Рішення № 19221399, 31.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2011 р.Справа № 27/17-3404-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України";

про стягнення 48860,04 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач –Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача –Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія"Автомобільні дороги України", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 48860,04 грн., з яких 38641,77 грн.- заборгованість за договором № 20/1 від 01.04.2010р., 1424,27 грн. - пеня, 8467,00 грн. - заборгованість за договором № 1/9 від 01.09.2010р., 327,00 грн. –пеня та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладених між ним та Філією „Ренійський Райавтодор” Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" договору поставки № 20/1 від 01.04.2010р. та договору поставки № 1/9 від 01.09.2010 року укладеного з Філією „Ізмаїльський Райавтодор” Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобов’язання, між тим відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

Представник відповідача у судових засіданнях був присутній, письмового відзиву на позов не надав, при цьому, згідно наданих пояснень позовні вимоги визнав у повному обсязі та зазначив про намір звернутись до позивача щодо вирішення спору мирним шляхом.

У судовому засіданні 31.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

31.10.2011р. представник відповідача надав до суду заяву (вх. ГСОО №37366/2011 від 31.10.2011р.), в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої просить суд розстрочити виконання рішення, шляхом зобов’язання відповідача сплачувати суму заборгованості згідно із наданим графіком.

У судовому засіданні 10.10.2011р. та 21.10.2011р. було оголошено перерву у розгляді справи до 21.10.2011р. та 31.10.2011р., згідно ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно Положення про Філію „Ренійський Райавтодор” та Положення про Філію „Ізмаїльський райавтодор”, затверджених наказами ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та погоджених ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" зазначені філії є відособленими структурними підрозділами ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" та не мають статусу юридичної особи, що підтверджує належний процесуальний статус ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" в якості відповідача у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 квітня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - постачальник) та філією "Ренійський Райавтодор" ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 20/1 (надалі – договір 1), згідно умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність товар, а саме відсів, щебінь а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 договору 1, загальний об’єм по договору складає 500 т.

Умовами п. 1.3 договору 1 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, згідно до поданої заявки покупця.

Пунктом 1.4 договору 1 передбачено, що на кожну партію товару оформлюється рахунок, накладна, податкова накладна.

Умовами п. 4.3 договору 1 встановлено, що датою отримання товару вважається дата фактичної поставки товару, що підтверджується штампами покупця на відповідній накладній.

У відповідності до п. 5.1 договору 1, оплата проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур протягом 45 днів після отримання товару.

Положеннями п. 7.2.3 договору 1 встановлено обов’язок покупця оплатити вартість поставки товару на умовах даного договору.

Згідно з п. 9.1 договору 1, товар вважається прийнятим за кількістю –згідно з фактичною кількістю, зазначених у товарно-транспортній накладній або в товарній накладній; по якості –згідно із сертифікатом якості або іншим документом.

Відповідно до п. 12.1 договору 1, даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому.

На виконання умов договору поставки №20/1 від 01.04.2010 року позивачем було передано, а філією "Ренійський Райавтодор" отримано товар на загальну суму 98081,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №10 від 29.03.2010р. на суму 7410,00 грн., №14 від 28.04.2010р. на суму 9555,00 грн., №16 від 31.05.2010р. на суму 30886,40 грн., №19 від 30.07.2010р. на суму 19250,00 грн., №21 від 20.08.2010р. на суму 17780,00 грн. та №22 від 30.08.2010р. на суму 13200,00 грн., між тим, відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, що ніяким чином не заперечується ним та відповідає відомостям зазначеним у акті звірки взаєморозрахунків від 13.06.2011р.

Таким чином на момент розгляду спору, за відповідачем рахується заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за фактично отриманий товар за договором № 20/1 від 01.04.2010р. у розмірі 38641,77грн., а саме за накладними №19 від 30.07.2010 року у розмірі 7661,77 грн, №21 від 20.08.2010 року у розмірі 17780,00 грн. та №22 від 30.08.2010р. у розмірі 13200,00 грн.

01 вересня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі - постачальник) та філією "Ізмаїльський Райавтодор" ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (надалі - покупець) укладено договір поставки № 1/9 (надалі –договір 2), згідно умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність товар, а саме відсів, щебінь, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 договору 2, загальний об’єм по договору складає 78 т.

Умовами п. 1.3 договору 2 передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, згідно до поданої заявки покупця.

Пунктом 1.4 договору 2 передбачено, що на кожну партію товару оформлюється рахунок, накладна, податкова накладна.

Умовами п. 4.3 договору 2 встановлено, що датою отримання товару вважається дата фактичної поставки товару, що підтверджується штампами покупця на відповідній накладній.

У відповідності до п. 5.1 договору 2, оплата проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунків-фактур протягом 45 днів після отримання товару.

Положеннями п. 7.2.3 договору 2 встановлено обов’язок покупця оплатити вартість поставки товару на умовах даного договору.

Згідно з п. 9.1 договору 2, товар вважається прийнятим за кількістю –згідно з фактичною кількістю, зазначених у товарно-транспортній накладній або в товарній накладній; по якості –згідно із сертифікатом якості або іншим документом.

Відповідно до п. 12.1 договору 2, даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому.

На виконання умов договору поставки №1/9 від 01.09.2010 року позивачем було передано, а філією "Ізмаїльський Райавтодор" отримано товар на загальну суму 8467,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №23 від 01.09.2010р. на суму 4560,00 грн., №26 від 21.09.2010р. на суму 1147,00 грн. та № 28 від 04.10.2010р. на суму 2760,00 грн.

В порушення умов договору поставки №1/9 від 01.09.2010р. відповідач за фактично отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим, станом на момент розгляду спору за ДП "Одеський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" рахується заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, за даним договором, у розмірі 8467,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов’язань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором поставки № 20/1 від 01.04.2010р. і № 1/9 від 01.09.2010р. та пені.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов’язань за договорами поставки № 20/1 від 01.04.2010р. та № 1/9 від 01.09.2010р., а саме за фактично отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 47108,77 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення суми боргу у розмірі 47108,77 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 10.3 договору поставки № 20/1 від 01.04.2010р. та № 1/9 від 01.09.2010р. встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за договором №20/1 від 01.04.2010 року у розмірі 1424,27 грн., з урахуванням заборгованості по кожній окремій поставці за 182 дні та розрахунок пені за договором №1/9 від 01.09.2010 року у розмірі 327,00 грн. з урахуванням заборгованості по кожній окремій поставці за 182 дні, вважає розрахунки позивача вірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 20/1 від 01.04.2010р. у розмірі 38641,77 грн., пені у розмірі 1424,27 грн., а також суми основного боргу за договором № 1/9 від 01.09.2010р. у розмірі 8467,00 грн. та пені у розмірі 327,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, розстрочити його виконання.

Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. із змінами та доповненнями, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В обґрунтування клопотання про розстрочку виконання рішення суду представник відповідача посилається на скрутне фінансове становище підприємства, в зв’язку з чим просить суд розстрочити виконання рішення суду, згідно наступного графіку:

- 10000,00 грн. підлягає сплаті до 30 листопада 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 грудня 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 січня 2012 року.

-          18860,04 грн. підлягає сплаті до 29 лютого 2012 року.

Враховуючи, що представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення суду, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення суду, шляхом зобов’язання відповідача сплатити суму боргу наступним чином:

- 10000,00 грн. підлягає сплаті до 30 листопада 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 грудня 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 січня 2012 року.

-          18860,04 грн. підлягає сплаті до 29 лютого 2012 року.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 488,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Разом з тим, надмірно сплачене позивачем державне мито у розмірі 104,17 грн. підлягає поверненню Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (68800, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1):

- 38641/тридцять вісім тисяч шістсот сорок одна/грн. 77 коп. заборгованості за договором №20/1 від 01.04.2010р., 1424/одна тисяча чотириста двадцять чотири/грн. 27 коп. пені;

- 8467/вісім тисяч чотириста шістдесят сім/грн. 00 коп. заборгованості за договором №1/9 від 01.09.2010р., 327/триста двадцять сім/грн. 00 коп. пені.

3.Розстрочити виконання рішення суду наступним чином:

- 10000,00 грн. підлягає сплаті до 30 листопада 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 грудня 2011 року.

-          10000,00 грн. підлягає сплаті до 31 січня 2012 року.

-          18860,04 грн. підлягає сплаті до 29 лютого 2012 року.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, код ЄДРПОУ 32018511) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (68800, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) 488/чотириста вісімдесят вісім/грн. 60 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

5.Видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 104,17 грн. згідно платіжного доручення 12357156 від 13.07.2011 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 07.11.2011р.