Постанова № 19228820, 04.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 20011 р. Справа № 29/285-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

апелянта - ОСОБА_1. дов. №75/11.5.2 від 14 лютого 2011 року.

позивача ОСОБА_2. дов. б/н від 14 жовтня 2011 року.

відповідача не зявися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” (вх. № 3879Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року у справі

за позовом Іноземного підприємства “Аврора”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольга”, м. Дніпропетровськ

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Іноземне підприємство “Аврора” звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольга” про визнання договору дійсним та визнання права власності (а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року (суддя Тихий П.В.) позов задоволено повністю. Визнано дійсними договір №017/05/08 від 15 травня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга». Визнано дійсним договір №030/12/08 від 02 грудня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга». Визнати за Іноземним підприємством «Аврора»право власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1. Визнати за Іноземним підприємством «Аврора»право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2»загальною площею 3267,4 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 43-Г. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Ольга" на користь Іноземного підприємства "Аврора" державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. (а.с. 45-50).

Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” звернулось до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду скасувати в частині визнання дійсним договору №017/05/08 від 15 травня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга»та визнання за Іноземним підприємством «Аврора»права власності на нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині відмовити. Вказує на те, що при постановленні вказаного рішення суд порушив норми процесуального права тим, що прийняв рішення про права та обовязки ПАТ «ВТБ Банк», яке не було залучено до участі у справі, визнавши право власності на майно, іпотекодержателем якого він є, тим самим позбавивши його права звернення стягнення на це майно. Також суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, оскільки не зясував чи обтяжене нерухоме майно, право власності на яке він визнав за позивачем, правами третіх осіб, що відповідно до п. ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення. На думку апелянта, висновок, який викладений у рішенні, про те, що договір №017/05/08 від 15 травня 2008 року є основним, не відповідає обставинам справи і тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування або зміни рішення. Апелянт також зазначає, що місцевий господарський суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 182 ГК України, ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку», ст. 392 ЦК України, пп. «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», що відповідно до п. 4 ст. 1 ГПК України є підставою для скасування рішення (а.с. 63-67).

Позивач, Іноземне підприємство “Аврора”, у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення є законним та обґрунтованим, таким, що повно та всебічно відображає обставини справи та правильно встановлює юридичну сутність і характер спірних правовідносин, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим просить залишити рішення Харківської області від 23 червня 2009 року без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ВТБ Банк»без задоволення. Вказує на те, що у договорах №017/05/08 від 15 травня 2008 року та №030/12/08 від 02 грудня 2008 року визначені всі істотні умови, отже відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України вони є укладеними. Також позивач виконав договір, повністю здійснивши оплату та прийнявши майно по акту прийняття у користування нерухомого майна. На думку позивача, попередній договір не можна вважати таким, що припинився, оскільки даним договором сторони передбачили для себе зобовязання, які продовжують існувати та не виконані сторонами, що відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України підтверджує дійсність договору. Позивач зазнає, що попередній договір не потребує нотаріального посвідчення так, як відповідно до ч. 2 ст. 182 ГК України до укладання попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. Позивач вважає, що при переході права власності на майно, що було передано в іпотеку, жодним чином не порушуються права іпотекодержателя, так як іпотека зберігається в первісному стані, а новий власник несе всі права і обовязки попереднього іпотекодавця. Відносно сплати державного мита зазначає, що згідно з приписами ст. 140 ГПК України, не передбачено такої підстави для скасування рішення, як невірна сплата державного мита (а.с. 101-104).

До апеляційної скарги ПАТ “ВТБ Банк” додано клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, в якому ПАТ “ВТБ Банк” просить замінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Ольга»його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга».

Відповідно до ч.1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності субєкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобовязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Ольга»перетворено у Товариство з обмеженою відповідальністю «Ольга», який є його правонаступником.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.1 ст. 25 ГПК України клопотання ПАТ “ВТБ Банк” про заміну відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Ольга»його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга»підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що 15 травня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга»було укладено договір №017/05/08 (Договір 1). Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору 1 відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (Угода), передати у власність позивача майно - нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1, - а позивач зобовязаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі 1. Позивач належним чином виконав свої зобовязання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору 1 надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна лист за вих. №97/1-юр від 6 червня 2008 року. Відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором 1. Таким чином, Позивач належним чином виконав всі умови Договору 1. Згідно акту прийому-передачі ВАТ «Ольга»передала ІП «Аврора»у користування нерухоме майно. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення Договору 1, але відповідач необґрунтовано ухилився від виконання свого зобовязання. 02 грудня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга»було укладено договір 030/12/08 (Договір 2). Згідно пунктів 1.1., 1.2., 1.3. Договору 2 відповідач має у майбутньому, за умови укладання між сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (Угода), передати у власність позивача майно - нежитлову будівлю літ. «А-2», розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 43-Г, - а позивач зобовязаний прийняти це майно та сплатити за нього ціну, визначену в Договорі 2. Позивач належним чином виконав свої зобовязання - у визначений строк та з урахуванням положень Договору 2 надіслав відповідачу пропозицію укласти Угоду купівлі-продажу майна лист за вих. №739/1 юр від 26 грудня 2008 року. Відповідні листи між відповідачем та позивачем, підтверджують згоду відповідача на укладання Угоди купівлі-продажу майна, визначеного Договором 2. Таким чином, Позивач належним чином виконав всі умови Договору 2. Згідно акту прийому-передачі ВАТ «Ольга»передало ІП «Аврора»у користування нерухоме майно. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вчинити дії щодо нотаріального посвідчення Договору 2, але відповідач необґрунтовано ухилився від виконання свого зобовязання. Договори №017/05/08 від 15 травня 2008 року, №030/12/08 від 02 грудня 2008 року є дійсними та такими, що мають відповідні правові наслідки для сторін. Так, сторони домовились щодо всіх істотних умов договорів. Така домовленість підтверджується письмовими доказами, що є невідємною частиною зазначених Договорів, та виконанням сторонами умов цих Договорів. В той же час, відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за Договором №017/05/08 від 15 травня 2008 року та за Договором №030/12/08 від 02 грудня 2008 року і не уклав з позивачем угод купівлі-продажу нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1; нежитлової будівлі літ. «А-2»загальною площею 3267,4 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 43-Г. Також відповідач безпідставно ухилився від виконання свого зобовязання щодо нотаріального посвідчення Договору №017/05/08 від 15 травня 2008 року та Договору №030/12/08 від 02 грудня 2008 року. Таким чином, посилаючись на ч. 2 ст. 220,328,334, 626,627,628, 635, ч. 1 ст. 638,657 ЦК України, суд першої інстанції вважав позовні вимоги Іноземного підприємства “Аврора”, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню (а.с.45-50).

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2008 року між Іноземним підприємством «Аврора»та Відкритим акціонерним товариством «Ольга»було укладено договір №017/05/08 (а.с. 10-13).

Відповідно до п. 1.1 цього договору ВАТ «Ольга»зобовязується передати у власність ІП «Аврора»майно, а ІП «Аврора»зобовязується прийняти це майно та сплатити за нього відповідну грошову суму за умови укладання в майбутньому між Сторонами відповідної угоди згідно чинного законодавства України (далі за текстом «Угода»).

Пунктом 1.2 передбачено, що ВАТ «Ольга»за цим Договором зобовязується в майбутньому передати у власність ІП «Аврора»нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 (далі за текстом обєкт).

Згідно із п. 1.4 нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1, належить ВАТ «Ольга»на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА №551771 від 06.11.2003 р. виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 04.11.2003 р. за №2758 (державна реєстрація права власності підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1947871 від 10.11.2003 р. Комунального підприємства «Харківське міське БТІ»(а.с. 32-34).

26 квітня 2007 року між ВАТ «Ольга»(іпотекодавець) та ПАТ «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір № 115-Z/1 (а.с. 89-93).

Згідно із п. 1.1 даного договору, предметом цього договору є передача Іпотекодавцем Іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 2.1 цього договору, надалі Предмет іпотеки, для забезпечення виконання зобовязань в повному обсязі Товариства з обмеженою відповідальністю «Тагіт», що знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 259, Код ЄДРПОУ 23759288 (далі за текстом «Позичальник»), щодо повернення кредиту, перерахування плати за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, будь-яких платежів, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 115-Ю, укладеного 26 квітня 2007 року, та будь-якими змінами та доповненнями до договору (у т.ч. збільшуючи розмір основного зобовязання), надалі все разом Кредитний договір.

Пунктом 2.1 довору передбачено, що предметом іпотеки є нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., розташована за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1.

Згідно із п. 4.1 іпотекодавець має право володіти та користуватися Предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення з урахуванням обмежень, встановлених цим договором та діючим законодавством України.

Відповідно до п. 5.1 у разі невиконання (або неналежного виконання) зобовязань Позичальника за кредитним договором та Іпотекодавцем за цим договором, Іпотекодержатель має право достроково стягнути наданий кредит та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку»передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до запису 2 витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна обєктом обтяження є нежитлова будівля літ. А-2 загальною площею 3435,7 кв. м., номер за РПВН: 3382789, Харківська обл., м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 167/1, на яку накладено заборону відчуження (а.с. 96).

Таким чином, рішенням суду першої інстанції від 23 червня 2009 було визнано право власності на нерухоме майно, іпотекодержателем якого є ПАТ «ВТБ Банк».

При визнанні права власності на нерухоме майно суд був зобовязаний перевірити, чи не обтяжене дане майно правами третіх осіб, а тому не повно зясував обставини, що мають значення для справи.

Пунктом 5.1 Договору №017/05/08 від 15 травня 2008 року передбачено, що ІП «Аврора»зобовязано в строк до 15 червня 2008 року направити відповідно до вимог ЦК України ВАТ «Ольга»оферту щодо укладання Угоди, в якій викласти всі основні умови Угоди купівлі-продажу обєкту з урахуванням положень цього договору.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що Договір №017/05/08 від 15 травня 2008 року є попереднім, у звязку з чим висновок суду першої інстанції про те, що цей договір є основним, не відповідає обставинам справи.

Додатковою угодою до договору №017/05/08 від 15 травня 2008 року сторонами було прийнято нову редакцію п. 6.1, відповідно до якої ВАТ «Ольга» зобовязано після отримання оферти від ІП «Аврора»в строк до 31.12.2008 року надіслати ІП «Аврора»акцепт щодо укладання Угоди та укласти таку Угоду (а.с. 14).

Пункт 2 ч. 1 ст. 635 ЦК України передбачає, що законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Положеннями ч. 1. ст. 182 ГК України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно із п. 6.1 договору №017/05/08 від 15 травня 2008 року ВАТ «Ольга»зобовязана забезпечити нотаріальне посвідчення даного Договору та несе всі витрати, повязані із нотаріальним посвідченням даного договору.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що договір №017/05/08 від 15 травня 2008 року не було укладено у формі, що визначена сторонами.

Частина 3 ст. 182 ГК України передбачає, що у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що лише власник майна міг звернутися до суду першої інстанції з позовною вимогою про визнання права власності.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Предмет позову про визнання договору дійсним не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту права не є різновидом способу "визнання права".

У відповідності до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Спосіб захисту права “визнання права” застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом субєктивного права.

Договір не підпадає під категорію конкретного субєктивного права. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір це більш широка юридична категорія, яка включає в себе не одне суб'єктивне право, комплекс численних за кількістю та різноманітних за змістом та обсягом суб'єктивних прав та обовязків. Тому договір не можна ототожнювати з субєктивним правом.

Таким чином, спір про визнання договору дійсним не є спором про наявність чи відсутність цивільного права, а заявлена позовна вимога не є позовом про визнання, у звязку з чим не може бути предметом спору та розглядатися самостійно. Такий проміжний статус цієї вимоги означає, що вона не спроможна привести спірні відносини до мети, за для якої покликані способи захисту права - до відновлення порушеного права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це суперечить завданням суду визначеним ст. 2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, відповідно до якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, також відповідно до положень ч. 1 ст. 7 кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа № 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Таким чином, звертаючись з позовом про визнання договору дійсним, ІП «Аврора»обрало спосіб захисту, який не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

На підставі наведенного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ІП «Аврора»задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування вказаного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 3 ст. 103, п. 3,4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ПАТ “ВТБ Банк” про здійснення процесуального правонаступництва задовольнити.

Замінити відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Ольга»його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Ольга».

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 червня 2009 року у справі № 29/285-09 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Терещенко О.І.

Повний текст постанови підписано 01.11.2011 року.