДРПОУ 33544164) збитки від інфляції у розмірі 73247,07 (сімдесят три тисячі двісті сорок сім) грн., 3% річних у розмірі 18863,62 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн., 921,11 (девятсот двадцять одна) грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 10.11.2011