Рішення № 19234324, 07.11.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2011 р.

Справа № 5004/1795/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси", м.Луцьк

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1, м.Луцьк

про стягнення 1821,66грн.

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №867 від 25.01.2011р.

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Підприємця ОСОБА_1, 1821,66грн., з них: 1441,88грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки №298Л/11 від 13.04.2011р., 53,21грн. пені згідно п. 6.2. договору, 17,90грн. інфляційних втрат, 10,30грн. - 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України та 298,37грн. збитків відповідно до п.6.4. договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обємі.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву (доводів та заперечень) не подав.

Ухвали суду, що неодноразово направлялися відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві та у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (АДРЕСА_1), поверталися на адресу суду без вручення адресату з відмітками пошти “За закінченням терміну зберігання”.

Суд не зобовязаний встановлювати фактичну адресу сторін та вважає, що ним виконано обовязок щодо повідомлення сторін про розгляд справи в суді.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне:

13.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (Постачальник) та Підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір поставки №298Л/11, згідно якого Постачальник зобовязувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, діючою у Постачальника на час поставки, згідно видаткових накладних, що є додатками та невідємними частинами даного договору.

Згідно п.2.3. договору Покупець зобовязаний здійснити оплату за товар протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання цього товару.

Відповідно до п. 2.4. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті України готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказаний в даному договорі, або повідомлений Постачальником додатково.

На виконання умов договору позивач поставив Підприємцю ОСОБА_1 продукцію на загальну суму 1491,88грн., що підтверджується видатковою накладною №78605 від 15.04.2011р., підписаною обома сторонами, яка додана до матеріалів справи.

21.06.2011р. відповідачу була вручена особисто претензія №155 з вимогою сплатити борг в сумі 1491,88грн., після чого ним було частково сплачено за поставлену продукцію 50грн., що підтверджується випискою про операції за 22.07.11р., доданою до матеріалів справи.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 1441,88грн., не погашена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що у разі порушення Покупцем грошового зобовязання, передбаченого п.2.3. договору, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.1, 5 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до п.6.4. договору у випадку прострочення оплати товару більше тридцяти календарних днів Покупець відшкодовує Постачальнику нанесені цим збитки (втрачену вигоду), що становить 20 (двадцять) % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, згідно розрахунку позивача з відповідача за прострочення платежу слід стягнути 53,21грн. пені, 17,90грн. інфляційних втрат, 10,30грн. - 3 % річних та 298,37грн. збитків.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по справі в розмірі 338грн. (з них: 102грн. державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу), понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.ст. 193, 225, ГК України, ст. 625 ЦК України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (Волинська область, м.Ківерці, вул.. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ 35184264, р/р.26009055458204 у ВГРУ «ПриватБанк»м.Луцька, МФО 303440) 1821грн. 66коп., з них 1441,88грн. заборгованості, 53,21грн. пені, 17,90грн. інфляційних втрат, 10,30грн. - 3 % річних та 298,37грн. збитків, а також 338грн. судових витрат по справі.

Суддя О. Г. Сур'як