Рішення № 19221433, 04.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3416-2011 За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" До відповідача: Дочірнього підприємства "МВ"

про стягнення 207568.93 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 29.08.2011 року за вх. № 5067/2011 Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "МВ" (далі Відповідач) в сумі 207568.93 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти стягнення пені та трьох процентів річних заперечував у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у відзиві, наданому в судовому засіданні.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 17.10.2011 року по 31.10.2011 року о 11 год. 00 хв. та з 31.10.2011 року по 04.11.2011 року о 10 год. 10 хв., а також у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи до 13.11.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

28.12.2005 року між Позивачем - Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»та Відповідачем - Дочірнім підприємством «МВ»був укладений договір про спільну діяльність № 908-0, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 31.07.2007 року до вказаного договору, сторони погодили, що управління спільною діяльністю передається від Позивача до Відповідача.

Таким чином, Відповідач на час подання позову є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

03.03.2008 року між Позивачем та Відповідачем, як особою уповноваженою на ведення спільної діяльності, був укладений договір №132-0 відповідно до якого Позивач забезпечує передачу електричної енергії, а Відповідач, як особа уповноважена на ведення спільної діяльності зобов'язався сплачувати за використання електромереж Державному підприємству "Іллічівський морський торговельний порт" та за надані послуги.

Позивачем належним чином відповідно до умов договору були надані Відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних робіт підписаними між сторонами.

Розділом 4 договору були встановлені обов'язки Відповідача. Так, відповідно до пунктів 4.1 договору вартість послуг Позивача по даному договору оплачується строком 5 календарних днів з моменту виставлення Позивачем рахунку.

Для оплати вартості наданих Позивачем послуг Відповідачу було виставлено рахунки, а саме: рахунок № Пр/51 537 від 28.12.2010 року на суму 16981,08 грн.; рахунок № 2240 від 31.01.2011 року на суму 24947,45 грн.; рахунок № 6962 від 28.02.2011 року на суму 26365,97 грн.; рахунок № 10381 від 24.05.2011 року на суму 16750,19 грн.; рахунок № 15181 від 25.05.2011 року на суму 16120,20 грн.; рахунок № 21726 від 31.05.2011 року на суму 12393,85 грн. та рахунок № 25258 від 30.06.2011 року на суму 8626,61 грн.

В порушення зазначених умов договору Відповідач виставлені Позивачем рахунки не оплатив, в зв'язку з чим Позивач вважає правомірною вимогу про стягнення 122185,35 грн.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору за порушення стоків оплати, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення включаючи день оплати. У звязку з чим Позивач нарахував Відповідачу передбачені п. 8.2.1 договору штрафні санкції, які складають 81 994,14 грн. пені.

Крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 1970,68 грн. а також три відсотки річних від простроченої суми, які складають 1418,76 грн.

Таким чином, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить суд стягнути на його користь з Дочірнього підприємства "МВ" суму боргу з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 207568.93 грн.

12.10.2011 року Позивач надав до суду уточнення позовних вимог, згідно яких Позивач просить суд припинити провадження у частині стягнення основного боргу у звязку з погашенням, а також про збільшення позовних вимог в частині нарахування пені та 3 % річних.

Представник - Дочірнього підприємства "МВ" у судовому засіданні 17.10.2011 року надав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити Позивачу у частині стягнення пені та річних.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" 27.10.2011 року за вх. № 36964/2011 надало до суду заперечення на відзив Відповідача у яких зазначає що підстави для відмови у задоволенні позову на які посилається Відповідач у своєму відзиві не відповідають дійсності та просить суд задовольнити позов з урахуванням уточнень до позовної заяви.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спільна діяльність - це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ колений учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі Позивачем - Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт»та Відповідачем - Дочірнім підприємством «МВ»укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту.

З урахуванням приписів ст.1135 ЦК України сторони у додатковій угоді № 2 до договору № 908-0 встановили, що ДП «МВ»є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено господарським судом, Позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується Рахунками, Актами прийому-здачі наданих послуг (аркуш справи з 48 по 60), що підписаний обома сторонами та скріплений печатками та свідчить про надання послуг на загальну суму 122185,35 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що неналежне виконання договірних зобовязань Відповідачем спричинило нарахування штрафних санкцій таких як пеня, інфляційні витрати та 3 % річних..

Відповідно до уточнень позовних вимог наданих Позивачем, після звернення з позовною заявою по даній справі Відповідачем сума основного боргу у розмірі 122185,35 грн. була сплачена в повному обсязі, у звязку з чим Позивач просить припинити провадження у частині стягнення основного боргу на підставі його відсутності.

Також суд зазначає, що розрахунок штрафних санкцій при зверненні з позовною заявою був зроблений по 22.08.2011 року, тому враховуючи те, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання до 14-15.09.2011 року є правомірним нарахування штрафних санкцій по день фактичної оплати Відповідачем заборгованості відповідно до умов договору.

Отже, згідно наданого розрахунку відповідно до п. 8.2.1 Відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції, які складають 101931,87 грн. - пені за весь період прострочення, крім того, відповідно до п. 2 ст. 625 К України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, які складають 1675,6 грн.

З урахуванням вищенаведеного, Позивач просить суд збільшити позовні вимоги в частині нарахування пені, на 19937,73 грн та 3% відсотків річних на 256,84 грн. в порядку ст. 625 ЦК країни.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений Позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з якими, розмір 3% річних, що нараховані Відповідачу становить 1675,60 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості Відповідача, який здійснений Позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з якими, розмір інфляційних витрат, що нарахований Відповідачу, становить 1970,68 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення Відповідача.

Згідно розрахунку пені який зроблений Позивачем відповідно до п.8.2.1 договору № 132-0 від 03.03.2008 року сума пені становить 101931,87 грн., що в свою чергу не суперечить положенням ЗУ „Про відповідальність та несвоєчасне виконання грошових зобовязань”. Факт внесення змін до договору або оскарження п.8.2.1 договору Відповідачем не доведено та належних доказів не надано. Порушуючи умови договору Відповідач несе відповідальність передбачену нормами діючого законодавства, якщо положеннями договору не передбачено останнє. Таким чином Позивач цілком правомірно розрахував суму пені керуючись п. 8.2.1 вищезазначеного договору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження у справі № 9/17-3416-2011 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Дочірнього підприємства "МВ", як особи уповноваженої на ведення спільних справ учасників договору від 28.12.2005 року № 908-0 в частині стягнення основного боргу, припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "МВ", як особи уповноваженої на ведення спільних справ учасників договору від 28.12.2005 року № 908-0 (68000, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 1, кв. 2-Н код ЄДРПОУ 33081579, п/р 2600431177401 у ФАБ „Південний”, МФО 328663) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26009114761 в ПАТ „МарфінБанк”, м. Іллічівськ, МФО 328168) суму пені у розмірі 101931,87 грн., інфляційні витрати у розмірі 1970,68 грн., 3 % річних у розмірі 1675,60 грн., держмита 2075,69 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.