Рішення № 19221397, 04.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3325-2011 За позовом: Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"; До відповідача: Дочірнього підприємства "МВ";

про стягнення 105 183,36 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 22.08.2011 року за вх. № 4939/2011 Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "МВ" (далі Відповідач) в сумі 105 183,36 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях погоджується з вимогою щодо сплати основної суми боргу та заперечує щодо стягнення сум пені та річних, посилаючись на підстави викладені у відзиві, наданому в судовому засіданні.

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, починаючи з 31.10.2011 року по 04.11.2011 року о 10 год. 05 хв., а також у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи до 06.11.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

28.12.2005 року між Позивачем - Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Відповідачем - Дочірнім підприємством "МВ" був укладений договір про спільну діяльність № 908-0, відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 31.07.2007 року до вказаного договору, сторони погодили, що управління спільною діяльністю передається від Позивача до Відповідача.

Таким чином, Відповідач на час подання позову є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

04.02.2008 року між Портом та Відповідачем, як особою уповноваженою на ведення спільної діяльності, був укладений договір №66, відповідно до якого Позивач надає послуги по забезпеченню виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а Відповідач, як особа уповноважена на ведення спільної діяльності, зобов'язався сплачувати надані послуги.

Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" належним чином відповідно до умов договору були надані Відповідачу послуги, що підтверджується актами виконаних робіт підписаними між сторонами.

Розділом 4 договору були встановлені ціна та порядок проведення розрахунків за договором. Так, відповідно до пунктів 4.1 договору вартість послуг Позивача по даному договору оплачується строком 10 банківських днів з моменту виставлення Портом рахунку.

Для оплати вартості наданих Позивачем послуг Відповідачу було виставлено рахунки на загальну суму 95920,00 грн.

В порушення зазначених умов договору Відповідач виставлені Позивачем рахунки не оплатив, в зв'язку з чим у Дочірнього підприємства "МВ" утворилась заборгованість у розмірі 95920,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення стоків оплати, Відповідач сплачує Порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. У звязку з чим Позивач нарахував Відповідачу передбачені договором штрафні санкції, які складають 5518,18 грн. пені.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, який складає 2677,15 грн. а також три відсотки річних від простроченої суми 1068,03 грн.

Таким чином, Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" просить суд стягнути на його користь з Дочірнього підприємства "МВ" суму боргу з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 105183,36 грн.

19.10.2011 року Позивач надав до суду уточнення позовних вимог, згідно яких Позивач просить суд припинити провадження у частині стягнення основного боргу на суму 79144,83 грн., у звязку з частковим погашенням, а також про збільшення позовних вимог в частині основного боргу на 71950,67 грн., дорахування пені на 8060,77 грн., інфляційні на суму 630,14 грн., та 3 % річних на 1560,14 грн.

Представник - Дочірнього підприємства "МВ" 27.10.2011 року надав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити Позивачу у частині стягнення пені та річних, тим самим погоджуючись з вимогою щодо сплати основного боргу.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спільна діяльність - це господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір №908-0 від 28.12.2005 року про спільну діяльність (простого товариства) відповідно до умов якого сторони зобов'язуються на основі об'єднання вкладів спільно діяти у сфері надання послуг по стафіруванню контейнерів на території порту.

З урахуванням приписів ст. 1135 ЦК України сторони у додатковій угоді № 2 до договору № 908-0 встановили, що Дочірнє підприємство "МВ" є особою уповноваженою на ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

Відповідно до положень ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі 04.02.2008 року укладено договір №66-0 про забезпеченню виконання вантажно-розвантажувальних робіт згідно з якими, Позивач (Виконавець) зобовязується надати Відповідачу - (Замовнику) послуги по забезпеченню виконання вантажно-розвантажувальних робіт, а Відповідач - зобовязується у свою чергу прийняти та проводити оплату у строки встановлені договором.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарським судом визначено, що Позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується Рахунками, Актами здачі-приймання виконаних робіт (аркуш справи з 44 по 81), що підписані обома сторонами та скріплені печатками та свідчить про надання послуг на загальну суму 95920,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до уточнень, наданих Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт", відповідно до банківської виписки від 27.09.2011 року відповідач сплатив частину переданих рахунків на загальну суму 79144,83 грн.

Водночас, в період з січня 2011 року по квітень 2011 року Портом окрім рахунків, які були вказані в позовній заяві, були виставлені рахунки по договору від 04.02.2008 року №66-0 за використання та обслуговування майна порту в межах договору про спільну діяльність, на загальну суму 71950,67 грн.

В порушення умов договору відповідач виставлені рахунки не оплатив в зв'язку з чим є правомірною вимога про стягнення вищезазначеної суми.

Згідно з п. 5.2 Договору № 66-0 за порушення строків оплати відповідач сплачує порту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи, що частину рахунків відповідач сплатив 27.09.2011 року згідно банківської виписки, штрафні санкції по сплаченим рахункам підлягають нарахуванню станом по 26.09.2011 року. По всім іншим рахункам санкції були пораховані портом станом по 10.08.2011 року, тому підлягають донарахуванню станом по 20.10.2011 року.

Таким чином на момент вирішення справи заборгованість відповідача, становила 88725,84 грн.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу, становить 2628,17 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості який здійснений позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 3307,29 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем в уточненнях до позовної заяви, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу становить 13578,95 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 9/17-3325-2011 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Дочірнього підприємства "МВ", як особи уповноваженої на ведення спільних справ учасників договору від 28.12.2005 року № 908-0 в частині стягнення основного боргу в сумі 79144,83 грн., припинити на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "МВ", як особи уповноваженої на ведення спільних справ учасників договору від 28.12.2005 року №908-0 (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 1, кв. 2-Н, код ЄДРПОУ 33081579, р/р 2600431177401 у ФАБ „Південний”, МФО 328663) на користь Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26009114761 в ПАТ „Марфін банк” м. Іллічівськ, МФО 328168, АБ „Південний”) суму основного боргу у розмірі 88725,84 грн., пеню 13578,95 грн., інфляційні витрати 3307,29 грн., 3% річних 2628,17 грн., 1082,40 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2011 року.