Постанова № 19228781, 02.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2418/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1. (довіреність без номера від 04.06.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Велта", м. Харків (вх. № 3827 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.08.11 р. у справі № 5023/2418/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Велта", м. Харків

про стягнення 18795,47 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Приватна акціонерна компанія "Українська транспортна страхова компанія" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхової компанії "Велта" про стягнення 18795,47 грн. шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, право вимоги на стягнення якої перейшло у зв»язку з виконанням позивачем договору добровільного страхування наземного транспорту від 03.02.2010 р. № 022974.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16 серпня 2011 року по справі № 5023/2418/11 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено частково. З Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" стягнуто 14881,45 грн. страхового відшкодування, 148,81 грн. державного мита та 186,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить це рішення змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 12467,15 грн. страхового відшкодування, а в іншій частині позову відмовити.

Позивач явку свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника враховуючи те, що його правова позиція викладена у відзиві на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2010 р. між позивачем -ЗАТ „Українська транспортна страхова компанія" та ДП „ВМС-Вотер Куін Україна", в особі директора Середи Романа Адамовича, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 022974 відповідно до якого було застраховано автомобіль „Шевроле Лачетті" (д. н. зн. НОМЕР_2).

Згідно з умовами цього договору позивач зобов'язався виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.

12.07.2010 р. на автодорозі Н-06 Сімферополь-Бахчисарай-Севастополь сталася ДТП за участю автомобіля „Чері" (д.н.зн. НОМЕР_1), що належить і яким керував ОСОБА_2. та автомобіля „Шевроле Лачетті" (д.н.зн. НОМЕР_2 ), що належить ДП „ВМС-Вотер Куін Україна" і яким на праві доручення керував ОСОБА_3.

Вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля „Чері" (д.н.зн. НОМЕР_1), вина якого підтверджуються довідкою ВДАІ УМВС України в м. Севастополі № 15/10423 від 23.07.2010 р. та Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.09.2010 року по справі № 3-9-4413/10 р.

Внаслідок ДТП автомобілю „Шевроле Лачетті" (д.н.зн. . НОМЕР_2 ) було завдано технічних пошкоджень.

Згідно зі Звітом серії SL № 13349 про оцінку колісного транспортного засобу „Шевроле Лачетті" (д.н.зн.НОМЕР_2) від 12.07.2010 р., вартість відновлювального ремонту складає 18340,47 грн.

ЗАТ "УТСК" виплатило страхове відшкодування в розмірі 18795,47 грн., яке складається з 18340,47 грн. вартість ремонту ТЗ, 455,00 грн. плата за проведення експертизи та 350,00 грн. плата за автотранспортування за відрахуванням франшизи у розмірі 350,00 грн.

На момент ДТП між ОСОБА_2. та Страховою компанією „Велта" було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий поліс № ВВ/ 1120093).

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з рекомендаціями дирекції МТСБУ (Протокол № 153 Президії МТСБУ від 27.04.2006 р.) страховик за договором майнового страхування має право звернутися до страховика за договором ОСЦПВВНТЗ (страхування цивільно-правової відповідальності) з проханням відшкодувати кошти, сплачені в якості страхового відшкодування. Незадоволення такого прохання може розглядатися порушенням страховика за договором ОСЦПВВНТЗ зобов'язань перед своїм страхувальником.

Між відповідачем та особою, що безпосередньо винна у заподіянні матеріальної шкоди, відповідно до вимог зазначеного Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України «Про страхування», ст.. 981 Цивільного кодексу України було укладено чинний на момент настання ДТП договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом видачі поліса № ВВ/1120093 від 08.07.2010 р.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

27.12.2010 року позивач, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, звернувся до відповідача з претензією вих. № 1144-ю з пропозицією розглянути питання щодо компенсації здійсненої страхової виплати в порядку регресу у розмірі 18795,47 грн.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

01.02.2011 року відповідач направив на адресу позивача лист, в якому зазначив, що вимога позивача щодо сплати страхового відшкодування без врахування зносу автомобіля протиречіть положенням ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"; вважає безпідставними вимоги позивача щодо сплати витрат по евакуації пошкодженого автомобіля та сплати витрат пов'язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження.

Позивач, листом № 192-ю від 28.02.2011 року погодився зменшити претензійні вимоги на коефіцієнт фізичного зносу, який складає 3914,02 грн.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пославшись на зазначені норми, та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується знос пошкодженого автомобіля на суму 3914,02 грн. місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що сума страхового відшкодування відповідачем позивачу повинна бути зменшена на зазначену суму.

Частиною17 статті 9 Закону України «Про страхування»передбачено, що у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частині від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до договору № 022974 добровільного страхування аземного транспорту, укладеного між позивачем та ДП «ВМС Вотер-Куін Україна»страхова сума становить 70000 грн., а згідно зі звітом № 13349 автотранспортного дослідження, ринкова вартість автомобіля Шевроле Лачетті" (д.н.зн.НОМЕР_2) становить 75773,43 грн. Зважаючи на це, страхова сума становить 92,38% від вартості автомобіля, а тому і страхове відшкодування повинно відповідно до зазначеної статті виплачуватися відповідачем позивачу в розмірі 92,38% від суми визначених по страховій події збитків.

Місцевий господарський суд зазначену норму не врахував та зазначеної обставини не дослідив.

Крім того місцевим господарським судом не взято до уваги, що пунктом 2 полісу № ВВ/1120093 від 08.07.2010 р., за яким відповідач застрахував відповідальність Каковкіна В.Ф., передбачена франшиза в розмірі 510 грн.

Частиною 18 статті 9 Закону України «Про страхування»передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком за договором страхування.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Зважаючи на цю норму відповідач як страховик за договором обовязкового страхування цивільно правової відповідальності, оформленого наведеним полісом № ВВ/1120093 від 08.07.2010 р. не повинен відшкодовувати позивачу франшизу в сумі 510 грн.

Зважаючи на наведені обставини та норми, враховуючи те, що страхова сума становить 92,38 % від вартості застрахованого автомобіля, а франшиза становить 510 грн., сума страхового відшкодування відповідачем позивачу становить 12467,15 грн.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд внаслідок порушення норм матеріального права та неповного зясування обставин, що мають значення для справи дійшов неправильного висновку, що розмір позовних вимог, що підлягають задоволенню становить 14881,45 грн. замість наведеного - 12467,15 грн., у звязку з чим оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 2414, 30 грн. слід скасувати, а у позові в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 32-34, 43, 49, 99, 101, п. 2 статті 103, п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Страхової компанії "Велта", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 16 серпня 2011 року у справі № 5023/2418/11 в частині 2414, 30 грн. скасувати та в цій частині прийняте нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код ЄДРПОУ 22945712, р/р 2650001004925 банк АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 4, код ЄДРПОУ 23465084, п/р 26503000417501 у відділенні № 11 ВАТ Астра Банк, МФО 380548; п/р 26508000000651 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) 74, 41 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 31 жовтня 2011 року