Рішення № 19221534, 31.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 27/17-2348-2011 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Невінгловська Ю.М.

судді: Демешин О.А., Оборотова О.Ю.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт";

до відповідача: Відкритого акціонерного товариство "Українське Дунайське пароплавство"

про стягнення 98 016,54грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 15.06.2011р. Державне підприємство “Ренійський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень до позовних вимог (вх. ГСОО від 19.08.2011р. №29067/2011), просить стягнути з ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” суму боргу у розмірі 98016, 54грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем у період з серпня по грудень 2008 року своїх зобовязань щодо розрахунку з позивачем, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору №204-020/048КО від 31.12.2005р.

Відповідач надав до суду відзив на позов (вх. ГСОО від 06.07.2011р.), в якому проти позову заперечує з посиланням на те, що оскільки Кабінетом Міністрів України позивачу у спірний період не було відведено акваторію порту, правові підстави стягнення з відповідача корабельного, адміністративного та якірного збору, які є цільовими, у позивача відсутні.

17.10.2011р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі, в порядку ст. 79 ГПК України, до розгляду заяв про перегляд судових рішень у справах №20/17-378-2011, №16/17-741-2011, №34/17-875-2011 Верховним судом України, в звязку з неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права при вирішенні аналогічних справ.

В судовому засіданні 17.10.2011р., за результатом розгляду зазначеного клопотання, судом було відмовлено у його задоволенні, з огляду на те, що причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. При цьому, інша справа повинна бути у провадженні суду. Однак, розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає, що дані справи повязані між собою та в них містяться обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, оскільки стягнення за даними справами відбуваються за різними періодами. Крім того, інформація щодо розгляду іншої справи підтверджується тільки судовими документами (ухвалами, рішеннями, постановами судів), яких відповідачем до суду не надано.

У судовому засіданні 31.10.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.07.2011р., 19.09.2011р., 17.10.2011р. було оголошено перерву, відповідно до ст.77 ГПК України, до 10.08.2011р., 17.10.2011р., 31.10.2011р., відповідно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31.12.2005р. між Державним підприємством “Ренійський морський торговельний порт” (порт) та Відкритим акціонерним товариством “Українське Дунайське пароплавство”(судновласник) укладено договір №204-020/048КО. Згідно з п.п. 1.1 даного договору, цей договір визначає взаємовідносини порту та судновласника при обробленні та обслуговуванні суден, які належать судновласнику, зафрахтованих або таких, що знаходяться у нього в оперуванні, під перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів, а також визначає порядок оплати зборів та послуг, які надаються портом судновласнику.

Відповідно до п.3.7 вказаного розділу судновласник зобовязався виконувати діючі у порту “Обовязкові постанови” та “Звід звичаїв Ренійського морського торговельного порту”, а також Кодекс торгового мореплавства України, закони з охорони навколишнього природного середовища та законодавчі акти (накази), діючі на морському транспорті.

Згідно з п.3.8 даного договору встановлено, що судновласник зобовязаний оплачувати вартість портових зборів та наданих портом послуг відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору передбачено, що судновласник оплачує портові збори та послуги згідно діючих Постанови КМУ №1544 від 12.10.2000р. та наказу Міністерства транспорту №711 від 25.12.2000р., і усіма змінами та доповненнями до них, а також наказу Міністерства транспорту та звязку №266 від 27.05.2005р.

Пунктом 4.4 договору визначено, що оплата портових зборів, передбачених Постановою КМУ №1544 від 12.10.2000р. із змінами та доповненнями, здійснюється судновласником відповідно до листа Міністерства транспорту України від 18.03.04р. №6/9-21-5-755 протягом 10 днів з моменту отримання рахунків. Оплата зборів та послуг, передбачених Наказом Мінтрансу №711 від 25.12.2000р. із змінами та доповненнями до нього, здійснюється судновласником протягом 30 днів з моменту отримання рахунків. Датою отримання є дата поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з п.7.1 вказаного договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 01.01.2006р. та діє по 31.12.2006р. включно. Умови договору зберігають силу протягом всього строку дії договору, зокрема зобовязань судновласника відносно оплати порту платежів до виконання своїх зобовязань. Умовами п.7.2. передбачено, що договір може бути продовжений за письмовим погодженням сторін.

Додатковими угодами №1 від 29.12.2006р., №3 від 22.10.2007р., №4 від 06.11.2007р., №5 від 03.12.2008р., №6 від 30.12.2009р., №7 від 30.12.2010р. строк договору було продовжено до 31.12.2007р., 31.12.2008р., 31.12.2009р., 31.12.2010р., 31.12.2011р., відповідно, та на момент розгляду спору даний договір є діючим.

Згідно до наданих до матеріалів справи рахунків вбачається, що за серпень грудень 2008р. позивачем були виставлені Відкритому акціонерному товариству “Українське Дунайське пароплавство” рахунки для оплати, зокрема, корабельного, причального, якірного, адміністративного збору та послуг по оформленню приходу та відходу суден, на загальну суму 190783,47грн., між тим, відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу лише 92766,93грн., а сума у розмірі 98016, 54грн. залишилась не сплаченою, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення даної суми у судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати портових зборів корабельного, адміністративного, якірного, причального, від оплати яких останній відмовляється, посилаючись на те, що на час виникнення та існування спірних правовідносин позивач не був наділений обовязком справляти цільові портові збори, оскільки акваторія порту у встановленому порядку Кабінетом Міністрів не була надана позивачу у користування.

Між тим, зазначена позиція ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” не відповідає нормам чинного законодавства, з огляду на наступне:

Відповідно до глави 1 розділу IV Кодексу торговельного мореплавства України, одним із основних видів послуг, які надаються морським портом є послуги щодо забезпечення безпеки мореплавства.

Згідно зі ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України визначено, що морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території та акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Для забезпечення безпеки мореплавства, згідно зі ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України, на морські порти покладено здійснення, зокрема, таких функцій: забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку та електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту; контроль і підтримання оголошених глибин; визначення районів обов'язкового використання буксирів; забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища; подання допомоги потерпілим.

Отже, із змісту зазначеної статті вбачається, що забезпечення безпеки мореплавства є обовязком морського порту і, відповідно до положень КТМ України, вони не можуть належати та передаватись іншим особам, що не мають статусу морського порту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України, розпорядження водними обєктами загальнодержавного значення, зокрема, внутрішніми морськими водами, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544 затверджено Положення про портові збори, згідно до ч. 1 якого визначено, що портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором. Цим же Положенням ДП "Ренійський морський торговельний порт" визначений як порт, що здійснює справляння портових зборів.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2009 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1234 "Про надання Державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" у користування акваторії", якою визначені межі акваторії, що надається порту у користування, а саме: акваторія порту включає водний простір р. Дунай від 62,5 милі до 71 милі, рахуючи від лівого берега до лінії державного кордону.

Між тим, як юридична особа, Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" було засновано на державні власності значно раніше, ще у 1991 році, та на дане підприємство, з моменту створення, було покладено обовязок, зокрема, щодо забезпечення безпеки судноплавства в порту, здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства та отримання прибутку. Отже, фактично вказані межі акваторії порту були визначені значно раніше, ніж закріплені Постановою Кабінету Міністрів України №1234 від 07.10.2009, і це не завадило позивачу виконувати умови договору з обробки та обслуговування суден відповідача протягом тривалого часу.

Тобто, суд вважає, що відведення морському порту території та водного простору здійснюється в межах управління Кабінетом Міністрів України, але не ставить можливість морських портів справляти портові збори в залежність від відведення території, оскільки даний обовязок покладений Кабінетом Міністрів України на порти України значно раніше.

Отже, ДП "Ренійський морський торговельний порт" визнаний Державою як юридична особа, якій делеговані певні функції: надання послуг щодо забезпечення безпеки мореплавства та справляння плати за надані послуги.

Враховуючи викладене, суд вважає, що посилання скаржника на відсутність у нього обовязку зі сплаті портових зборів до передачі Кабінетом Міністрів України акваторії порту ДП "Ренійський морський торговельний порт" є спробою уникнути від здійснення розрахунків за надані останнім послуги, хоча факт надання таких послуг відповідачем неоспорений, що ущемляє права та інтереси іншої сторони Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт".

При цьому, суд зазначає, що правомірність фактичного користування портом акваторією, лежить поза межами правовідносин, що склалися між сторонами у справі, оскільки дані правовідносини є між Державою і портом.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим стягнення з ВАТ “Українське Дунайське пароплавство” суми боргу у розмірі 98016, 54грн., яка виникла за надання ДП “Ренійський морський торговельний порт” послуг у період з серпня по грудень 2008 року, в звязку з чим задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги та зменшено суму основного бору, в звязку з неврахуванням здійснених відповідачем проплат до моменту звернення з позовом, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладається сплата державного мита у розмірі 980, 16грн. та витрати на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” (68600, м. Ізмаїл, вул. Краснофлотська, 28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68802, м.Рені, Одеської області, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809) 98 016 /девяносто вісім тисяч шістнадцять/ грн. 54 коп. основного боргу, 980 /девятсот вісімдесят/ грн. 16 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.11.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Оборотова О.Ю.