Рішення № 19233663, 13.05.2011, Красногвардійський районний суд

Справа № 2-530/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 року смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Проскурні С.М.

при секретарі Алексєєвій Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 16 березня 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 1640,00 грн., а також 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані невиконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань щодо повернення грошового боргу.

Позивачка у судовому засіданні уточнила позовні вимоги, просила стягнути з відповідачки суму боргу 1640,00 грн. та понесені судові витрати. Від відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. відмовилася. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 30.03.2009 р. позичила у неї гроші в сумі 1640,00 грн., про що власноручно написала розписку. Гроші зобовязалась повернути до 20.06.2009 р. До даного часу борг ОСОБА_2 не повернуто. Просила позов задовольнити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала. В обгрунтування своїх доводів зазначила, що заборгувала позивачці гроші в сумі 1640,00 грн., які зобовязалася повернути у зазначений у власноруч написаній розписці строк. Через скрутне матеріальне становище повернути гроші своєчасно не змогла. Зобовязалася сплатити борг.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 1640,00 грн., які зобовязалась повернути до 20 червня 2009 р., про що власноруч написала розписку від 30 березня 2009 р.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

В обумовлений між сторонами строк, зазначений в розписці, ОСОБА_2 позичені у ОСОБА_1 гроші їй не повернула.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, а за відсутності таких відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного суд вважає, що право позивачки на отримання від відповідачки позиченої суми грошей порушено.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в межах заявлених нею вимог.

Оскільки відповідачкою не виконане взяте на себе зобов'язання по поверненню одержаної від ОСОБА_1 грошової суми, суд дійшов висновку про порушення прав позивачки, у звязку з чим з ОСОБА_2 підлягає стягненню борг в сумі 1640,00 грн.

Згідно зі ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею та документально підтверджені судові витрати в сумі 571,00 грн., які складаються з судового збору в розмірі 51,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. та на правову допомогу в розмірі 400,00 грн.

Керуючись статтями 509, 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 83, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування боргу 1640,00 грн., а також 571,00 грн. понесених нею судових витрат, всього 2211,00 грн. (Дві тисячі двісті одинадцять гривень).

Зобовязати фінансовий орган в Красногвардійському районі АР Крим повернути з рахунку місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району № 31414537700131 МФО 824026, ЄДРПОУ 34740494 в ГУ ДКУ в АР Крим сплачений судовий збір держмито в розмірі 08,50 грн. (Вісім грн. 50 коп.) за квитанцією № 403 від 24.03.2011 року на суму 08,50 грн. до місцевого бюджету Красногвардійської селищної ради Красногвардійського району на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя