Рішення № 19227821, 16.11.2011, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

РІШЕННЯ

Іменем України

16.11.2011 року Справа № 2-3751/11

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

за участі представника позивача Артемова А.О.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 01 квітня 2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/3161/14662/73, відповідно до якого банк зобовязався надати та надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 135000,00 дол. США строком на 84 місяці з 01.04.2008 р. по 01.04.2015 р., а відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12,95 % річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря; кінцевий строк погашення кредиту сторони обумовили 01.04.2015 р. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач виконав зобовязання за договором повністю, перерахував на особовий рахунок відповідача кошти в розмірі 135000,00 дол. США, що станом на 01.04.2008 р. становило 681750,00 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки від 01.04.2008 р., утім, відповідач не виконує зобовязання за кредитним договором та не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 27.01.2011 р. становить 135218 дол. 43 цента США (еквівалент 1073147, 55 грн.), що й стало приводом для цього звернення до суду та заявлення у позові відповідної вимоги.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю позов підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Представник відповідача зазначив, що позов в редакції, яка надійшла до суду, не визнає, та, заперечуючи наголошував на необґрунтованості розміру заборгованості та на тому, що не має обґрунтування на якій підставі еквівалент заборгованості визначений у гривні.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши докази, для суду вбачаються підстави для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

01 квітня 2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»(ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»після внесення змін до Статуту у звязку з набранням законної сили Закону України «Про акціонерні товариства») та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/3161/14662/73, відповідно до якого банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 135000,00 дол. США; сторони обумовили строк дії договору - 84 місяці (з 01.04.2008 р. по 01.04.2015 р.), та відповідач прийняв на себе зобовязання сплачувати проценти за користування кредитом (у розмірі 12,95 % річних) та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря.

Як було встановлено судом, позивач виконав зобовязання за договором повністю, надавши позичальникові грошові кошти (заява про видачу готівки від 01.04.2008 р.), утім, відповідач, починаючи з серпня 2010 року (останнє здійснення оплати за кредитним договором 01.07.2010 р.) припинив виконувати договірні зобовязання, допустивши нездійснення сплати за користування кредитом та повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до платіжного календаря, що призвело до утворення заборгованості, розмір якої станом на 27.01.2011 р. становить 1073147,55 грн., з яких заборгованість за кредитом становить - 91597,43 дол. США, пеня 26 637,79 дол. США, заборгованість по процентам 16983,21 дол. США.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обовязків за кредитним договором передбачена відповідальність відповідача -1, на підставі чого позивачем, на переконання суду, правомірно була нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів за його користування.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та приписів законодавства.

Згідно зі змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ЦК).

Разом з тим, як встановлено судом, укладаючи договір, сторони за ним передбачили право банку (п. 3.13) вимагати та обовязок позичальника достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії та ніші платежі, що визначені цим договором, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником умов договору. Таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від банка з вимогою дострокового погашення.

Відповідно до наданих позивачем доказів таке повідомлення було направлено на адресу позичальника (вимога від 08.10.2010 р. про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором); позичальником вимога була отримана 10.10.2010 р. /а.с. 11 зворот/.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю. Разом з тим, приймаючи рішення щодо заявлених позивачем вимог, суд враховує, що кредитний договір є дійсним і неоспореним, є актом волевиявлення сторін, що підтверджує їх згоду виконувати умови, які вони для себе передбачили, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі та про стягнення з відповідача на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором від 01.04.2008 р. №014/3161/14662/73 в розмірі 135218, 43 дол. США, що складає еквівалент 1 (одного) мільйону 073 (сімдесяти трьох) тисяч 147 (ста сорока семи) гривень 55 (пятдесяти пяти) копійок, з яких: заборгованість за кредитом становить - 91597,43 дол. США, пеня 26 637,79 дол. США, заборгованість по процентам 16983,21 дол. США.

Щодо заперечення представника відповідача проти позову та зазначення ним про необґрунтованість наданого розрахунку позивачем і т.ін., що наведено вище, то відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. За розгляду справи позивач, на переконання суду, довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Утім, представник відповідача у судовому засіданні не скористався колом процесуальних прав, наданих ЦПК України: не зважаючи на посилання на необґрунтованість наданого позивачем розрахунку не скористався в повному обсязі правом надання заперечень проти позову, не надав власного розрахунку або доказів про виконання позичальником обовязків (розділ 5 кредитного договору), зокрема, про здійснення позичальником повернення банку суми отриманого кредиту , а також сплати процентів за користування кредитом, що надало би змогу суду дійти до іншого висновку у цій справі, не клопотав до початку судового розгляду про витребування доказів, зазначив про відсутність клопотань. Разом з тим, представникові відповідача судом були розяснені положення чинного ЦК України (ч. 2 ст. 551 ЦК) у частині можливості зменшення розміру пені за рішенням суду, адже відповідно до пояснень представника відповідача створення заборгованості за кредитним договором з боку відповідача було обумовлено важким матеріальним становищем позичальника (при цьому жодних доказів на підтвердження важкого матеріального становища суду надано не було), та було зясовано чи є з цього приводу відповідне клопотання, утім, відповідного клопотання з боку представника відповідача заявлено не було, що представник відповідача підтвердив та у звязку з чим питання про зменшення розміру пені на підставі ст. 551 ЦК при ухваленні даного судового рішення не вирішувалося, та справа розглянута в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін (ст. 11 ЦПК).

При цьому, оскільки за судового розгляду було встановлено, що валютою грошового зобовязання є долар США, тому з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти (долара США), з урахуванням ст. 11 ЦПК (позивач визначив розмір заборгованості з урахуванням курсу, який був станом на 26.01.2011 р.), оскільки інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, з урахуванням приписів ст. 533 ЦК України на користь позивача з відповідача підлягає присудженню до стягнення грошова сума у зазначеному вище розмірі.

Вирішуючи в обовязкову порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 19358201) заборгованість за кредитним договором від 01.04.2008 р. №014/3161/14662/73 в розмірі 1 (одного) мільйону 073 (сімдесяти трьох) тисяч 147 (ста сорока семи) гривень 55 (пятдесяти пяти) копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(ЄДРПОУ 19358201) судові витрати в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень щодо сплати судового збору та 120 (ста двадцяти) гривень, повязаних із оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя