Рішення № 19226509, 09.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2011 р.Справа № 27/17-3616-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю)

від відповідача: Станєва В.І. (керівник, паспорт НОМЕР_1);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси";

до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-19" ;

про стягнення 47300,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Житлово-будівельного кооператива "Ленінський-19", в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №34199/2011 від 03.10.2011р.) просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 47300,82 грн. та покласти на відповідача судові витрати, серед яких 9,36 грн. витрати понесені позивачем при направлені копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між КП "Теплопостачання міста Одеси" та ЖБК "Ленінський-19" договір на постачання теплової енергії №1201 від 01.11.2006р., згідно якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобовязання, між тим, відповідач за фактично спожиту теплову енергію у період з 01.02.2011 року по 01.08.2011 року не розрахувався у повному обсязі, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 09.11.2011 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях був присутній, між тим, письмового відзиву на позов не надав. При цьому, згідно наданих в судовому засіданні пояснень, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та зазначив, що проплати не було здійснено, в звязку з відсутністю коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 року за № 101-V шляхом злиття КП "Одестеплокомуненерго" та КП "Одесатеплоенерго".

Згідно п. 2.1.1. статуту КП "Теплопостачання міста Одеси", основною метою його діяльності є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою та електричною енергією.

При цьому, розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”, є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року за Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси".

01 листопада 2006 року між КП "Теплопостачання міста Одеси" (надалі теплопостачальна організація) та ЖБК "Ленінський-19" (надалі - споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №1201, згідно умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу на обєкт по вул. Жоліо-Кюрі, 36 на опалювання, згідно витрат теплоносія G=4,2т/годину та гаряче водопостачання. Обсяги постачання теплової енергії визначені в додатку 1 до цього договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено обовязок споживача: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором (п.п. 3.2.2 договору); додержуватись умов та порядку встановлення приладів обліку теплової енергії згідно вимог „Тимчасових правил обліку та відпуску теплової енергії” від 01.07.1996р. (п.п. 3.2.12 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору, облік споживання теплової енергії визначається: на опалення - приладом обліку, на гаряче водопостачання за лічильником гарячої води.

Пунктом 5.2 договору визначено, що звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця.

Положеннями п. 6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації по тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал, на гаряче водопостачання за підігрів 1м.куб. гарячої води 9,61 грн., діючим на момент укладення договору.

Згідно з п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.5 договору, споживач та теплопостачальна організація щомісячно до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується в рахунку-фактурі, що надається споживачу для подальшої оплати.

Згідно до умов п. 10.1 цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.11.2007 року.

Умовами п. 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до умов додатку 1 до договору №1201 від 01.11.2006р. сторони дійшли згоди, що орієнтовна вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, відповідно до тарифу 179,12 грн. за 1 Гкал. на опалювання, та на гаряче водопостачання за підігрів 1м.куб. гарячої води 9,61 грн., діючим на момент укладення договору, становить 193973,20 грн., ПДВ 38794,64грн., усього 232767,84 грн.

01.07.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №1201 від 01.11.2006 року (а.с.17), згідно умов якої сторони дійшли згоди та доповнили п. 6.1 договору: розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації, відповідно до встановленого з 01.01.2009р. тарифу 332,34 грн. за 1 Гкал., при цьому:

- оплата за спожиту теплову енергію на опалення проводиться в зимовий місяць у розмірі 70% від суми нарахування зазначеної в рахунку-фактурі та залишок 30% відшкодовується в літній період, згідно вказаного графіку;

- розрахунки за теплову енергію на гаряче водопостачання проводяться в повному обсязі щомісячно згідно суми нарахування зазначеної в рахунку-фактурі.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було відпущено, а ЖБК "Ленінський-19" фактично отримано теплову енергію за період з 01.02.2011 року по 01.05.2011 року загальною вартістю 80816,04 грн. При цьому, станом на 01.02.2011р. за відповідачем рахується заборгованість за спожиту теплову енергію у попередні періоди у розмірі 61189,95 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, станом на момент звернення з позовом за ЖБК "Ленінський-19" рахувалась заборгованість перед позивачем у розмірі 67300,82 грн., тоді як заявлено КП "Теплопостачання міста Одеси" до стягнення 77300,82 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи ЖБК "Ленінський-19" здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та зазначеного в них призначення платежу (а.с. 47-48).

Згідно наданого позивачем розрахунку, в порушення вимог зазначеного договору, ЖБК "Ленінський-19" вартість спожитої теплової енергії у повному обсязі не сплатив, в звязку з чим, станом на 01.10.2011р. у відповідача рахується заборгованість за спожиту теплову енергію протягом періоду з лютого 2011р. по травень 2011р., включно, у розмірі 47300,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 1201 від 01.11.2006р. у розмірі 47300,82 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Вищевказане цілком кореспондується з положеннями ст. 275 Господарського кодексу України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. При цьому ч.2 ст. 275 цього кодексу встановлено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 277 абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією” затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Законом України "Про теплопостачання" визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових.

Таким чином, тариф на теплову енергію, який встановлюється Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України, є сумою трьох тарифів, а саме тарифу на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При цьому тариф на послугу для кінцевого споживача Комісією не встановлюється.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Отже, регулювання тарифів саме на комунальні послуги для кінцевих споживачів, згідно діючого законодавства, відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, заборгованість відповідача за надані послуги теплопостачання за період з 01.02.2011 року по 01.05.2011 року, включно, становить 47300,82 грн., яка визначена на підставі тарифів, встановлених рішенням виконкому Одеської міської ради від 20.12.2008 р. N 1612, а з 01.01.2011 року - Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" та звітів відповідача про спожиту теплову енергію.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії №1201 від 01.11.2006р., а саме прострочив строки сплати за фактично спожиту теплову енергію.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що уточнені позовні вимоги КП "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії №1201 від 01.11.2006р. у розмірі 47300,82 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 673,01 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на відповідача. При цьому, суд зазначає, що оскільки позивачем не було враховано проплачені відповідачем кошти у розмірі 10000,00 грн., та заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 77300,82 грн. витрати в цій частині не підлягають поверненню позивачу.

Щодо покладення на відповідача інших додаткових витрат, повязаних із розглядом справи суд зазначає наступне:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно до розділу VI ГПК України, судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Враховуючи викладене, оскільки позивач просить суд покласти на відповідача інші витрати у розмірі 9,36 грн., які були понесені позивачем в звязку з надісланням відповідачу копії позовної заяви та які не віднесено до складу судових витрат, суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача заявлених до стягнення інших витрат, повязаних із розглядом справи, у розмірі 9,36 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Ленінський-19" (65111, м. Одеса, вул. Жоліо-Кюрі, буд. 36, код ЄДРПОУ 20993629) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” (юридична адреса: 65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, адреса для кореспонденції: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, 27, р/р 26004150000764 в ПАО „ВіЕйБі Банк” м.Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 34674102) 47300/сорок сім тисяч триста/грн. 82 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 673/шістсот сімдесят три/грн. 01 коп. державного мита, 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 14.11.2011р.