Рішення № 19234653, 04.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/41304.11.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр

"Монтажспецтехніка"

провизнання недійсними окремих положень договору

Суддя Мельник С.М.

Представники:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

Бондар Т.Ю. директор;

від відповідача:Стник М.П. директор;

ОСОБА_2 представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Монтажспецтехніка" про визнання недійсними окремих положень договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 6.4. договору № 1087 від 07.04.10 р. на створення і передачу науково-технічної продукції порушує права власника та суперечить внутрішній волі позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.10.11 р.

В судовому засіданні 21.10.11 р. оголошувалась перерва до 04.11.11 р.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували та просили у позові відмовити.

В судовому засіданні 04.11.11 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

07.04.10 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Бітек" (надалі позивач, замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Монтажспецтехніка" (надалі відповідач, виконавець) було укладено договір № 1087 на створення і передачу науково-технічної продукції (надалі договір).

Згідно п. 1.1. договору виконавець зобов'язався виконати та здати, а замовник прийняти та сплатити за науково-технічну продукцію: «Розроблення технічних умов та програми і методики приймальних випробувань на підйомники вантажні вантажопідйомністю до 3200 кг».

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовнику передаються два примірника врахованих копій технічних умов на паперовому носії, погоджених Мінохорони здоров'я України, Держгірпромнаглядом і зареєстрованих у ДП «Укрметртестстандарт», Держспоживстандарту України та два примірники врахованих копій програми і методики випробувань на паперовому носії, погоджених Держгірпромнаглядом.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що власником оригіналів технічних умов є виконавець.

На виконання умов договору 05.04.11 р. технічні умови ТУ У 29.2-36556675-001:2011 «Підйомники вантажні»було зареєстровано у встановленому порядку, а позивачем було сплачена вартість зазначених технічних умов.

Предметом позову у даній справі є визнання п. 6.4. договору недійсним з посиланням на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України з підстав того, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, умови вказаного пункту договору суперечать нормативно-правовим актам, що регламентують відносини у сфері державної реєстрації технічних умов та порушує право власності позивача щодо технічної документації.

Позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи не встановлено, що підписання договору, а саме п. 6.4., відбулось всупереч внутрішній волі позивача.

Твердження позивача про те, що він не може володіти оригіналом технічних умов для здійснення своєї підприємницької діяльності не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, спростовується п. 3.1. договору та поясненнями самого позивача щодо відсутності перешкод у використанні технічних умов при здійсненні його підприємницької діяльності, а саме виготовлення підйомників відповідно до цієї технічної документації.

Окрім того, у договорі відсутні умови, які забороняють відповідачу використовувати ТУ.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та поясненнях у справі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний пункт договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, вчинений особами з необхідним обсягом повноважень за вільним волевиявленням та спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, а тому підстави для визнання недійсним пункту 6.4. договору № 1087 від 07.04.10 р. на створення і передачу науково-технічної продукції відсутні, а отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.11.2011